На кампусі та поза ним
Петро Остапенко, студент Chicago GSB (Чикаго, США):
- Ще у вересні, у перший день мого навчання в школі, керівник відділу з працевлаштування студентів (тут це називається Office of Career Services) Джулія Мортон з радістю повідомила: «Минулого року ми отримали скарги від першокурсників на те, що роботодавці починають приїжджати до бізнес-школи для відбору студентів занадто рано і заважають зосередитися на навчанні. Ми вирішили піти вам назустріч, і цього разу презентації роботодавців для студентів першого курсу, які шукають літню практику, розпочнуться 23 жовтня. А для студентів другого курсу, які шукають постійну роботу, – завтра». Для мене це було повною несподіванкою! Однією з причин, чому я обрав дворічну програму MBA, була можливість зосередитися на навчанні, залишивши на час думки про роботу. На жаль, забути про неї вдалося лише на чотири тижні… І нам ще пощастило – минулого року хлопці почали шукати місце для практики з першого дня навчання! Як же відбувається цей пошук? Можливі два варіанти: так звані on-campus та off-campus recruiting.
Цього року, за моїми підрахунками, до нас на кампус приїжджало близько 150 компаній. Взаємодія будується так: у жовтні–листопаді роботодавці проводять презентації у школі (великі роботодавці – окремі презентації для різних підрозділів), за якими часто слідують неформальні заходи – вечеря, коктейлі або сніданок. Такі зустрічі, з одного боку, дозволяють студентам дізнатися більше про компанію та програму літньої практики, яку вона пропонує, а з іншого – дають можливість справити гарне враження на потенційного роботодавця.
Потім компанії оголошують крайній термін подання резюме – зазвичай це грудень. У січні-лютому називають тих, кого запрошують на співбесіду, приїжджають до бізнес-школи вдруге та «співбесідують» з обраними студентами. До речі, на відміну від деяких інших бізнес-шкіл, у Чикаго можна потрапити на співбесіду, навіть не отримавши запрошення від роботодавця.
Після співбесіди компанія може або оголосити про своє рішення одразу (так зазвичай роблять інвестиційні банки та консалтингові компанії), або взяти паузу на роздуми (тривалістю до місяця). Роблячи пропозицію, роботодавець одразу повідомляє, скільки часу є на прийняття рішення. Зазвичай дають від двох тижнів до двох місяців, у цей період можна продовжувати спілкуватися з іншими роботодавцями. Але, повідомивши компанії про те, що «я весь ваш», студент повинен припинити пошуки – якщо тільки він не збирається пройти практику у двох місцях, що трапляється вкрай рідко.
Залежно від галузі пошук місця для стажування має ряд особливостей. Найбільш агресивно цей процес відбувається, мабуть, у investment banking. Коли у вересні настав час вибору напарників для спільної підготовки домашніх завдань, знайомий другокурсник порадив не брати до групи людей, які хочуть піти в інвестиційні банки: «Скоро вони надовго випадуть із процесу навчання, і всю роботу доведеться робити тобі». Я спочатку не повірив, але на ділі це виявилося саме так. Вони надають перевагу презентаціям та ланчам із представниками компаній відвідуванню лекцій та підготовці до занять. До речі, під час цих презентацій банкіри вільно спілкуються зі студентами, які збираються навколо них (гострі язики охрестили це «колами пекла»). Якщо під час такого спілкування зумієте показати свою зацікавленість та знання індустрії, шанси бути запрошеним на співбесіду різко зростають (і навпаки). Загалом понад 60% студентів знаходять собі практику за допомогою on-campus recruiting.
Але наприкінці лютого масовий наплив компаній до школи сходить нанівець, а близько 40% студентів досі не працевлаштовані. Деякі роблять це свідомо – наприклад, компанії, що працюють у сфері приватного акціонерного капіталу (private equity), традиційно набирають практикантів у квітні-травні. А комусь просто не щастить. У будь-якому разі, зневірятися не варто. По-перше, студенти продовжують отримувати розсилку з вакансіями від роботодавців, які не приїжджають до бізнес-школи (до 40 вакансій на день!), по-друге, пошуком роботи можна зайнятися самостійно, використовуючи бездонні бази даних Career Services або зв'язуючись безпосередньо з кимось із 40 тис. випускників нашої бізнес-школи, які працюють по всьому світу. Недивно, що місце для практики знаходять майже 100% студентів. До речі, порівняно з іншими бізнес-школами у нас традиційно більше студентів, які йдуть у фінансову сферу.
Не буду приховувати: підготовка до співбесіди зайняла в мене дуже багато часу, що негативно позначилося на навчальному процесі. Відвідування презентацій та інших заходів, складання резюме та супровідних листів, пошук інформації про роботодавців та незліченні симуляції співбесід з другокурсниками та працівниками Career Services – всього й не перелічиш. Але сам процес співбесіди (йому передувала тримісячна підготовка) зайняв лише тиждень, після чого на руках були пропозиції від трьох інвестиційних банків у Лондоні, а також компаній BP та Chevron. Роздумавши, я обрав інвестиційний банк Lehman Brothers, точніше – групу, що працює у сфері природних ресурсів. Тут і розпочнеться моя 10-тижнева практика.
Загалом з практикою у нашого курсу все добре: понад половина студентів прийняли пропозиції про роботу вже до початку березня, причому більшості доводилося обирати з кількох непоганих варіантів. Та й багато з другокурсників отримали пропозиції про працевлаштування після закінчення школи. Але не забуваймо: зараз попит на студентів MBA дуже високий, спад, що намітився в 90-ті роки, закінчився. Джулія Мортон підтверджує: «Компанії настільки активно шукають перспективні кадри, що зараз ми обговорюємо варіанти оптимізації діяльності роботодавців, щоб вона не шкодила навчальному процесу. Я знаю, що інші провідні бізнес-школи (зокрема, Гарвард і Стенфорд) теж стурбовані цим. Що ж стосується майбутнього – ринок праці завжди складно прогнозувати, але жодних ознак погіршення ситуації я не бачу. Звісно, вічно це не триватиме, але сьогоднішні абітурієнти не повинні цього боятися. Ми допоможемо своїм студентам знайти роботу при будь-якому стані ринку».
Я можу лише підтвердити слова Джулії. Нас вчать не лише керувати бізнесом, але й продавати себе роботодавцю. Деякі взагалі вважають, що це – головне, заради чого варто вчитися на програмі MBA.
Мрії здійснюються
Антон Акименко, студент IESE (Барселона, Іспанія):
- Процес найму студентів на літні стажування, мабуть, один із центральних в IESE під час першого семестру. І в багатьох випадках він виявляється згубним для навчального процесу. З одного боку, чудово, що інвестиційні банки, консалтингові та фармацевтичні компанії (у IESE дуже хороша репутація, в тому числі серед останніх) з перших днів навчання вступають у запеклу боротьбу за майбутніх співробітників. З іншого боку - нескінченні презентації, ланчі, коктейлі та інші заходи аж до виїздів на яхтах не проходять безслідно.
Прагнення роботодавців залучити найкращих із самого початку не залишає студентам вибору – списки кандидатів на інтерв'ю в IB (investment banking) та консалтинг формуються вже до кінця листопада. І хаос нових вражень затягує навіть тих, хто ніколи не думав і навіть, можливо, забороняв собі (через жорсткий графік) працювати в цих сферах. Першокурсники стрімголов кидаються редагувати резюме, писати супровідні листи і зубрити корпоративні фінанси, хоча цей курс відповідно до програми припадає на третій семестр. Бажання колишніх банкірів перекваліфікуватися в консультантів і, навпаки, з консультантів стати банкірами, нарівні з категоричним запереченням багатьма обох професій вносить ще більшу сум'ятицю. Результат – потріпані нерви, пара «C»-балів (чотирьох «С» за рік достатньо, щоб вилетіти з програми), рішення кинути MBA, кілька розлучень із дружинами і ще більше розривів із подругами і цілком можливо – жодного інтерв'ю в кишені через посилену через ажіотаж конкуренцію.
Крім того, більшість промислових компаній, як правило, набирають студентів на літні стажування навесні, коли в них з'являються реальні проекти на літній період. А студенти, які отримали пропозицію з IB або консалтингу, зобов'язані її прийняти або відхилити протягом місяця, тому в них немає часу розглянути інші, можливо, кращі варіанти (порада тим, хто все ж хоче працювати в консалтингових компаніях: часто пряме звернення до місцевого офісу ефективніше, ніж подання заяви через школу).
Розриваючись між навчанням, сім'єю та невизначеністю вибору між IB і консалтингом, я в результаті пожертвував коктейлями та яхтами на користь основ бухгалтерського обліку та статистики – вони викликали в мене певні труднощі, оскільки ніяк не пов'язані з першою освітою. Втім, схильність до морської хвороби та догляд за донькою певною мірою теж виправдовували це рішення. Але в підсумку небажання працювати в IB або консалтингу зіграло на руку. Звісно, довелося похвилюватися, коли на початку січня 2007 року мою кандидатуру відхилили кілька великих роботодавців, але до кінця лютого все владналося. Я проходитиму стажування в Нідерландах, у департаменті корпоративних фінансів та стратегічного планування однієї з найбільших нафтохімічних компаній – Basell. У сировинній промисловості я хотів працювати ще з часу навчання в університеті (дипломна робота була присвячена чорній металургії), але раніше такої можливості не було – не вистачало, зокрема, знань у галузі фінансів.
Повертаючись до навчання. Будьте готові, що в другому семестрі мотивація різко знижується – дається взнаки перенапруження перших трьох місяців. Спостерігаючи за однокурсниками, я помітив, що склад студентів, які активно беруть участь у дискусіях, поступово змінюється. Ті, хто раніше весь час тягнув руку, тепер практично не вимовляють жодного слова. Натомість багато хто з тих, хто спочатку соромився говорити, все активніше висловлюють свою думку. Таке тимчасове розслаблення є дуже небезпечним. З власного досвіду знаю, що, запустивши якийсь предмет на початку семестру, дуже складно потім наздогнати клас, особливо якщо справа стосується кількісних дисциплін. Багато хто в кінці семестру відверто зізнавалися, що бояться завалити екзамен з того чи іншого курсу, оскільки надто розслабилися на початку року.
До середини лютого я почав розуміти, наскільки сильно сприйняття предмета залежить від викладача – у мене несподівано з'явився фантастичний інтерес майже до всіх фінансових дисциплін, які раніше викликали побоювання. Водночас я зрозумів, якою є логіка постановки тих чи інших курсів у розклад. Фізично майже неможливо вмістити всі фінансові дисципліни в одному семестрі – особливо з урахуванням того, наскільки відрізняється попередній досвід студентів. Тому курс операційного менеджменту «урівноважують» курсом з ведення переговорів, а курс з ринків капіталу – курсом з маркетингу. Таким чином, школа вирівнює навантаження на студентів протягом року.
Зараз я розраховую завершити навчання іспанській мові, хоча, судячи з усього, мені ще дуже далеко до моєї дружини. Принаймні, коли випадково зачинивши двері квартири (ключі та донька залишилися всередині), вона змогла викликати пожежників, щоб врятувати дитину. При цьому Лена вчила мову лише близько двох місяців до приїзду до Іспанії (англійська в цій країні не в пошані). Тож це подвиг! Втім, з ключами нам взагалі не щастить. За два дні до складання іспитів нас обікрали у спортивному центрі (витягли сумку з шафки), а наступного дня ми загубили дублікати ключів. Тож замість підготовки до операційних фінансів довелося засмагати на лавці в парку, чекаючи, коли повернуться з пляжів Коста-Брава орендодавці. На результаті іспиту це, на щастя, ніяк не позначилося. До речі, інформація для тих, хто хоче працювати в Іспанії: заміна дверного замка коштує €340 за 40 хвилин роботи. І жодних MBA, безсонних ночей та виснажливої підготовки слюсарю не потрібно.
Ми почали звикати до життя в Барселоні. Традиційна сієста та метушня вже не так дратують, як і непрацюючі у вихідні магазини. З початку вересня 2006 року було менше десяти дощових днів (скоріше, дощових годин). Місто хоч і шумне (моторолерів явно більше, ніж автомобілів), зате дуже компактне: десять хвилин – і ти в центрі. Прогулянки нічними вулицями безпечні та приносять масу задоволення. І, незважаючи на те, що спочатку ми збиралися повернутися на батьківщину одразу після отримання диплому, починаємо замислюватися про те, щоб затриматися в Європі. А то й до Америки чи Азії махнути.