Американські школярі знають, як треба закінчити школу, щоб вступити до університету
Ні, звісно, результат іспиту для тих, хто випускається зі шкіл Америки, надзвичайно важливий. Чим вищий бал SAT, тим більше шансів вступити до хорошого університету чи коледжу. SAT (Scholastic Aptitude Test) – це тест схоластичних здібностей, який перевіряє загальне знання математики, англійської мови, історії. Цей тест зобов'язані скласти всі випускники.
Іспит складний, багатогодинний, з першого разу скласти його успішно надзвичайно важко, потрібні певні навички. Тому школярі можуть складати його кілька разів на рік і в 10-му, і в 11-му, і в 12-му класах, досягаючи все кращих результатів. Тобто єдиного дня, коли всі старшокласники країни сідають і складають іспити, що визначають їхнє подальше життя, тут немає. Як немає й істерики з приводу цього тестування, звітів органів освіти та іншої мішури.
Важливо, що приймає іспит незалежна служба тестування, при цьому вчителі не перетворюються на репетиторів і не мають до SAT жодного відношення. Шкільні уроки в жодному разі не стають курсами підготовки до цього іспиту. Є безліч спеціальних курсів, підручників, які допомагають підготуватися до тестування, але школа в цей процес не залучається ніколи.
Для того щоб потрапити до вишу, лише результату складання SAT недостатньо. Приймуть чи ні школяра до бажаного коледжу – це залежить від багатьох факторів. Наприклад, випускник повинен показати, який його GPA (Grade Point Average), тобто на які оцінки він навчався в школі. У школах кожну чверть проводиться підсумкове тестування, раз на півроку – іспити, в результаті всього цього виводиться середній бал успішності учня.
Вищий бал – 4.00, нижчий – 0.00. При цьому виші цікавляться не лише річними оцінками за останні роки навчання в школі, вони дивляться і на чвертні оцінки з різних предметів, а також на те, які саме предмети брав учень. За місцевими правилами старшокласники можуть самі обирати, що саме вони хочуть вивчати (але є й обов'язковий набір предметів). Отже, якщо ти обмежуєшся звичайною алгеброю, це одне. А от якщо брав ще й, наприклад, поглиблений курс математики, це вже зовсім інше.
Таким чином, коледжі мають загальну картину, детальний образ випускника школи, який бажає стати їхнім студентом. Це правильно, адже якщо людина навчалася абияк останні чотири роки школи, а потім раптом блискуче склала випускні іспити, це як мінімум має насторожити.
До речі, вражає ще один момент американської шкільної освіти. Тут ніхто нікого не «витягує». Якщо учень не хоче вчитися, його не викликатимуть на педраду, до директора, просто на момент закінчення школи він матиме такий низький рівень GPA, що його не захоче бачити у себе жоден коледж. Ну що ж, піде працювати, у всіх своя дорога.
Результат іспиту, поточні шкільні оцінки… Здавалося б, цього цілком достатньо, щоб оцінити майбутнього студента. Але ні, виші Америки уважно аналізують ще одну сторону життя школяра – його участь у волонтерському русі. Випускник школи не сяде за університетську лаву, якщо за роки навчання у старших класах не набере певної кількості годин роботи в так званому community service.
Брати участь у волонтерському русі – означає допомагати бідним, бездомним, доглядати за хворими в госпіталях, розважати дітей на громадських заходах, надавати допомогу церкві. Кожен старшокласник повинен за рік відпрацювати щонайменше 20 годин на таких громадських роботах, щоб до випуску зі школи мати 100 необхідних для вступу годин.
Передбачаю скептичні зауваження. Однак, знаючи, що це таке – внутрішній світ 16-17-річних підлітків, скажу: робота на благо суспільства для них – одна суцільна користь. Менше будуть думати, що світ крутиться тільки навколо них.
І, нарешті, про спорт. Не дивно, що при всеосяжній любові Америки до спорту, притому що місцеві школи за ступенем оснащеності можуть позаздрити деякі бази підготовки олімпійців, такий рядок, як «спортивні досягнення» в резюме школяра, вважається одним з основних. І на ці досягнення виші звертають таку ж пильну увагу, як на участь у волонтерському русі. Вважається, що якщо учень намагався досягти спортивних перемог, він і в житті, і в кар'єрі поводитиметься так само.
Останнім штрихом (а може, й першим) до портрета випускника школи має стати есе, написане ним самим, – про себе, про те, чому він обрав саме цей виш, тощо. Цікаво, але саме есе часто відіграє ключову роль у рішенні університету, брати цього хлопчика чи ту дівчинку до себе чи ні. Річ у тім, що останнім часом абітурієнти демонструють непогані знання математики, а от складно написати твір їм все важче. Викладачам вишів це не подобається, з таким студентом буде важко встановити контакт, тому вміння образно висловлювати думки стало цінуватися.
Треба сказати, що якщо школяр виявляє хоч якусь зацікавленість у вступі до вишу, він вступить. Все питання, куди. В Америці на відміну від багатьох інших країн є тисячі найрізноманітніших коледжів, готових прийняти студентів. Але є також і пряма залежність між статусом навчального закладу і тим, яку ти отримаєш професію, потім зарплату і рівень життя. Тож, отримуючи трійки за чвертні іспити десь у 9-му класі старшої школи, багато учнів знають, яке майбутнє вони собі зараз «малюють».
Елеонора ВАСІНА.
