Усього лише п'яте місце
«Те, що університет зумів зберегти свої позиції серед світової еліти, можна вважати дивом. Якщо не вжити радикальних заходів, рівень викладання в Оксфорді впаде», – такого сумного висновку доходить віце-канцлер. Про те, що найстаріший університет Англії незабаром справді може втратити свої позиції, свідчить і рейтинг, опублікований у листопаді минулого року газетою The Times. Оксфорд посідає лише п'яту позицію у списку найкращих вищих навчальних закладів світу. Його випередили університети США – Гарвард (перше місце), Берклі, Массачусетський технологічний інститут і Каліфорнійський технологічний інститут.
Головною проблемою університету віце-канцлер вважає бюджетний дефіцит. «Майже всі основні сфери університетської діяльності страждають від хронічного недофінансування», – такий вирок Джона Гуда, який зазначає, що минулого року дефіцит становив 95 млн фунтів стерлінгів. «Водночас конкуруючі університети отримують солідні прибутки та інвестують доходи в науково-викладацьку діяльність. Конкурентоспроможність Оксфорда в довгостроковій перспективі можлива за умови більшої фінансової безпеки та автономії», – стверджує він.
Завгосп
Відомо, що рада університету беззастережно вірить Джону Гуду і готова прислухатися до всіх його рекомендацій. Його, власне, й обрали для вирішення фінансових проблем. Якщо номінальним головою Оксфордського університету вважається канцлер, який обирається на довічний термін вченою радою, то головою університетської адміністрації є віце-канцлер, який обирається на чотири роки.
5 жовтня 2004 року вперше за 800-річну історію Оксфорда віце-канцлером було обрано людину не з академічного середовища. Джон Гуд за походженням новозеландець, закінчив Оклендський університет, де отримав ступінь доктора за спеціальністю «цивільне будівництво». Кілька років був віце-канцлером Окленда, потім очолював найбільші новозеландські компанії: агропромислове підприємство Fonterra, будівельний концерн Fletcher Challenge та новозеландську Асоціацію крикету.
Тариф на освіту
Тарифи на оплату вищої освіти у Великобританії встановлює уряд, і зараз студенти з Великобританії та інших 24 країн – членів ЄС платять за неї лише 1.150 фунтів на рік. Насправді ж собівартість одного року навчання у вищих навчальних закладах Великобританії становить у середньому 18.600 фунтів. Нещодавно уряд Великобританії дозволив з 2006 року підвищити плату за навчання до 3.000 фунтів на рік, однак це не вирішує проблеми.
Бажаючи вийти зі становища, керівники деяких коледжів, що входять до Оксфордського університету, навіть пропонували приватизувати навчальний заклад і після цього самостійно встановлювати тарифи. Однак адміністрація університету відрадила їх від такого кроку, нагадавши, що Оксфорд і так є фактично приватним підприємством, хоч і залежить від держави, яка надає йому дотації, відмовлятися від яких було б вкрай нерозумно.
Наразі, щоб виправити фінансові справи університету, Джон Гуд пропонує скоротити кількість місць для студентів з Британії та інших країн ЄС і залучити якомога більше іноземних студентів. Річ у тім, що на відміну від громадян Євросоюзу всі інші студенти Оксфорда платять за своє навчання від 8.170 до 19.970 фунтів на рік (ціна залежить від факультету та кількості добровільно обраних студентом курсів). За планом віце-канцлера в найближчі роки (точний термін поки не визначено) кількість щорічно прийнятих на перший курс студентів-іноземців зросте з 700 до 1.700 і далі буде тільки збільшуватися.
Борг платежем
«Оксфорду треба суттєво збільшити приватні вливання», – такий ще один пункт програми Джона Гуда. У ній зазначається, що лише 5% випускників Оксфорда щороку жертвують гроші своїй alma mater, тоді як в університетах США це роблять від 40 до 60% колишніх студентів. Минулого року Оксфорд отримав у вигляді різних дарів і приватних інвестицій 58 млн фунтів, що виглядає дуже скромно порівняно з Гарвардом ($262 млн) і Стенфордом ($250 млн). Щоправда, щедрість дипломованих американців значною мірою пояснюється тим, що в США витрати на благодійність вираховуються з податків, а у Великобританії уряд таких пільг не надає.
Оксфордський університет
Оксфорд – найстаріший в Англії та один із найстаріших у Європі (заснований у 1249 році). Тут викладали Роджер Бекон, Еразм Роттердамський, Томас Мор; навчалися 25 прем'єр-міністрів Великобританії, зокрема нинішній глава кабінету Тоні Блер (він вивчав юриспруденцію). Хоча Оксфордський університет де-юре перебуває на самоврядуванні та адміністративно підпорядковується лише парламенту, у фінансовому відношенні він майже повністю залежить від державних дотацій.
До складу Оксфордського університету входить 39 коледжів і сім приватних палат. Кожне відділення займається вивченням і викладанням своєї галузі знань: богослов'я, права, медицини, класичної чи сучасної літератури, історії, математики тощо. До університету також входить низка спеціалізованих науково-дослідних інститутів і лабораторій, кілька музеїв і найбільша університетська бібліотека, заснована в 1602 році.
У 2004 році студентами Оксфордського університету стали 11.086 осіб: 10.045 громадян Великобританії, 349 громадян ЄС, 692 громадяни інших держав. Для порівняння: 11 років тому, у 1994 році, кількість першокурсників становила 9.846 осіб.
Найкращі з найкращих
Наприкінці 2004 року газета The Times Higher Education Supplement (додаток до газети The Тimes) опублікувала список 200 провідних вищих навчальних закладів світу. Він був складений за результатами опитування 1.300 викладачів університетів з 88 країн світу, які виставляли свої оцінки з урахуванням інтелектуального потенціалу вишів (обсяг дослідницьких робіт), співвідношення кількості студентів і викладачів, привабливості інституту для іноземних студентів, а також міжнародного котирування навчального закладу на світовому ринку вищої освіти.
Перша десятка рейтингу виглядає наступним чином: Гарвард (США), Каліфорнійський університет у Берклі (США), Массачусетський технологічний інститут (США), Каліфорнійський технологічний інститут (США), Оксфорд (Великобританія), Кембридж (Великобританія), Стенфорд (США), Йельський університет (США), Принстон (США) і Федеральний технологічний інститут у Цюриху (Швейцарія). Далі йдуть різні університети та інститути Європи, Азії та Австралії.