Довгий час вищі школи вважалися гравцями другої ліги, а сьогодні складають конкуренцію іменитим університетам
Все почалося з інженерів
Західна Німеччина кінця 1960-х. Економіка потребувала кадрів і технологій. Отримувати знання хотіли не лише майбутні професори, лікарі, юристи, вчителі, а й представники робітничих спеціальностей. Олії у вогонь підлили учні інженерних шкіл: їх вважали не студентами, а учнями. Зарплата нижча, ніж у випускників вишів, диплом не визнавали в інших країнах Європи – невдоволення молодих інженерів вилилося в масові вуличні протести.
Так уряд ФРН зважився на реформу. У 1969 році було ухвалено закон, після чого на основі інженерних шкіл були створені вищі спеціальні навчальні заклади з таким самим юридичним статусом, як і університети, – за одним винятком: вони не могли мати власну аспірантуру і присуджувати наукові ступені.
Перші вищі школи з'явилися в Кілі, Фленсбурзі та Любеку. На відміну від університетів, що дають класичну академічну освіту, вони готували і готують кадри для практичної роботи. Прикладний характер навчання, співпраця з промисловістю характерні для цього типу вишу і сьогодні.
Вища школа та університет: знайди відмінності
«Найбільша відмінність – це формат навчання. В університетах закладають теоретичну базу знань, а студент сам вирішує, що з цим потім робити. У вищих школах проходять профнавчання на академічному рівні», – пояснює Deutsche Welle Торбен Сембрицкі, науковий співробітник Німецького центру досліджень у сфері науки та вищої освіти (DZHW).
І ті, й інші випускають бакалаврів і магістрів. Інженерні науки, архітектура, дизайн, прикладна соціологія, медична техніка – у вищій школі спектр пропонованих навчальних програм обмеженіший. Тут не готують учителів, лікарів, юристів або релігієзнавців. Натомість є спеціальності, яких в університетах не знайти. Наприклад, соціальна робота. Вищі школи дають можливість отримати диплом фахівцям з догляду за хворими, акушерам, логопедам. Вони активно розвивають і дуальне навчання – отримання диплома без відриву від виробництва.
«Вищі школи були засновані для підготовки кадрів для регіональної економіки. Тут готують до конкретних професій з урахуванням вимог роботодавців. Випускник чітко уявляє, ким він може працювати», – наголошує експерт з DZHW.
У вищих школах професори – професіонали, які пропрацювали багато років на керівних посадах у тій чи іншій сфері економіки. Вони передають свій досвід, у них налагоджені контакти з промисловістю. Спільні проєкти з фірмами, обов'язкова виробнича практика – складові навчальної програми.
У вищій школі на одного професора припадає 50 студентів, в університеті – 64. Тут більш індивідуальний підхід, а система нагадує шкільну. В університеті у студента більше свободи, його не «ведуть за руку», він вчиться організовувати своє навчання самостійно.
Приховані чемпіони у сфері вищої освіти
Вищих шкіл вдвічі більше, ніж університетів. Але ці виші – приховані чемпіони. У відомих рейтингах, які враховують кількість публікацій, активність дослідницької роботи, їх не знайти. Університетам важливо бути помітними у світовій науковій спільноті. А вищі школи – місцеві герої.
«Дослідження вони проводять у меншому масштабі і працюють в основному з малими та середніми підприємствами з регіону, які не можуть дозволити собі власний відділ досліджень і розробок», – пояснює Торбен Сембрицкі.
І все ж, за спостереженнями вченого, останніми роками вищі школи прагнуть самоствердитися. Вони хочуть, щоб їх серйозно сприймали як наукові інституції на міжнародному рівні. Багато хто змінив свої назви. Тепер частіше можна зустріти варіанти: вища школа прикладних наук (HAW), вища технічна школа (TH) або навіть англійською: University of Applied Sciences.
Найбільше вищих шкіл, здатних конкурувати з університетами за кількістю студентів, – у Північному Рейні – Вестфалії та Гессені. Найбільша – Вища технічна школа Кельна. Вона навчає 26 тисяч учнів зі 120 країн за понад 90 навчальними програмами. До провідних належать Вища школа Мюнстера, Вища школа Нижнього Рейну, вища технічна школа Середнього Гессену, Вища школа Дармштадта, Франкфуртський університет прикладних наук. Але багато вищих шкіл невеликі за розміром і розташовані в провінції.
Трансфер з науки в бізнес і проблеми з аспірантурою
За формальною ознакою у вищої школи та університету однаковий статус. Університети стали більше приділяти уваги практиці, а вищі школи активно займаються дослідженнями. Біотехнології, технічні рішення автоматизації, медична інформатика, робототехніка, індустрія 4.0 – сфери, де вони концентрують свої зусилля. Щоправда, університетам на науку виділяють більше коштів. Вони, як і раніше, зберігають і монополію на аспірантуру.
Теоретично випускник з дипломом магістра, отриманим у вищій школі, може захистити дисертацію при університеті. На практиці йому важче знайти наукового керівника, від нього додатково вимагають відвідування семінарів в університеті або складання іспитів.
Останніми роками були зроблені зрушення. У деяких вищих шкіл є спільні з університетами коледжі для аспірантів. З 2016 року в Гессені вищі школи отримали право на власну аспірантуру за напрямами, в яких активно ведуть дослідження. Першопрохідцем стала Вища школа Фульди. Тепер тут можна захистити дисертацію в галузі соціології, соціальної роботи та громадського здоров'я. У Шлезвіг-Гольштейні засновано окремий інститут, що дає можливість отримати науковий ступінь випускникам усіх вищих шкіл цієї федеральної землі.
Шанси випускників на ринку праці
За кількістю спільних з фірмами публікацій та впливом на регіональну економіку вищі школи випереджають університети. У міжнародному рейтингу U-Multirank, наприклад, Технічна вища школа Нюрнберга та Вища школа Ройтлінгена посідають друге та третє місця.
Економіка робить ставку на вищі школи – особливо в умовах нестачі кадрів. Експертна комісія EFI, яка консультує німецький уряд з питань науки та інновацій, закликає до їх більшої популяризації та збільшення кількості студентів у них з однієї до двох третин.
Дослідження, проведене DZHW, показало, що випускники цих вишів швидше за випускників університетів отримують безстроковий договір. І зарплата на старті у них дещо вища: в середньому 40 200 євро брутто на рік з дипломом вищої школи проти 38 500 євро на рік після університету. Щоправда, протягом наступних п'яти років заробіток вирівнюється.
Німецькі компанії особливо цінують випускників Мюнхенської вищої школи. У рейтингу, який склало економічне видання Wirtschaftswoche за результатами опитування 500 роботодавців, цей виш лідирує за спеціальностями «інженерна економіка», «інформатика» та «економічна інформатика». Бізнес-школа ESB Business School – факультет вищої школи в баден-вюртемберзькому Ройтлінгені, на думку роботодавців, – найкраще місце для вивчення виробничої економіки. За спеціальністю «машинобудування» перше місце в рейтингу посідає Вища школа Ахена, як і в галузі електротехніки.