Читайте початок статті:
ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКОГО КРИМІНАЛУ (частина 1)
– Чи здатні наші співвітчизники здивувати німецький суд?
– Так, усяке буває. На моїй пам'яті групу вихідців з Росії судили за викрадення, вимагання та нанесення тілесних ушкоджень. Виглядало все дуже жорстко. Один наркоман заборгував їм, і вони намагалися вибити ці гроші з нього. Спіймали, в багажнику машини вивезли в ліс, побили, в тому ж багажнику привезли назад у місто і змусили зняти гроші з рахунку. Через деякий час він звернувся до поліції. Був суд, більшості загрожували пристойні терміни, багато хто отримав до 10 років. Але ось чому я запам'ятав цю справу – до розмови про ментальність, німецьку та нашу.
Під час судового засідання суддя каже: «Ви насильно в багажнику вивезли потерпілого в ліс». На це один з обвинувачених відповідає: «Ну що ви, ваша честь, зовсім не насильно. У нас була повна машина, місця не було, я просто відкрив багажник, кажу йому: «Стрибай!» – і він стрибнув». Суддя: «Добре, припустимо. Але потім у лісі ви били його, і ви хочете сказати, що й після цього він сам добровільно поліз до вас у багажник? Я 35 років працюю в суді й повірити в таку нісенітницю не можу при всьому бажанні». А той у відповідь: «Звісно, сам поліз! Ви зрозумійте, він же не хотів залишатися один у лісі вночі. Там ще страшніше, ніж у багажнику нашої машини. Нас усіх він хоча б знав!»
І що найсмішніше, з цією логікою судді довелося погодитися. Хоча від покарання злочинців це не врятувало.
– У Росії вважається, що в'язниця не виправляє, а остаточно калічить людину. Чи можна сказати, що система покарання в Німеччині робить людей кращими?
– Я б сказав, що німці, принаймні, до цього прагнуть. Деякі в'язниці тут виглядають як готелі, тільки з ґратами на вікнах. На вході басейн з фонтаном. Чистота. У в'язнів є вибір: готувати собі самим, їсти загальну їжу або замовляти собі окреме меню. Вони можуть займатися спортом і навіть здобувати освіту. Одного мого клієнта, вихідця з Росії, на засіданні суду запитали про доходи. Він каже, заробляю 200 євро на місяць. Були шоковані і суд, і я, і прокуратура. Але як же так, ви ж сидите у в'язниці, як ви можете заробляти? Виявилося, він у в'язниці ходить на курси німецької мови, які задумані для того, щоб після звільнення йому було простіше інтегруватися в німецьке суспільство. І за добровільне відвідування цих занять йому платили 200 євро на місяць.
– Нічого собі!
– Так, така ресоціалізація. Взагалі, зазвичай з кожним в'язнем складається індивідуальна програма. Визначається, чи може він працювати і яку саме професію може освоїти за час ув'язнення. Все це відбувається за рахунок держави. Крім того, система покарання передбачає, скажімо так, часткове ув'язнення. Це коли, наприклад, перші півроку людина сидить, а потім, якщо до нього немає нарікань і у нього з'являється робота, він зранку їде на службу, ввечері повертається. При такому режимі, по суті, він тільки ночує у в'язниці.
– Але це стосується певної категорії в'язнів?
– Звісно! Це точно не вбивці, не ґвалтівники. Ці повністю «від» і «до» відсиджують свій термін. А ось менеджер мюнхенської «Баварії», пан Улі Хьонес, який зараз відбуває свій термін, вдень працює, займається молодим поколінням клубу, ввечері повертається до в'язниці. Швидше за все, після закінчення 2/3 терміну він отримає умовно-дострокове звільнення і вийде на волю.
– Чи траплялися випадки, коли за такого режиму утримання люди тікали з в'язниці? Спокуса все-таки велика.
– На моїй пам'яті такого не було. Більшості немає сенсу так чинити. Людина ж розуміє, що її негайно оголосять у розшук, і якщо вона якось пов'язує своє майбутнє з Німеччиною, то це їй точно не треба. Якщо їй нічого втрачати і вона назавжди втече з країни, тоді можливо. А так – навіщо? У людини є можливість і заробити, і спокутувати свою провину, закрити «файл» з правопорушенням.
– Наскільки в тій чи іншій формі в Німеччині сьогодні існують політичні переслідування?
– Тут непопулярне грубе силове тиснення, використовуються інші методи. Найпопулярніший протестний рух у Німеччині — Pegida («Європейці-патріоти проти ісламізації Заходу»), який утворився в районі Дрездена. Зараз він активно виступає проти імміграційної політики уряду. Нещодавно в Дрездені зібрали багатотисячну ходу, її учасники закликали перекинути Путіна до Берліна, а Меркель до Сибіру. Так, ось така рокіровка. Подібні рухи не забороняють, лідерів не заарештовують, але намагаються виставити їх у негативному світлі, надати націоналістичного і навіть неонацистського забарвлення їхній діяльності, знаходять і публікують усілякі компромати на активістів. Тож, з одного боку, переслідування немає, але залаштункової метушні та чорного піару предостатньо.
– Як я розумію, ЗМІ відіграють помітну роль у суспільному житті країни.
– І це особливо помітно сьогодні щодо біженців. Усюди наводиться безліч позитивних прикладів, маса гарних історій про те, як все успішно, як німецькі сім'ї беруть їх на поруки, допомагають і підтримують незнайомих людей. Висвітлюється все позитивне і явно замовчується велика кількість проблем і негативу. Про це теж пишуть, але набагато обережніше, рідше, дозуючи інформацію. Тобто хай і не радикальними методами, але поступово ЗМІ створюють і намагаються підтримувати необхідний настрій у суспільстві. Ці технології скрізь однакові й добре відомі. Поступово «правильна» інформація стає частиною свідомості, і ось уже людям здається, що це вони самі так думають, що їм самим прийшла в голову ця ідея, що саме вони прийняли те чи інше рішення.
– Як вам здається, чи можливо зараз у зв'язку з ситуацією з біженцями вивести людей на вулиці в Берліні?
– Особисто мені здається, що сьогодні в масовому порядку це неможливо. Тут реально сильний і ситий середній клас. Для того щоб не тільки в Берліні, а й по всій країні люди вийшли на вулиці, має статися справжній соціальний вибух.
– Що може його спровокувати?
– Мають різко підвищитися податки та рівень безробіття, статися масові банкрутства підприємців середнього класу, закриття фірм по всій країні. Але це питання не сьогоднішнього і, можливо, навіть не завтрашнього дня. Все ж таки зараз Німеччина – одна з найбільш забезпечених країн Євросоюзу. Накопичено достатній капітал, щоб покривати ті фінансові дірки, які виникають сьогодні. Так, невдоволення поступово накопичується, але до вибуху явно далеко. Хоча вже зараз багатьом очевидно, що великий відсоток голосів на наступних виборах правляча партія все ж таки втратить.
– Як вам здається, чому все ж таки держава надає такі привілеї – причому часто на шкоду інтересам власного населення – людям, які приїжджають у країну і ще нічого путнього для неї не зробили? В чому стратегічний сенс того, що відбувається?
– Є думка, що в Німеччині все гостріше відчувається демографічна проблема. Суспільство стрімко старіє, народжуваність падає. І це не питання віддаленого туманного майбутнього. Вчені вважають, що вже через 20-30 років активне населення просто не зможе забезпечувати людей похилого віку. А приплив «свіжої крові» з інших країн, на думку влади, може вирішити проблему, що насувається. Особисто мені здається, що все не так просто. І це прекрасно видно по тій же турецькій діаспорі, яка проживає в Берліні з 50-х років. Час іде, вже не одне покоління народилося і виросло тут, але турки все одно тримаються відокремлено і з місцевими особливо не змішуються. Так, дружать, навчаються і працюють разом, але одружуються і виходять заміж все одно, як правило, за своїх. Зберігають свої традиції, релігію та культуру. Тож вирішення демографічної проблеми за допомогою вихідців з мусульманських країн викликає великі сумніви.
– Преса дійсно дуже обережно висловлюється на цей рахунок, але потік біженців явно додав роботи і судам, і поліцейським. Чи проходять ці справи за якимось особливим відомством чи розглядаються в ряду інших?
– Вони розглядаються в загальному порядку. І тут, до речі, є одна юридична хитрість, яка грає на руку біженцям. У деяких випадках, захищаючи таку людину, можна переконати суд, що людина пішла, наприклад, на крадіжку вимушено. Не для того щоб потім продати вкрадену річ і нажитися, а тому, що йому самому нічого носити чи їсти. Що називається, злочин від безвиході, від відчайдушного становища.
– Але і при такому розкладі крадіжка залишається крадіжкою.
– Так, це не виправдовує його, але все ж впливає на вид і розмір покарання.
– А чи є корупція в Німеччині?
– Вона, звичайно, є, але, як правило, в дуже високих ешелонах, і вона не носить масового характеру.
– Вважається, що в Росії можливо все, в тому числі й «домовитися» з ким завгодно. Чи можливо за допомогою хабара вирішувати питання в Німеччині?
– Як правило, категорично ні. Чому? Ось дивіться. Візьмемо суддю. Це довічний чиновник. Його середня зарплата становить 7-8 тисяч євро на місяць. Працює він в середньому років 30-40. Помножте, подивіться на суму. Додайте сюди його привілеї: пільгові кредити, 30-60 днів відпустки, різні знижки та бонуси. Склавши все це разом, ми отримуємо приблизну суму хабара, яка має змусити його хоча б задуматися про вашу пропозицію. Ні 10-20, ні навіть 100 тисяч і більше не становлять для нього жодного інтересу. Він ніколи не буде заради таких грошей підставляти себе під статтю, ризикувати назавжди втратити практику і статус держслужбовця. Репутацією та кар'єрою тут дуже сильно дорожать.
– Тим не менш, всяке трапляється. Наприклад, справа екс-президента Німеччини Крістіана Вульфа.
– Так, два роки тому його звинуватили у зловживанні службовим становищем. Нібито він тоді на держкошти пообідав з дружиною і переночував в готелі. Загальна сума претензій становила 700 євро.
– Ну, це ж смішно...
– Це зовсім не смішно. Людина в результаті втратила свою посаду. Згоден, цю справу роздули, і у нього явно була політична підоснова, але і в Росії теж є свої крайнощі – наприклад, справа пані Васильєвої.
– Чи є якісь мінуси в статусі довічного чиновника, чи забороняють їм виїзд з країни, наприклад?
– Жодних мінусів, одні пільги. Немає обмежень у пересуванні, куди завгодно можна їздити, відпочивати. Зворотний бік один – вразливість. Варто такому чиновнику оступитися і вчинити злочин, він втратить усе. Якщо, наприклад, його зупинять поліцейські і зафіксують, що він був за кермом у п'яному вигляді, його спочатку тимчасово відсторонять, проведуть службове розслідування, швидше за все, вирішать, що подібна поведінка негідна статусу судді, прокурора чи чиновника адміністрації, і його звільнять. Тож йому є що втрачати.
– І, тим не менш, людина – дивна істота. Чи бували випадки на вашій пам'яті, коли держчиновники все ж таки траплялися на хабарі?
– Іноді я читаю про подібне в газетах, але своїми очима такої людини я поки не бачив.
Бесідувала Етері ЧЕЛАНДЗІЯ.
За матеріалами «Lenta.ru»<\/a><\/strong><\/p>