Ось уже 15 років у Німеччині безперервно зростає кількість громадян, які бажають виїхати з країни. Уряд та демографи стверджують, що чутки про витік мізків перебільшені. Готовність виїхати не завжди переростає в дії.
Кожен п'ятий громадянин Німеччини готовий вирушити на постійне місце проживання в іншу країну. Такими є результати опитування німецького Інституту демографічних досліджень (IfD), проведеного в травні-червні 2007 року. Серед респондентів молодших 30 років про еміграцію серйозно замислюються 33%. З 1993 року кількість охочих спробувати щастя за кордоном безперервно зростає. Однак це зовсім не означає фактичного відтоку населення.
Автори дослідження стверджують, що в найближчі роки відсоток потенційної еміграції досягне післявоєнного рівня. У 1950 році бажання покинути країну висловлював кожен третій житель Західної Німеччини. У міру відновлення країни та підвищення рівня життя тенденція йшла на спад. У 1958 році цифра впала до 10% і зберігалася на низькому рівні наступні 45 років. Однак на початку 1990-х крива знову пішла вгору.
Емігранти обліку не піддаються
Дані Федерального статистичного відомства підтверджують цю тенденцію. Починаючи з 1991 року кількість німців, які переселилися з тих чи інших причин за кордон, безперервно зростає. У 1991 році країну покинули 99 тис. громадян, у 2001 році - 109 тис., у 2003 році - 127 тис., у 2006 році - 150 тис. осіб. На тлі низької народжуваності та нестачі кваліфікованої робочої сили, здавалося б, - тривожний сигнал.
Однак у Берліні на ці дані поки що реагують спокійно. По-перше, міграційні потоки рухаються в обох напрямках: у 2006 році до країни повернулися 104 тис. громадян Німеччини. По-друге, надійних статистичних даних про масштаби та характер еміграції ще не існує. За це завдання за дорученням уряду в 2006 році взявся Федеральний інститут вивчення проблем населення (BfB).
Керівник проекту Ленор Зауер пояснює відсутність точних цифр двома причинами. По-перше, багато емігрантів спочатку планують залишитися за кордоном ненадовго і вирішують осісти, лише проживши там кілька років. Тому, виїжджаючи, вони не знімаються з реєстраційного обліку і формально продовжують жити в Німеччині. По-друге, завдяки скасуванню візового режиму та лібералізації ринку праці в ЄС, населення стало мобільнішим загалом, і за його пересуванням демографам стежити стає все важче.
Робота, клімат, податки
Саме країни Західної Європи нерідко стають другою батьківщиною для німців. Найчастіше вибір емігрантів падає на німецькомовні країни – Австрію та Швейцарію. У 2006 році чемпіоном стала Швейцарія: туди перебралися 18 тис. громадян ФРН. Соціологи пояснюють цю тенденцію великою кількістю вакансій на ринку праці та відносно безболісною інтеграцією в суспільство.
Працевлаштування, за різними даними, є головною або другою за важливістю причиною еміграції. Громадяни Німеччини, які мають вищу освіту, часто мігрують і до скандинавських держав та Ірландії - країн, де також зростає ринок вакансій. Як і раніше, популярністю користуються «класичні» цілі - США, Канада та Австралія.
Серед інших мотивів, що спонукають їх змінити місце проживання, найчастіше німці називають низькі податки, сімейні обставини та вищу якість життя - теплий клімат, хорошу екологію, більшу сумісність сім'ї та роботи. Остання група емігрантів найчастіше надає перевагу південним європейським країнам: Іспанії, Італії та Португалії.
Вчені їдуть ненадовго
Нарешті, США та Великобританія користуються особливою популярністю у бажаючих зробити наукову та академічну кар'єру. За даними Єврокомісії, лише в США наразі живуть і працюють 70 тис. спеціалістів точних і технічних наук із Німеччини. У себе на батьківщині німецьких вчених відлякує жорстка ієрархія в вишах і науково-дослідних інститутах, нестача фінансування та бюрократичні перепони.
У своєму останньому демографічному звіті уряд заявляє, що проблеми витоку мізків у країні не існує. Навпаки, Німеччина навіть виграє від того, що вчені їдуть за кордон. Справа в тому, що більшість із них вирушають за кордон за грантами та тимчасовими контрактами. Їхня мета - не емігрувати, а набратися досвіду, який стане в пригоді для успішної кар'єри на батьківщині. За оцінками уряду, залишитися за кордоном мають намір максимум 5% німецьких вчених.
Тим не менше, міністерство освіти та наукових досліджень б'є на сполох: якщо в найближчі роки не будуть проведені реформи, то відтік наукових кадрів стане для Німеччини серйозною проблемою. Відомство під керівництвом Аннете Шаван внесло до бундестагу ряд законопроектів, які мають підвищити конкурентоспроможність німецьких вишів та наукових закладів. Крім того, до 2010 року Берлін збільшить фінансування науки до 3% ВВП.
Тетяна ПЕТРЕНКО.
Deutsche Welle