Вуличні музиканти в німецьких містах зобов'язані дотримуватися правил гри
Кантрі-співаки, бітбоксери, свінг-гітаристи – щоліта в Європу, і зокрема до Німеччини, на заробітки приїжджають тисячі вуличних музикантів з усього світу. Як зазначає «Німецька хвиля», лише на перший погляд здається, що грати на вулиці можуть всі і всюди. Насправді, в кожному німецькому місті діють свої особливі правила, які регламентують роботу музикантів.
Виступ у Мюнхені, одному з найбільших туристичних центрів Німеччини – особлива честь для мандрівних артистів. Бажаючим зіграти на головній площі міста Марієнплац (Marienplatz), доведеться пройти кастинг, переможці якого отримують місце в пішохідній зоні. Мюнхен – єдине місто країни, в якому з 2007 року вуличні музиканти та художники зобов'язані пройти спеціальний відбір перед виступом. Щодня тут видається 10 ліцензій – п'ять виконавців можуть грати до обіду, інші п'ять – після. Вартість одного документа – 10 євро.
Запозичувати досвід баварської столиці пропонують у Кельні. У цьому місті навіть створено спеціальну ініціативу під назвою Straßenmusik, aber richtig (можна перекласти як «Вулична музика що треба»), яка бореться за якість музики, що виконується на вулиці. Громадські активісти теж хочуть запровадити систему кастингів.
Поки що музикантам тут для виступу не потрібна ліцензія. Грати дозволяється по 30 хвилин на одному місці. Причому відстань між майданчиками для вуличних концертів має бути щонайменше 200 метрів. А штраф за користування підсилювачами становить 35 євро.
Втім, ознайомленням з приписами себе утруднює далеко не кожен. «Мабуть, правила можна знайти в інтернеті, але ми їх жодного разу не читали. Зазвичай ми виступаємо на набережній Рейну, тому що в центрі міста люди надто захоплені покупками», – розповідає Даніель, учасник свінг-дуету з Кельна.
Музикантам Штутгарта дозволено грати не більше півгодини і тільки на певних вулицях, при цьому виступати весь день на одному й тому ж місці не можна. Волинки, труби та ударні інструменти тут під забороною, а під час обідньої перерви взагалі має дотримуватися тиша. З цих же міркувань у Штутгарті заборонено грати групами більше трьох осіб.
У Франкфурті дозволено виступ уп’ятьох і гучні духові інструменти, правда, грати на них можна не більше двох разів по 15 хвилин з перервою щонайменше на чверть години. З цим містом пов’язана скандальна історія зі знаменитим вуличним музикантом Арне Шміттом (Arne Schmitt) з Хагена, якому рік тому було заборонено грати на великій торговій вулиці в центрі. Проблема полягала в тому, що його рояль був оснащений підсилювачем. Правда, сам музикант стверджує, що, незважаючи на це, інструмент звучить тихіше за трубу.
Вже 18 років піаніст подорожує світом зі своїм роялем вагою 385 кілограмів, зіграв у 300 містах і подібних проблем не відчував. Арне Шмітт – улюбленець публіки. Музикант ніколи не грає по нотах – кожне його представлення унікальне. Він записав три альбоми, які успішно продаються в Європі, і зібрав на своїй сторінці у Facebook близько 10 тисяч лайків. Штраф і відмова видати йому спеціальний дозвіл для гри викликали широкий резонанс у ЗМІ та дали імпульс для нової дискусії про перегляд регламенту для вуличних музикантів.
Деяке послаблення було зроблено в Дрездені – з червня спеціальний дозвіл на гру не потрібен. Обмеження ввели у 2013 році, коли місцева влада отримала від мешканців понад 120 скарг на вуличних музикантів. Тоді в багатьох містах Саксонії були заборонені гучні музичні інструменти та підсилювачі, гра на свята та в неділю теж була незаконною. Щодня музиканти мали купувати дозвіл вартістю п'ять євро. Скасування цих правил обговорювалося за круглим столом з городянами, власниками магазинів та вуличними музикантами.
«Грати на вулиці може кожен, атестат з консерваторії ніхто не вимагатиме. Поки не приїде поліція», – сміється вчитель музики та гітарист Мартін з Кельна. Насправді музиканти зі спеціальною освітою здатні заробити більше, в середньому близько 20 євро на день. Деякі продають власні студійні компакт-диски та намагаються зробити кар'єру.
До речі, свою кар'єру з гри на вулиці починав британський рокер Род Стюарт, французький мультиінструменталіст Ян Тьєрсен, бітбоксер Dub FX з Мельбурна та багато інших зірок сучасної поп-сцени. Однак на швидкий успіх розраховувати не варто – лише одиниці потрапляють на велику сцену та очолюють хіт-паради.