«Всі наші проблеми - через цих нових європейців!» - нарікають мешканці Брюсселя. У зв'язку з появою в бельгійській столиці десанту зі Сходу в місті різко зросли ціни на квартири, службові приміщення та гаражі. Адже окрім двох тисяч нових чиновників очікується і приїзд близько 10.000 журналістів, бізнесменів, експертів, аналітиків, лобістів...
Для ілюстрації загрозливої брюссельській штаб-квартирі ЄС «навали» можна навести такий приклад. Донедавна там використовувалося 11 мов, а після 1 травня буде двадцять. Три мільйони сторінок - такий щорічний підсумок роботи перекладацьких служб у Брюсселі. Постійно в розпорядженні єврочиновників мають бути щонайменше 60 перекладачів. Уже сьогодні платники податків віддають за переклад 700-800 млн. євро на рік, а з 1 травня ця цифра зросте до мільярда.
Однак цими витратами справа не обмежується. Перетворення позавчорашніх «країн народної демократії» з європейських Попелюшок на принцес коштуватиме старій Європі у 2004-2006 роках 42 млрд. євро. Це означає, що кожному французу, німцю, італійцю та іншим побратання зі східними сусідами коштуватиме приблизно 25-30 євро на рік протягом трьох найближчих років. Так би мовити, брюссельські аліменти Європі, що постраждала від комунізму... Тут логічне питання: чи допоможуть ці безповоротні кредити створенню показового раю земного?
«Стосовно того, що станеться в Європі після 1 травня, взагалі більше питань, ніж відповідей, - вважає Філіпп Манен, професор права Сорбонни, юридичний консультант ЄС. - Розроблений у Брюсселі документ, що регламентує приєднання до ЄС десяти нових країн-членів, складається з 10.000 сторінок. Не знаю, чи вивчили його лідери цих держав, але навіть якщо вони це зробили, залишається чимало юридичних лакун. І всі вони пов'язані з величезною дистанцією, що розділяє ступінь розвитку двох Європ». Ученому вторить політик. «Ніколи ще ціла група країн, що вступають до ЄС, не відрізнялася так сильно від решти європейських держав, - заявив Мішель Барньє, колишній європейський комісар, а нині - міністр закордонних справ Франції. - Відмінності посилюватимуться, що створить політичну проблему». І головна відмінність нової Європи від старої - це, звісно, люди.
...Соляна паніка почалася з того, що Латвією поповз чутка про прийдешню заборону, яку накладає ЄС на деякі продукти, що завозяться з-за неєвропейського зарубіжжя. Зокрема, на сіль грубого помелу, нібито не таку, що відповідає суворим брюссельським вимогам. Річ у тім, що в Брюсселі та інших там Роттердамах огірки й помідори розкладають по скляних банках, заливають гарячим оцтом і в такому непривабливому вигляді продають у супермаркетах. У Латвії ж, як і на всьому пострадянському просторі, овочі консервують з особливим благоговінням. Не лінуються покласти в бочку або в емальоване відерце - а не в півлітрову банку - і часничку, і кропу, і листочок хрону. Тут потрібна сіль лише грубого помелу, на яку й зазіхнув Євросоюз. У Середньовіччі цієї страшної новини було б достатньо, щоб у містах і весях спалахнув черговий соляний бунт, в епоху масового споживання пристрасті обмежилися божевільними чергами в магазинах. Коли склади спорожніли, комерсанти та політики, що до них приєдналися, запевнили співгромадян, які не бачать райдужного майбутнього в лавах ЄС без солоних огірочків і груздів, що сіль крупного помелу не зникне з прилавків і в єдиній Європі. Щоправда, ціни на такий життєво важливий продукт зростуть. Як, зрештою, і на багато інших компонентів латвійського споживчого кошика.
У всіх країнах ЄС практично всі ціни більш-менш вирівняні. За відсутності митних бар'єрів інакше й бути не може. Це означає, що при збереженні нинішніх зарплат у країнах Балтії автоматично подорожчають бензин, сигарети, спиртні напої тощо. Істотно зросте і вартість послуг. Через жорсткі вимоги ЄС підвищаться акцизи на нафтопродукти. Отже, зростуть ціни на транспорт (насамперед на проїзд в автобусі - основному засобі сполучення в Балтії), буде завдано удару по кишені автовласників, зростуть витрати на опалення будинків та енергопостачання підприємств. А ліки... На будь-яку фармацевтичну продукцію знадобляться європейські ліцензії. Щоб їх отримати, треба заплатити шалені гроші. Прощавайте, популярні валідол, цитрамон і валер'янка, колись рясно завозимі з Росії, Білорусі та України, оскільки в ЄС на них немає відповідних сертифікатів. Під забороною опиняться 400 найменувань ліків. Зате з'являться європейські аналоги в яскравих упаковках, але при цьому моторошно дорогі.
А перехід з місцевих валют на євро! Ціни від цієї валютної метаморфози в країнах-новачках ЄС зростуть відсотків на 20-25. Так сталося, скажімо, у Франції після відмови її уряду від франка. Звісно, це станеться не завтра, а в 2007-2008 роках. Але оптимізму східноєвропейцям не додається. Особливо селянам. Вони, зрозуміла річ, не читають Le Monde і Le Figaro, де чорним по білому пишеться: «Біологічно чисте сільське господарство країн Східної Європи становить загрозу французькому». Але хлібороб із Жмуді або фермер із Латгалії не настільки дурний, щоб не усвідомлювати: західна аграрна індустрія розчавить його.
Але, можливо, все це компенсує свобода пересування територією Євросоюзу? Не вистачає грошей на подорожчалі товари - вирушай на пошуки вищої зарплати до старої Європи. «Питання про вільне переміщення в рамках ЄС фізичних осіб завжди було для Брюсселя делікатною проблемою, - розповідає професор Філіп Манен. - Це стосується не лише кочових циган, а й робочої сили. Є країни, які не хочуть бачити у себе нових гастарбайтерів з країн Східної Європи. І тут треба врахувати, що в найближчі роки країни-ветерани ЄС мають право не допустити у свої межі робітників зі сходу Європи. Звісно, формальне право вільного пересування в рамках ЄС у громадян нових країн-членів є, але воно не надається їм одразу. Для цих держав передбачено перехідний період, протягом якого вони мають довести свою здатність розвиватися по-європейськи. Цей період може тривати до семи років, але не виключено, що для деяких країн він скоротиться залежно від їхніх успіхів. У договорі про входження нових країн до Євросоюзу так і зазначено: реалізація деяких прав нових країн-членів та їхніх громадян буде розтягнута в часі...»
Якщо настільки куці в ЄС права, здавалося б, повноцінних громадян єдиної Європи, на що залишається сподіватися тим, кого в республіках Прибалтики інакше, як негромадянами, і не називають? «З юридичної точки зору головне для належності до європейської спільноти - це паспорт громадянина однієї з країн-членів ЄС», - зазначає професор Манен. В європейських документах є терміни «громадянин» та «іммігрант», але поняття «негромадянин» не існує. А до цієї категорії належить ледь не мільйон мешканців балтійських країн: росіян, українців, білорусів, поляків. І взагалі: із семи з лишком мільйонів населення республік Балтії, як співав Поет, «на чверть колишній наш народ». Що ж з ним буде в єдиній Європі?
«На жаль, ми бачимо зараз більше труднощів, пов'язаних із розширенням Європи, ніж переваг від цього», - змушений констатувати Рішар Бюргсталер, президент Торгово-промислової палати Ельзасу. Цей авторитетний французький промисловець причину всіх проблем, пов'язаних зі збільшенням кількості країн-членів ЄС, вбачає у відносній бідності країн-новачків: «У восьми країнах із десяти новоприбулих ВВП у розрахунку на мешканця не становить і 40% від загального показника по ЄС...»
Втім, єврочиновники на чолі з головою КЄС Романо Проді тріумфують: з 1 травня кількість країн-членів ЄС збільшилася до 25-ти, населення - до 453-х млн., а сам Євросоюз став міждержавним об'єднанням із найпотужнішим споживчим ринком.
Кирило ПРИВАЛОВ,
Валерія СИЧОВА.