Хельмут Ньютон – класик фотоискусства ХХ століття. Його чорно-білі фотографії друкувалися в найвідоміших журналах. Ньютон співпрацював з Harper’s Bazaar, Elle, Queen, Playboy, кілька десятиліть поспіль фотографував для різних видань Vogue. Роботи цього майстра вирізняються особливим стилем, в якому відсутність кольору контрастує з яскраво вираженими художньо-еротичними сценами.<\/p>
Головною пристрастю та об'єктом фотоискусства Ньютона завжди були жінки, але нерідко під приціл його об'єктива потрапляли і чоловіки. Йому позували актори та музиканти: Мік Джаггер, Девід Боуї, Стінг, Серж Генсбур, британська соул-група «Шаде», а також Мадонна, Катрін Денев, Софі Лорен та ін.<\/p>
Основну частину експозиції «Хельмут Ньютон\/Еліс Спрінгс: Ми і вони» складають фотографії однойменної серії. «Ми і вони» – спільна робота Ньютона і Спрінгс, задумана як виставковий і водночас книжковий проект. Це своєрідний фотоденник пари, в якому впереміж з їхніми власними портретами та автопортретами показано знімки знаменитостей 1980−1990-х років. Кожен фрагмент серії – невелика історія. На одній фотографії протагоністи виступають у приватній обстановці, на іншій – як публічні особистості. Контраст фотоізображень у кожному випадку породжує особливий емоційний ефект.<\/p>
Друга частина виставки, серія «Секс і пейзажі», об'єднує великоформатні природні види та фотографії в жанрі ню, створені з 1974 по 2001 рік.<\/p>
Ньютонівські фотографії жінок часто зазнавали критики з боку феміністок. Найвідоміша історія трапилася в 1993 році, коли засновниця видання Emma Аліса Шварцер опублікувала, в якій назвала роботи фотохудожника сексистськими, расистськими і навіть фашистськими. Такі звинувачення є нонсенсом, враховуючи, що Ньютон, як єврей, у 1930-ті роки зазнавав нападок фашистів, які заборонили йому працювати за фахом, і був змушений у 1938 році втекти з Німеччини. Але Алісу Шварцер це не збентежило. Вона була настільки обурена відвертими фотоработами Ньютона, що геть забула про авторські права і проілюструвала свою статтю одразу 19 його фотографіями, не спитавши дозволу у художника. Суд вирішив, що 19 – забагато для цитати в політичній суперечці (на чому наполягала Шварцер) і більше схоже на спробу попіаритися за чужий рахунок. Довелося Шварцер заплатити за ненависні їй фотографії повну суму плюс надбавку за моральну шкоду.<\/p>
Але повернемося до Ньютона. Як уже говорилося, серії фотографій «Ми і вони» та «Секс і пейзажі» він сам відібрав для першої виставки Музею фотографії. Але побачити відкриття найбільшого столичного репозиторію фотоискусства 3 червня 2004 року Ньютон, на жаль, не зміг. Приблизно за чотири місяці до цієї дати він потрапив у Лос-Анджелесі в аварію, яка забрала життя 83-річного художника. Урну з його прахом поховали на кладовищі на Stubenrauchstrabe в берлінському районі Friеdenau, де спочивають останки багатьох відомих особистостей Німеччини, в тому числі й Марлен Дітріх.<\/p>
Виставку «Helmut Newton\/Alice Springs: Us and Them» можна побачити до 16 листопада за адресою: Museum für Fotografie, Jebensstraße 2 (Charlottenburg).
Вт, ср, пт з 10:00 до 18:00;
чт з 10:00 до 20:00;
сб, нд з 11:00 до 18:00
Вхід 10 (5) євро.<\/p>
Фаїна АРТС,
«Русская Германия».<\/strong><\/p>