Нелегальна торгівля приватними даними жителів Німеччини процвітає – незважаючи на посилення законів
Вторгнення в заборонену зону було здійснено в рамках журналістського розслідування. І довело: віртуальна торгівля приватними даними в Німеччині триває, всупереч будь-яким поправкам до чинного законодавства. Близько двох мільйонів файлів запропонував «покупцям» якийсь анонімний продавець, знайдений простим запитом в пошуковій машині. Сам він, власник непоганої «бібліотеки», ймовірно мешкає в Тунісі. Інший (звідкись зі Східної Європи) не зумів вступити з журналістами в угоду – відгукнувся трохи пізніше «колеги», та й грошей більше запросив.
Скільки людей в Німеччині регулярно стають жертвами незаконної торгівлі даними, сказати важко. В одному лише Берліні, як стверджує Товариство з захисту прав споживачів, на рік реєструється до 700 випадків анонімного використання банківських реквізитів, переданих шахраям букмекерськими бюро, рекламними колл-центрами і навіть страховими касами. Це, звісно, менше, ніж об'єктів узаконеного прослуховування і перегляду з боку Федерального кримінального розшуку, але має куди більш вагомі наслідки.
Вірус, засланий спецслужбами в комп'ютер (понад 60 тис. випадків на рік), дозволить їм лише ознайомитися зі змістом вашого листування – що, природно, неприємно і, загалом, неприпустимо з точки зору етики. Натомість доступ до ваших – з тієї чи іншої причини – виставлених в Інтернет або озвучених по телефону даних з боку «комерсантів» здатний зменшити поточний рахунок на якусь суму. Невелику, як правило: шахраї рідко знімають більше 50 євро одноразово, щоб раптовий «мінус» не впав у вічі при отриманні банківської роздруківки.
У червні Бундестаг, а за ним і Бундесрат затвердили поправки до Закону про захист приватних даних. Цей правовий акт за часом збігся із завершенням справи про відправлення на адресу Товариства з захисту прав споживачів землі Шлезвіг-Гольштейн компакт-диска, на якому було записано 17 тис. персональних файлів, викрадених з комп'ютерної бази даних Південнонімецької лотереї (SKL), і одночасно – з «телекомівським» скандалом: саме тоді з'ясувалося, що найбільший телефонний провайдер Німеччини (нібито не зовсім безоплатно) надавав інформацію про своїх клієнтів Федеральному кримінальному розшуку. Поправки до закону набирають чинності з 1 вересня, але вже півроку проходять так звану фазу тестування. Учасні в експерименті підприємства добровільно беруть на себе зобов'язання «передавати третім особам приватні дані клієнтів лише за згодою останніх». Надалі ця умова буде обов'язковою.
Але залишиться незакритим питання: чи готовий споживач, роблячи замовлення через Інтернет, відмовитися від бажаної покупки, якщо серед неодмінних умов її зазначено: «Постачальник зберігає в своїй базі даних інформацію про покупця для проведення маркетингових досліджень»? «Галочку» не поставив – купуй в магазині, тобто дорожче. Поставив – сам підписав дозвіл на передачу відомостей про себе кудись у далекі далі.
«Цілком не здивований» актуальним скандалом, спровокованим журналістами NDR, уповноважений Федерального уряду з захисту приватних даних Петер Шаар. За його словами, «боротися з нелегальною торгівлею інформацією надзвичайно складно», оскільки його відомству бракує «як людських, так і матеріальних ресурсів». Користуючись нагодою, Шаар закликає громадян і співгромадян до підвищеної пильності перед лицем шахраїв. «Чи завжди ми уважні, коли відповідаємо на питання в Інтернеті або по телефону, чи не говоримо зайвого?» – запитує він.
Опоненти Шаара з рядів урядової опозиції обурені. Голова партії «зелених» Клаудія Рот вважає «червоно-чорний» кабінет нездатним «залатати діри торгівлі приватними даними», експерт Лівої партії з внутрішньої політики Петра Пау підкреслює, що «при всій новизні скандалу проблема стара». Недорого коштує це обурення: поправки до закону передбачають обов'язкову згоду на передачу даних третім особам лише у випадку, коли має місце «винятковий ризик вторгнення в приватну сферу».
Як показує практика, ступінь винятковості обумовлена вже зараз для осіб, «з узаконених міркувань не афішуючих своїх адрес, телефонних номерів і банківських рахунків», – для політиків, громадських і релігійних діячів, топ-менеджерів і зірок шоу-бізнесу. А решті, вибачте, уважніше треба бути.
Олена ОБОДОВСЬКА,
«Російська Німеччина»