За давнім повір'ям, свято Івана Купала уособлює розквіт сил природи
Отже, ніч Івана Купала. До приходу православ'я слов'яни поклонялися безлічі богів. Серед них Іван Купала – бог родючості. За легендою Купала був розлучений із сестрою, а, зустрівши її багато років потому, одружився на ній. Він не підозрював, що одружився на родичці. Історія закінчилася трагічно. Дізнавшись правду, подружжя втопилося.
Звідси й еротичний характер цього дня. Слов'яни навіть пили особливі відвари для підготовки до свята.
На самому святі люди оперізувалися квітами, надягали на голову вінки з трав, співали пісні, водили хороводи. У цей час старі розпалювали вогонь із жертовних трав. У середині багаття стояв жердина з палаючим колесом, символом сонця. Хлопці та дівчата веселилися біля вогнищ і стрибали через них парами та по одному. А щоб очиститися від скверни, стрибали через кущі кропиви. Матері спалювали на вогнищах сорочки своїх хворих дітей, щоб ті швидше одужували.
Повір'я на свято Івана Купала вельми численні. Це – день очищення, духовного та фізичного. Вважалося, що трави та тварини наповнюються цієї ночі чудодійною силою. Дерева, тварини й навіть трави розмовляють між собою.
У купальській росі люди омивали руки та обличчя, щоб прогнати хвороби з організму, а також – прищі та вугра зі шкіри. Щоб у домі не водилися ні хвороби, ні клопи, стіни та меблі оббризкували все тією ж купальською росою. Використовувалася ця роса і при захворюваннях очей. Достатньо, щоб хворий умився нею.
Через багаття вночі проганяли худобу, аби позбавити її від мору.
А інтимні стосунки між людьми мали очистити їх. Для підготовки до свята слов'яни навіть пили особливі відвари, що діяли подібно до сучасної віагри.
Опускаючи березові вінки, споряджені запаленими свічками, у річку, жінки ворожили на кохання. Якщо вінок тонув, це означало, що милий розлюбив. Якщо доплив до середини річки без перешкод, це віщувало швидке заміжжя. Ну а якщо вінок прибивало одразу до берега, значить – попереду тривале холосте життя.
Багато хто досі вірить, що цієї ночі вогняною чудовою квіткою розцвітає папороть, вказуючи на всі скарби, хоч би глибоко вони не знаходилися.
_