Створюється парадоксальна ситуація: зі сторінок модних видань нас запевняють, що дивні дисгармонійні інсталяції, потворні зображення, жахливі картини, намальовані екскрементами, і звичайні унітази серед музейного залу – це і є мистецтво. Але більшість людей, знизуючи плечима, все одно віддає перевагу класичному живопису, акварелі, декоративному мистецтву. Класичні зразки гармонії та естетики – поза модою. Це саме відчуття краси, притаманне людині.
Зазирнувши на сайт chernetsky.com.ua, ми опиняємося саме в такому світі традиційної естетики, не опошленої модними віяннями патологічної «креативності». Дерева на полотнах тут є деревами, сніг – снігом, краса – красою.
Створює ці мальовничі пейзажі Художник Чернецький, натхненно переносячи на полотно фарби заходу сонця, шелест молодого листя, запахи осіннього лісу. Дорога, що біжить у далечінь у мареві літньої спеки, застигла в казковому сні зимова дубова алея, скеля з самотнім деревом на тлі морського заходу, ніжні іриси, човен на річці під золотистими кронами…
Дуже гарні міські пейзажі художника. На полотні можуть золотитися в променях призахідного сонця венеціанські будинки, може красуватися церква в Чернігові, може самотньо сумувати лавка на самотній алеї...
Ці картини народжують у душі відчуття гармонії. Таким полотном хочеться володіти, хочеться повісити його на стіну в спальні чи вітальні. Хочеться насолоджуватися цими фарбами і дарувати цю радість друзям, рідним, близьким. Можливо, тому картини Чернецького так часто купують для того, щоб подарувати.
Микола Якович Чернецький – київський художник, добре відомий серед шанувальників сучасного живопису класичних жанрів. Його основні інструменти – пензель, олія, полотно. Але працює художник і з іншими матеріалами: наприклад, надзвичайно красивим вийшло зображення золотого заходу сонця на березовому зрізі. Здається, що овальний зріз дерева – насправді дзеркало, в якому відбивається морський захід. А може, це вікно в інший світ, де краса залишається красою?
_