Одиниця замість п'ятірки
Хочете навчатися в Німеччині? Тоді забудьте про п'ятірки – тут кожен поважаючий себе студент мріє отримати одиницю, адже саме одиниця є найкращою оцінкою, а п'ятірка – найгіршою. Крім того, існує градація у вигляді кількох десятих бала. Наприклад, «1.3» – це «відмінно з мінусом», а «2.7» – «задовільно з плюсом».
Оцінки в німецькій системі освіти мають особливе значення. Від них залежить вступ до магістратури та аспірантури, і великі компанії віддають перевагу прийому на роботу відмінників та хорошистів. «Закінчити виш на «задовільно» – для студентів інженерних спеціальностей просто катастрофа», – говорить Райнер Бастерт, викладач робототехніки у Вищій школі Бонн-Рейн-Зіг.
Водночас дипломований фармацевт без проблем знайде роботу, які б оцінки не стояли у нього в дипломі, вважає Маркус Губерт, консультант з питань навчання фармацевтичного факультету в Боннському університеті. Натомість для вступу на цю спеціальність потрібен блискучий атестат про шкільну освіту.
Великий секрет для маленької компанії
«Я задоволена своєю оцінкою», «А я отримав те, що заслужив», – що тільки не почуєш після іспиту в німецькому університеті у відповідь на запитання: «Ну, як?» Ось тільки не конкретні результати. Вони тут вважаються особистою справою кожного. «Багато хто не хоче хизуватися. А якщо склав так собі, тим більше не хочеться поширюватися. До того ж через оцінки в групі може початися суперництво, а навіщо це треба?» – розмірковує студент магістратури DW Тільман Вагнер.
Отримати інформацію про успішність однокурсників можна, але тільки у вигляді «середньої температури по лікарні». Зазвичай результат письмового іспиту студент отримує електронною поштою. У повідомленні є й статистика по групі: скажімо, 25 відсотків отримали «добре», 30 – «задовільно», 5 – «відмінно»…
Але дізнатися, на що склала вискочка Тереза, а на що – ботанік Штефан, навряд чи вдасться. Хіба що вони самі напишуть про це в соціальних мережах. Як не дивно, скритні німецькі студенти все частіше публікують свої оцінки в інтернеті. «Зазвичай першим це робить той, хто отримав одиницю», – ділиться спостереженнями студент Лейпцизької вищої школи техніки, економіки та культури білорус Вадим Наумчик.
Викладача до відповіді!
Для об'єктивної перевірки екзаменаційних робіт у багатьох вишах на бланках з відповідями вказуються лише реєстраційні номери студентів (Matrikelnummer), але не імена. Якщо ж іспит усний, на ньому присутні два викладачі, один з яких до того ж веде протокол. «А після того, як ми повідомляємо студенту його оцінку, ми пояснюємо йому своє рішення», – говорить Райнер Бастерт.
«Якось я отримав зовсім не те, на що розраховував, – згадує Тільман Вагнер. – Як виявилося, роботу перевіряв не професор, а його асистент. Він не знав, що нам дозволили пропускати деякі дії у розв'язанні задач, і знизив мені за це бал. Коли я вказав на це професору, він без розмов виправив його на вищий». При цьому, згідно із Законом про вищу освіту (Hochschulgesetz), викладачі вишів мають право самостійно вирішувати, як саме оцінювати знання. Одні орієнтуються на заздалегідь складений зразок відповіді: чим ближче до нього опиниться студент, тим вищий його бал. Інші звертають увагу на здатність міркувати та робити власні висновки на основі пройденого матеріалу.
«На іспиті я спеціально даю стільки завдань, що всі їх вирішити просто неможливо. Це й не потрібно: кожен може сам обрати, за які з них братися. Той, хто виконає 80 відсотків завдань, отримає одиницю», – ділиться досвідом Райнер Бастерт.
Високі бали – тривожна тенденція
Тим не менш, об'єктивність виставлення оцінок у Німеччині поставила під сумнів наукова рада (Wissenschaftsrat). Проаналізувавши середні бали по вишах за 2010 рік (це останнє і найбільш повне дослідження на тему), експерти встановили тривожні закономірності. «Оцінки студентів у Німеччині часто залежать не тільки від їхньої успішності, але й від того, що саме і де вони вивчають», – заявив голова наукової ради Вольфганг Марквардт. По данным исследования, 98 процентов выпускников биологических факультетов и 97 процентов будущих психологов получают диплом со средним баллом «хорошо» или «отлично». А вот среди юристов таких счастливчиков всего 7 процентов. Эту тенденцию в научном совете резко осудили: без объективности отметки попросту теряют смысл!
У Райнера Бастерта – та же позиция. Хотя баллы в дипломе и могут стоить студентам карьеры, он строго оценивает их знания. «Я не сторонник идеи раздавать хорошие отметки всем подряд. Так стирается разница между сильными и слабыми студентами, а это несправедливо», – уверен преподаватель.