Заможні мами й тата вже не сумніваються - у їхнього нащадка обов'язково має бути п'ята чверть з мовним ухилом. І, звісно, не вдома, а за кордоном, де можна з головою поринути в автентичне мовне середовище.
Але літні закордонні школи - це не лише можливість набити руку у вмінні говорити англійською, французькою чи німецькою. Багато батьків використовують літо для рекогносцировки: мовляв, чи зможе їхнє чадо надалі постійно навчатися за кордоном, чи зуміє адаптуватися до чужої культури й мови, чи витримає навчальні навантаження? Якщо дитина повертається в повному захваті, отже, час збирати гроші, довідки, документи для вступу до європейських шкіл, коледжів і вишів. Але про все по порядку.
Приємне з корисним
Насправді п'ята чверть може виявитися дуже навіть приємною. Якщо, звісно, батьки оберуть щадну канікулярну програму. У Європі давно зрозуміли: щоб дитина не завила й не попросилася на другий день додому, треба щедро приправляти уроки захопливим відпочинком. А тому буквально всі закордонні літні школи мають такий список розваг, що стандартні 20 годин мови на тиждень проковтуються непомітно. Утім, це не означає, що мову дитина через це не засвоїть: спілкування мовою триває й тоді, коли діти йдуть у гори, ганяють у футбол, ставлять вистави чи осягають основи верхової їзди. Треба лише стежити, щоб в обраній школі було не надто багато російськомовних співучинів.
Безперечно, для дитини старшої, та ще й не вперше, яка виїжджає до європейської літньої школи, краще взяти інтенсивніший курс - припустімо, 32 уроки на тиждень, а для студента взагалі мовний курс - ефект буде значно помітніший.
У будь-якій країні, чи то Великобританія, Швейцарія, Мальта, Франція чи Німеччина, можна знайти літню школу з розкладом, який задовольнить конкретного батька та його дитину. Звісно, у кожній із цих країн є своя родзинка. Британські школи славляться, окрім найчистішої англійської та багатовікової репутації, ще й тим, що пропонують навчання суто британським аристократичним заняттям, як-от верхова їзда, крикет, гольф. Є, втім, і чудові басейни, тенісні корти, пристойно обладнані музичні та художні студії. Правда, навчання з пансіоном у туманному Альбіоні не таке вже й дешеве - у середньому €1.100 на тиждень.
У Мальти інші плюси, і головний із них - море в поєднанні з м'яким кліматом. Це вам не Британія, де від погоди можна чекати чого завгодно. Якщо взяти до уваги, що за якістю та наповненням програми тутешні школи не відрізняються від британських, а коштують удвічі дешевше (у середньому ?550 на тиждень), то мальтійські школи користуються заслуженою популярністю. Однак росіян так багато, що справжнього занурення в мовне середовище досягти важко, але цей недолік тьмяніє перед можливістю повалятися на пляжі й вивчити основи дайвінгу. До речі, на Мальту з дітьми часто їздять батьки: живучи по сусідству в готелі, вони можуть і відвідати своє чадо, і чудово відпочити.
У швейцарських шкіл одразу кілька козирів. По-перше, можна вступити не лише до власне швейцарської школи, а й до британської, американської тощо - країна невелика, багатомовна і використовує різні моделі освіти. Тут можна вивчати одразу кілька іноземних мов: пропонуються поєднання англійської, німецької та французької, а подекуди ще й італійської. По-друге, Бог дав Швейцарії таку природу, що за годину можна перенестися з духмяних альпійських луків у снігові гори і навіть улітку кататися на гірських лижах. А її розташування таке, що екскурсії до сусідніх країн невиснажливі і практикуються майже в усіх літніх школах. Додайте до цього можливість освоїти основи альпінізму, повну безпеку й комфорт, з яким мало що зрівняється. Але й коштує навчання у Швейцарії помітно дорожче - від 1.600 швейцарських франків на тиждень.
Охочих улітку підтягнути французьку та німецьку дещо менше, тим не менше школи на Лазурному Березі, недалеко від Парижа і навіть у чарівній французькій глибинці не страждають від браку студентів. До речі, у літніх школах Франції навчається багато французів - там вони підтягують інші мови, наприклад англійську. Тож побалакати на дозвіллі французькою - це без проблем. У німецьких школах, як правило, на озброєнні вельми інтенсивний мовний курс і насичена екскурсійна програма. Утім, жодного літнього курсу не вистачить, щоб об'їхати всі чудово збережені германські замки.
Навіщо дітей узагалі відправляють у літні школи? Покращити англійську (німецьку та ін.), зламати мовний бар'єр, занурити в середовище, завести знайомства, отримати нові враження, подивитися країну, забезпечити активний відпочинок. І якщо мета справді лише ця, то вибір школи цілком і повністю залежить від позаурочних інтересів дитини, цін та умов проживання. У більшості шкіл, розташованих поза великими містами, зазвичай велика власна територія - там діти і живуть, і вчаться, і розважаються. «Ось тут, - широким жестом обводив територію в 10 гектарів директор однієї з найбільших у Швейцарії шкіл College du Leman Анрі Беар, - діти можуть робити все що завгодно: плавати, ставити концерти, писати картини, грати в баскетбол. Але за межі без супроводу - ні-ні. За порушення дисципліни настає негайне покарання».
До речі, про дисципліну варто сказати окремо: відправивши дитину до європейської школи, ви можете бути впевнені - вона не повернеться звідти розпещеною, бо режим дня досить жорсткий, а на кожні п'ять, максимум десять, дітей припадає щонайменше один тьютор (вихователь). В англійському Concord college кампус навіть розділений на жіночу та чоловічу частини - бути застуканим на чужій половині в жилій кімнаті майже рівносильно достроковому від'їзду додому. Без жодного повернення грошей. Те саме - за куріння та пиво. За безпекою стежать і ще раз стежать. Деякі діти навіть скаржаться, що дисципліна в європейських школах надто жорстка.
Щоб п'ята чверть вдалася, потрібно не пошкодувати часу на маркетинг, опитування знайомих і ретельне вивчення прайсу кожної запропонованої школи. І головне, правильно обрати компанію, що відправляє, зосередившись лише на тих туроператорах, які давно й щільно займаються освітнім туризмом. Тоді ви можете бути впевнені, що все буде гаразд із трансфером, розміщенням, перельотом, візою, страховкою та іншими супутніми туру деталями.
Вичавити все
Зауважимо, що літні мовні школи дають набагато більше можливостей, ніж просто вивчення мови та активний відпочинок. Крім мовних програм, вони майже завжди пропонують ще й академічні, що включають уроки математики, літератури, біології, хімії. Тут усе як у звичайній школі: контрольні, лабораторні, реферати – звісно, відповідною мовою.
Академічний курс беруть ті, хто готується до вступу до британської, швейцарської та інших шкіл. Зазвичай це робиться з єдиною метою – вступити до університету. Адже, як відомо, вітчизняні шкільні атестати в Європі не визнаються, тому грамотні батьки воліють за два-три роки до вступу віддати дитину до європейської школи. Це дає хороші шанси: по-перше, людина отримує навички навчання відповідною мовою, по-друге, вона складає всі необхідні атестаційні тести. Літня академічна програма є не що інше, як перший крок і пробний камінь: чи зможе дитина навчатися за кордоном уже зараз, чи рівень підготовки треба підвищити?
Зрозуміло, що в цій ситуації вибір школи є складнішим завданням, адже зазвичай дитину відправляють туди, куди хотіли б віддати в навчальному році. Це необов'язково, але така практика має місце. Як не схибити в цьому випадку? Найкраще знайти туркомпанію, яка має спеціальних консультантів і надає кураторські послуги (веде дитину весь час навчання та вирішує її проблеми). Це не найдешевше задоволення, але можна втратити набагато більше, якщо виявиться, що дитина не змогла вступити до школи або потрапила в ту, випускників якої приймають лише найскромніші університети (при цьому ви все одно заплатите за рік близько $50 тис.).
«Зазвичай туроператори, які професійно займаються освітнім туризмом, знають про школи, коледжі та університети, до яких відправляють людей, майже все, – каже гендиректор освітньої компанії Інесса Гаплевська. – Ми їздимо по країнах, дивимося на умови проживання та навчання, звіряємо програми, говоримо з учнями, просимо списки випускників із тестовими балами та зазначенням університетів, до яких вони вступили. Буває, що попередні відомості, які надає нам школа, суттєво розходяться з тим, що ми бачимо насправді. Тоді ми більше не рекомендуємо її нашим клієнтам».
Власне, на моїх очах було викреслено зі списку компанії одну премиленьку школу в Лозанні – уже надто скромними виявилися успіхи її випускників на ниві вступу.
Звісно, можна не мучити дитину якоюсь британською, німецькою чи швейцарською школою. А просто запропонувати дитині, яка готується до європейського чи американського університету, взяти курс підготовки до складання загальновизнаних іспитів: IELTS, TOEFL (англійська мова), кембриджські сертифікати: FCE, CAE, CPE. DELF, DALF (французька мова), DELE (іспанська), ZDaF, ZMP, DSH (німецька). І літо – хороший час для того, щоб почати готуватися до вступу. До речі, за даними одного з досліджень, 39% співвітчизників, які виїжджають за кордон з освітніми цілями, налаштовані саме на вступ до вузів.
Усе на продаж
Загалом, уміння європейців продавати свої освітні послуги за межі власних країн гідне захоплення та наслідування. В одній лише літній мовній школі Кембриджа щороку навчаються одночасно близько 30 тис. іноземців. Кожен із них залишає в країні за три тижні щонайменше €5 тис. у вигляді плати за навчання та проживання. Але це лише один із видів освітнього «товару», і тому немає нічого дивного в тому, що Британія заробляє на експорті освіти понад $5 млрд. на рік.
Швейцарія на освіті теж заробляє мільярди (понад 1,1 млн. школярів і студентів), а крім того, більша частина іноземців – студенти та учні приватних навчальних закладів. Державну освіту цієї країни важко продати – у кожному кантоні свої правила вступу та навчальні програми, випускні іспити (за 11–12-й класи) вважаються найскладнішими в Європі, і на багато факультетів університети приймають лише з ними.
Зате у Швейцарії є розвинена мережа приватних дорогих шкіл-пансіонів – близько 250 – і велика кількість порівняно недорогих, доступних і середньому класу. Але головне – лише Швейцарія пропонує американську та одразу всі можливі європейські програми з видачею відповідних, визнаних усюди дипломів. Саме на базі приватних міжнародних шкіл і реалізуються літні мовні та академічні програми, а навчання іноземців за звичайною річною програмою ведеться лише в приватних навчальних закладах.
Причому при виборі зарубіжної школи вітчизняних батьків турбує що завгодно, тільки не її статус. Досить скептично ставлячись до вітчизняної недержавної освіти, люди свято вірять у якість аналогічної зарубіжної. Пояснення цьому, звісно, є: авторитет європейських шкіл дуже високий. Тим не менш не все так ідеально. Річ у тім, що недержавна освіта в тій же Швейцарії – абсолютно приватний бізнес. Держава не лише не допомагає йому жодними грошима, податковими пільгами, але навіть і не контролює його. Більше того, у країні немає офіційних рейтингів шкіл і навіть вишів, на відміну від тієї ж Англії, де ранжування відбувається за багатьма цілком офіційними критеріями. Як у цій атмосфері повної демократії можна досягти якості освіти?
«По-перше, у нас дуже велика конкуренція. Тому школи залежно від програм - британської, американської тощо - готують дітей до певного виду підсумкового тестування. І акредитуються вони абсолютно добровільно в найрізноманітніших освітніх організаціях, - каже Анрі Беар. - Тоді на них поширюються жорсткі вимоги до програм. Але головний критерій якості - успішність випускників. Щороку уряд публікує підсумки тестування та вступу - вони замінюють рейтинг».
У швейцарській школі LAS, розташованій у найкрасивішому високогірному містечку Лезен (школа працює за американською системою і готує лише старшокласників до вступу в університети), батькам, які приходять на інтерв'ю, найперше показують численні акредитації - від ISO 9001 до престижної та досить рідкісної в Старому Світі MSA. А власник і директор Стівен Отт каже: «Ми стара й авторитетна школа, для якої якість освіти - головна цінність. Коли до мене приходять батьки на співбесіду, я насамперед цікавлюся, чи були акредитовані школи, де до цього навчалася дитина».
Одним словом, якість освіти регулюється простими ринковими законами: добре вчить та школа, з якої діти вступають до найкращих університетів і яку визнають освітні світові асоціації. Така школа дозволяє собі брати $50 тис. за навчальний рік. Щоправда, і звітує за них перед батьками за повною програмою
Наприклад, LAS має електронну програму з детальною інформацією про прослухані уроки, отримані оцінки, стан здоров'я і навіть кишенькові витрати кожного учня. Інформація доступна батькам, адміністрації та педагогам. Найменший збій чи неуспіх - вмикається система підтримки та факультативів. А якщо дитина просто байдикує, її після одного-двох попереджень виключають зі школи. В принципі, солідні школи не дивляться на те, скільки грошей сплачено: місця на вагу золота, і на кожне стоїть черга. Саме так і школи, і коледжі утримують свої позиції у вельми жорсткому конкурентному середовищі.
З іншого боку, не треба забувати, що існує безліч дуже посередніх, а то й сумнівних, неакредитованих шкіл, де викладачі навіть не завжди мають вищу освіту. І ніхто не може заборонити їм працювати. А тому, обираючи своїй дитині європейське майбутнє, треба пам'ятати - ідеальних систем освіти не буває: і школа, вписана в красивий європейський ландшафт, не завжди пропуск у світову освітню систему.