Спецслужби проти фашистів
Контроль за націоналістами в Німеччині здійснює Федеральне відомство з охорони конституції (ФВОК). Служба входить до складу Міністерства внутрішніх справ. Крім боротьби з екстремістами цей підрозділ відповідає за ведення контррозвідувальної боротьби та охорону державних таємниць. З огляду на особливе, привілейоване становище «контора» наділена значно більшими повноваженнями, ніж решта поліцейських служб. Так, за законом ФВОК у своїй роботі може використовувати методи, предмети та інструменти для таємного збору інформації. Всі органи влади та інші федеральні відомства зобов'язані співпрацювати з цією організацією. Разом з тим, аби у всемогутній спецслужбі не було порушень і зловживань, її контролюють парламент, уряд, спеціально створений міжвідомчий комітет та відділ з внутрішніх справ МВС.
«Уряд чудово розуміє, що націоналізм – загроза демократії, посягання на цілісність і безпеку країни. На боротьбу з ним кинуті величезні сили, – розповідає завідувач відділу із захисту від екстремізму ФВОК Георгіус Цапанос. – За цим напрямком працює кілька сотень осіб. Близько сотні працює в Берліні, трохи більше знаходиться в штаб-квартирі відомства в Кельні, решта працюють безпосередньо в землях. Можна сказати, екстремізм як такий існує тільки в Східній Німеччині. Там не дуже розвинена економіка, не вистачає робочих місць, разом з тим корінне населення протестує проти приїжджих. Громадяни не розуміють, чому держава приймає іммігрантів, платить їм допомогу, забезпечує житлом і роботою. Насправді ж все не так просто. Однак ряд політиків націоналістичного спрямування користується цією ситуацією і переконує німців у тому, що всі біди від приїжджих».
Нацисти при владі
За словами представників МВС Німеччини, найактивнішими представниками «ультраправих» як у суспільному, так і в політичному житті країни є Націонал-демократична партія (НДП) Німеччини та Німецький народний союз (ННС). Виступаючи проти іммігрантів, НДП організовувала консультаційні пункти для безробітних, створювала молодіжні центри. Завдяки цьому націонал-демократам вдалося привернути на свій бік величезну кількість молоді. Крім того, у своїй передвиборчій програмі вони розкритикували роботу чинної влади і в інших сферах, завдяки чому партії вдалося отримати додаткові голоси. На виборах представники НДП отримали місця в парламентах Саксонії, Мекленбурга, Бранденбурга та Бремена.
Праві радикали, які не соромляться відкрито говорити про свої симпатії до ідей націоналізму, не приховують, що вулична боротьба з іммігрантами непродуктивна, оскільки на місце одних побитих приїжджають інші. З цієї причини неонацисти увірвалися до влади, де у них з'явилися реальні важелі впливу. Дійшло до того, що праворадикали відкрито говорять про своє бажання керувати країною. Їхня найближча мета – потрапити у 2009 році до федерального парламенту – рейхстагу.
«У нашому кримінальному кодексі існує стаття за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, введено заборону на продаж, носіння націоналістичних символів. Однак до недавнього часу все це працювало погано. Тільки років десять тому, коли держава усвідомила загрозу, що нависла, почалася боротьба», – каже Георгіус Цапанос. Її підсумком стала проведена судова реформа. Судді, які раніше ліберально ставилися до націоналістів, стали виносити щодо них набагато більш жорсткі вироки. Було проведено роботу з правоохоронними органами. Поліцейські свого часу могли просто не зреагувати на збіговисько бритоголових або направити справу до суду, кваліфікувавши її за іншою статтею. Тепер такого немає. «Почали розвивати агентурну мережу, яка дозволяє бути в курсі їхніх справ і, відповідно, попереджати заходи та акції неонацистів. Звісно, є проблеми в молодіжному середовищі нацистів – важко знайти 16-17-річного агента», – розповідають у МВС.
За свастику – до в'язниці
Завдяки нововведенням у КК за використання фашистської символіки в Німеччині загрожує до п'яти років в'язниці. Зараз ніде в країні не можна побачити свастики, а самі націоналісти на своїх з'їздах використовують інші знаки.
У німецькому Кримінальному кодексі немає застереження, чи скоєно злочин з хуліганських спонукань, чи з мотивів національної ненависті. З точки зору законодавства Німеччини потерпілому байдуже, чому його побили. Однак критерії оцінки мотиву злочину, що впливають на покарання, тим не менш, педантично відстежуються правоохоронними органами та судами. «Ми оцінюємо злочин за такими аспектами: щодо кого його було скоєно, чим цей вчинок був мотивований, чи вигукувалися при цьому націоналістичні гасла, чому зловмисник думав, що його жертва іммігрант, – каже Цапанос. – У тому випадку, якщо підтверджується екстремістський характер у діях затриманого, то, по-перше, його дані вносяться до спеціального поліцейського каталогу, а по-друге, на нього чекає суворе покарання». Наприклад, у Німеччині за вбивство дають довічне ув'язнення. Однак якщо засуджений добре поводився, то через кілька років його справа може бути переглянута, а термін зменшено. «У випадку, якщо національний мотив у злочині доведено, то дострокове звільнення лиходію не загрожує», – розповідає Георгіус Цапанос.
Однак, незважаючи на всі зусилля спецслужб у боротьбі з неонацистами, кількість інцидентів на національному ґрунті не зменшується: «З 1990 року на ґрунті расової неприязні було вбито близько 100 осіб. На щастя, останні два роки вбивств не траплялося. Але от б'ють приїжджих все одно періодично», – зізнаються в МВС.
Вітаміни від нацизму
«Проблема в молоді, яка перейняла націоналістичні ідеї. Поки поліція займається припиненням діяльності шовіністів, ми вживаємо превентивних заходів», – каже начальник відділу Міністерства у справах молоді та сім'ї Свен Улафобст. – Молодь – люди з нестійкою психікою, якими при грамотному підході легко керувати».
За даними соціологів, у Східній Німеччині близько 40% молодих людей віком від 15 до 20 років підтримують екстремістські ідеї. У зв'язку з цим уряд розробив низку програм з протидії націоналізму. «Завжди легше приймати вітаміни, ніж лікувати ангіну, – каже Свен Улафобст. – Ми стурбовані зростанням кількості молоді серед неонацистів. Ми хочемо, щоб наші діти були виховані в дусі демократії та толерантності. Ми також розуміємо, що дуже важко переконати підлітка, який вже підтримує екстремізм. Тому наше основне завдання зводиться до превентивних заходів, щоб молодь не захворіла на цю чуму».
Зараз у Німеччині діє шестирічна федеральна програма боротьби з націоналізмом. На її реалізацію держава витратила вже €200 млн. «Гроші через наше відомство передаються трьом громадським організаціям. У кожної з них є свій власний напрямок у роботі. За шість років вони провели сотні різних заходів», – розповідають у Міністерстві у справах молоді.
Найбільшою організацією є фонд «Сівітас», який працює на землях колишньої НДР. Активісти фонду проводять роз'яснювальну роботу з молоддю в школах – уроки історії, концерти, розповідають про жахи фашизму під час Другої світової війни, приводять із собою в'язнів концтаборів. «Існують так звані мобільні загони, які виїжджають до району, де щойно стався конфлікт на національному ґрунті. Співробітники фонду зустрічаються з місцевим населенням, з'ясовують причини інциденту, водночас налаштовують громадську думку проти націоналістів», – розповідають у фонді.
Крім того, «Сівітас» активно працює з місцевими чиновниками та комерсантами. Вони переконують бургомістрів не підтримувати контактів з націоналістами, пояснюючи, як негативно це позначиться на економіці регіону. «Було кілька прикладів, коли місцева влада нас не послухала, і великі іноземні компанії просто відмовилися відкривати на їхніх землях свої підприємства, злякавшись фашистів. Іншим ми говоримо про те, що «якщо у вашому регіоні буде екстремізм, то уряд вам грошей не дасть!» – каже радник Федеральної програми з протидії екстремізму Мартіна Мюллер. – Бізнесменів ми просимо відмовляти націоналістам в оренді приміщень. Нещодавній приклад – НДП хотіла влаштувати в Берліні з'їзд. Завдяки нашій роботі ніхто не здав їм приміщення, їм довелося перенести зустріч у якесь інше місце».
Громадські організації – «Ентимоль» та «Ксенус» вирішують проблеми самих іммігрантів. «Існує два напрямки роботи. По-перше, це залучення приїжджих до місцевого населення і навпаки, – пояснює представник громадської організації «Показати обличчя» Рікарда Дісла. – Ми возимо мігрантів до молоді, щоб підлітки дізналися про них більше і зрозуміли, що ті нічим їм не загрожують. Влаштовуємо екскурсії для школярів до Берліна на підприємства, де працюють приїжджі, щоб діти знали, якою чорною роботою іноземці заробляють собі на життя».
Друге завдання, яке стоїть перед громадськими організаціями, – допомога приїжджим, потерпілим від націоналістів. «Це і психологічна допомога, і правова. Ми контролюємо хід розслідування таких справ, залучаємо до роботи ЗМІ. Крім того, допомагаємо знайти роботу і, якщо потрібно, переселяємо в інші міста», – пояснює Рікарда Дісла. «Один із наочних прикладів. Пару років тому тут побили російського хлопця, який переїхав жити з батьками. Правоохоронні органи займалися справою неохоче. Російська громада збиралася навіть мстити нацистам. Ми приїхали, з'ясували, що росіян утискали тут давно. Потім ми вимагали від прокуратури ретельного розслідування, в результаті якого зловмисники отримали від 6 до 10 років в'язниці. Потім було організовано круглий стіл, на який до бургомістра прийшли кілька десятків росіян. Чиновник їх вислухав і по можливості вирішив їхні проблеми», – згадує співробітник Союзу допомоги жертвам праворадикального насильства Єнс Фрікман.
Борючись з ксенофобією, німці використовують досить оригінальні способи. До таких належать, наприклад, чемпіонат з футболу між приїжджими та корінним населенням, який проходить по суботах щоразу в новому місці; комікси на тему Голокосту, акції з розвішуванням по містах транспарантів «Не займайтеся сексом з нацистами», телезвернення, записані голосами зірок естради та кіно. Найцікавіше, що корисність тієї чи іншої програми оцінює цілий науковий інститут. Нашому жителю дуже важко зрозуміти, якою є ефективність антиекстремістських програм, на які держава витратила €200 млн. Зрозуміло, що порахувати кількість шовіністів до початку роботи цієї програми і після неможливо. Так само, як не можна дізнатися кількість «перевербованих» націоналістів і тих, хто став справжнім демократом і борцем за толерантність.
Водночас реальні показники не такі оптимістичні. Кількість скоєних злочинів на національному ґрунті зростає, чого не приховують і самі німці. Чиновники говорять про майбутні вибори до місцевих парламентів, але попередні дані свідчать про те, що рівень підтримки виборцями НДП все ж підвищується.
Проблема залишилася
«На боротьбу витрачаються величезні гроші, але держава надто пізно помітила проблему, – вважає Єнс Фрікман. – Звичайно, певні успіхи в боротьбі є, але до перемоги далеко. Щотижня в Східній Німеччині побивають кількох іноземців. За допомогою до поліції звертаються одиниці – одні люди не знають, як себе поводити в таких ситуаціях, інші бояться, що їх можуть вигнати з країни».
За словами Фрікмана, нещодавно журналісти, які займаються темою націоналізму, випустили збірник статей про всі злочини проти іноземців, і виявилося, що близько 60% випадків просто невідомі поліції: «Претензій до правоохоронних органів, незважаючи на реформи, багато. Ось на початку листопада в передмісті Берліна екстремісти побили відому журналістку Андрею Ропкі, яка стала популярною завдяки своїм публікаціям на тему неонацизму», – розповідає Єнс Фрікман. – Про майбутню поїздку на зустріч націоналістів вона повідомила поліцію, яка не приїхала. Помітивши журналістку, екстремісти побігли за нею. Вона намагалася сховатися в супермаркеті, але вони наздогнали її і, збивши з ніг, побили. За деякими даними, один із нападників – член парламенту Саксонії».
На думку фахівців, які займаються вивченням неонацизму в Німеччині, праворадикальна екстремістська течія в країні найближчим часом зростатиме. «Для цього існує багато передумов. Це й уповільнений економічний розвиток у Східній Німеччині – все більше компаній закриває тут свої виробництва та переносить їх, наприклад, до Китаю; звідси з'являються й соціальні проблеми. Німці не вірять у демократію, – вважає Фрікман. – НДП вдалося переконати місцеве населення, що приїжджі коштують Німеччині надто багато грошей, займають робочі місця, серед них багато ісламістів і терористів. Націоналізм молодшає. НДП та її прихильники вірять у те, що роблять правильні речі, борючись за очищення Німеччини».
Явний ворог кращий за таємного
Якщо в інших країнах партії націоналістичного спрямування офіційно заборонені, то в Німеччині така організація, як НДП, успішно бере участь у виборах під гаслом «Німеччина для німців». Під крилом цієї партії перебуває величезна кількість молоді, яка, відчуваючи захист з боку партії, здійснює напади на приїжджих. У такій ситуації цілком логічно запитати: чому в західній країні, де гостро стоїть проблема праворадикального екстремізму, не забороняють це об'єднання, а його членів не віддають під суд за розпалювання міжнаціональної ворожнечі?
«У Саксонії членами партії є понад 3 тис. осіб із 29 районів, у 26 вони мають свої штаби. З молоддю працюють спеціально навчені люди, закликаючи її до лав НДП. Порівняно з 2004 роком, у 2005 кількість злочинів на ґрунті національної неприязні зросла з 915 до 2,3 тис.», – чесно розповів один із чиновників адміністрації Дрездена. Однак він одразу ж пояснив: «Забороняти їх не варто. Нам потрібна легальна організація, з якою можна вести боротьбу. Якщо їх заборонити, то ситуація може вийти з-під контролю. Праворадикальні екстремісти можуть піти в підпілля, з'являться десятки аналогічних організацій».
Водночас Федеральне відомство з охорони конституції визнає, що в НДП працюють їхні агенти, завдяки чому вони контролюють ситуацію. Разом із тим кілька років тому уряд і Бундестаг уже порушували питання про заборону НДП, але в ході судового розгляду з'ясувалося, що близько третини керівництва партії складається з агентів ФВОК, які, щоб не провалитися, самі активно організовували заходи НДП і вчиняли протиправні дії. Після цього скандал замовчали, і депутати більше не поверталися до цієї теми.
«Проблема націоналізму в Німеччині, як мені здається, через те, що люди не мають правдивої інформації про приїжджих. Зараз німці думають, що іноземці займають їхні робочі місця, везуть сюди своїх родичів, торгують зброєю, наркотиками, – розповідає уповноважена землі Бранденбург у справах іноземців Інесс Шугешпреда. – Нещодавні опитування показали, що корінне населення впевнене, по-перше, в тому, що в Німеччині близько 30-40% громадян – приїжджі, а по-друге, вважають, що на їхнє облаштування держава витрачає шалені гроші. Це не так. Зараз ми починаємо широкомасштабну програму пропаганди. Будемо пояснювати про становище приїжджих у нашій країні».
За словами чиновників, для кожної землі федеральний уряд встановлює міграційну квоту. Наприклад, у Бранденбурзі всього 49 тис. приїжджих, що становить 3,5% від місцевого населення. Більшість іноземців – так звані російські німці та турки.
«Життя цих людей не цукор, – стверджує пані Шугешпреда. – Більшість приїжджих, насамперед ті, хто потрапив до Німеччини як біженці, місяцями живуть у гуртожитках, поки перевіряється причина, яка змусила їх покинути батьківщину». За законом усі потенційні кандидати на отримання офіційного статусу біженця не мають права залишати територію, де вони зареєстровані. Хоча держава виплачує їм невелику допомогу, а їхнім дітям дозволено ходити до школи. У разі, якщо людину визнають біженцем, вона зобов'язана відвідувати курси німецької мови та шукати собі роботу. При цьому, як зазначають німецькі чиновники, біженець може отримати лише те місце, на яке не претендує громадянин ЄС. Іншими словами, приїжджі в Німеччині отримують лише чорнову роботу.