На дні відкритих дверей, що проходив наприкінці вересня в Лондонській бізнес-школі (London Business School, LBS), зібралося 200 потенційних слухачів програм MSc та MBA. Як не дивно, далеко не у всіх кандидатів була готова відповідь на питання про причини вступу. Однак після двохвилинного обговорення вдалося з'ясувати, що серед основних мотивів – прискорення кар'єрного зростання, набуття підприємницьких навичок (це актуально, наприклад, для інженерів, які мають бізнес-ідеї і хочуть відкрити свій бізнес або керувати командою), розвиток особистісних якостей (навички управління людьми, методи подачі себе аудиторії), зміна професії (наприклад, перехід зі сфери інформаційних систем у фінанси), бажання випробувати вплив міжнародного бізнес-середовища на власне мислення, встановити міцні зв'язки з колегами з усього світу.
50% тих, хто прийшов на день відкритих дверей, планують вступати на програми MBA full time (денне відділення), 10% – Executive MBA (модульна програма, навчання чотири дні на місяць без відриву від роботи), 10% – магістр фінансів (скорочено MiF), 10% – магістр загального менеджменту (програма для досвідчених менеджерів старшої ланки, Sloane Fellowship – унікальна назва, що зустрічається лише в Лондонській, Стенфордській та Массачусетській бізнес-школах). 20% ще не визначилися з вибором програми. (Сьогодні в LBS на програмі MBA навчаються 325 осіб, Executive MBA – 230, MiF – 200, Sloane Fellowship – 45).
Всі вступники досить чітко формулюють критерії вибору школи: набір запропонованих програм, зміст обраної програми, місцезнаходження школи (хтось вигукнув з гальорки: «Фінанси точно потрібно вчити в Лондоні!»), викладачі світового класу, перспективи працевлаштування. Школа, своєю чергою, теж знає, якими мають бути потенційні слухачі. Заступник декана Лін Хоффман зазначає, що, по-перше, проходження програми має відігравати важливу роль на даному етапі кар'єри кандидата, по-друге, приймальну комісію потрібно переконати, що він не тільки впорається з академічним навантаженням, але й зробить відчутний внесок у спільну з однокурсниками роботу та життя школи.
Як з'ясувалося, студентів MBA в LBS не виділяють в окрему елітарну категорію, в правах і привілеях вони нічим не відрізняються від «МіФів» та «Слонів» (так наші співвітчизники ласкаво прозвали слухачів програм Master in Finance та Sloane Fellowship). То в чому ж принципова відмінність MSc та MBA?
Кому і для чого?
Мода, а разом з нею і різке збільшення попиту на програми MBA, досягла піку наприкінці 90-х. В наші дні оформився новий погляд на проблему to be MBA or not to be: програма MBA, на яку набирають «свіжих» випускників вишів, втрачає будь-який сенс і нічим не відрізняється від програм MA або MSc. Тим часом багато професіоналів 23–25 років, як і раніше, мріють за будь-яку ціну отримати диплом MBA. Небезпека полягає в тому, що навіть якщо такого «управлінця» і приймуть на програму, то він сидітиме на заняттях, як студент з нульовим знанням англійської мови, який прийшов у групу advanced і намагається витягти з цього користь. Олег, слухач другого курсу програми MBA в LBS, запевняє, що «вчитися буде важко і з академічної, і з психологічної точок зору. І найголовніше не те, що будеш «плавати в знаннях» на семінарах, а те, що заробити повагу і репутацію не вийде. Адже багато хто приїжджає в зарубіжну бізнес-школу для встановлення професійних контактів. І однокурсники очікують побачити людину цілеспрямовану, зі здоровими амбіціями. Якщо їх немає, то й контакту не вийде».
Тому вчорашнім студентам, а також менеджерам молодшої та середньої ланок, можливо, з досвідом управління, але не п'ятирічним і не заводом, а невеликим відділом зі скромним бюджетом, варто почекати і накопичити досвіду або піти вчитися на створені спеціально для них програми MA/MSc, де вони почуватимуться як риба у воді. Тим більше що в межах однієї школи на всіх видах програм зайняті одні й ті самі викладачі, а заняття іноді проходять в тих самих аудиторіях. І хоча в кожної програми є основний склад викладачів, вибіркові предмети (electives) читають усім разом.
За словами Катерини Харченко, випускниці бізнес-школи університету Surrey, основна відмінність програм MSc/MA від MBA полягає в тому, що при прийомі на перші часто не потрібні ні складання тесту GMAT (Graduate Management Admission Test), ні управлінський досвід. «Вивчивши програми в багатьох школах, – ділиться Катерина, – я дійшла висновку, що в британських бізнес-школах магістерські, не MBA-програми, поділяються на два типи. На перші приймають недавніх випускників, бажано тих, хто отримав вищу освіту в галузі бізнесу або економіки і має певний досвід роботи в діловому середовищі. Таких програм більшість. Часто зустрічаються програми для тих, хто змінює професію (наприклад, перекваліфіковується з дизайнера в менеджера дизайнерської студії) і тому починає вивчати ділову спеціальність з нуля. Як приклад можу навести MSc in Business Management в шотландській бізнес-школі Strathclyde, або MA in Management в школі Durham.
Програми другого типу призначені для відбувшихся професіоналів, які прагнуть систематизувати знання і просунутися в певній, досить вузькій галузі. У цьому випадку наявність дво-, трирічного досвіду роботи за спеціальністю – одна з обов'язкових вимог. Наприклад, для вступу на нашу програму – MSc International Marketing Management – вимагалося або вища освіта в галузі маркетингу, або як мінімум дворічний досвід роботи. До речі, варто згадати, що різниця між MA і MSc полягає в тому, що в останній робиться акцент на точні дисципліни (статистика, аналіз), ведеться робота над конкретним проектом, а MA багато хто характеризує як, скоріше, описову програму».
«Однією з значних переваг програм MSc/MA перед МВА є широкий вибір спеціалізацій та їх більш вузька спрямованість, концентрація на одній предметній області, а не «розкид» по всіх аспектах управління компанією», – ділиться своїми висновками Сергій Матейкович, слухач програми MSc Investment Management в Cass Business School університету City. Хоча і у програм МВА теж існують спеціалізації, які або відображені в назві, або набуваються за рахунок курсів, що обираються, програма обов'язково включає широкий спектр предметів (фінансовий аналіз, маркетинг, стратегічне планування, управлінський облік), гарантуючи роботодавцю наявність заздалегідь визначеного набору знань та навичок випускника. Але, на думку Катерини Харченко, жодна, навіть спеціалізована програма МВА не замінить сфокусованого підходу та глибини вивчення, які дають програми MSc.
В якості прикладу можна розглянути програму Master in Finance в LBS (10 місяців навчання на денному відділенні). Сабін Вінк, заступник декана цієї кафедри, стверджує, що спеціалізація їх курсу знаходиться десь посередині між «Загальними фінансами» (для працівника фінансового профілю в компанії будь-якої галузі) та вузькопрофільними програмами (наприклад, «Фінанси для інжинірингових компаній»). Чотири з п'яти предметів, що складають основну, обов'язкову частину програми (core subjects), повністю вивчаються на практичних прикладах сучасних компаній. Теоретичні основи зачіпаються тільки в тому випадку, якщо вони необхідні для розуміння прикладних аспектів. П'ятий предмет присвячений теорії та дослідженням і заснованій на них практиці. Вибіркові предмети (electives) дозволяють звузити спеціалізацію (корпоративні фінанси, управління інвестиціями, макроекономічна стратегія компаній фінансового сектору). Програма орієнтована на будь-яких спеціалістів, яким необхідні знання у відповідній сфері – будь то журналіст, що пише про фінанси, «айтішники», які працюють у фінансових компаніях, або працівники фінансових структур чи відділів. Для тих же, хто займається загальним керівництвом у фінансовій установі, більше підійде програма МВА.
Скільки коштує?
В межах однієї бізнес-школи програми MSc/MA, як правило, в 1,5 рази дешевші, ніж МВА. Для прикладу – ціни 2007 року: в LBS навчання за програмою МВА (15-21 місяць) обійдеться в 43.490 фунтів стерлінгів (близько $80 тис.) без урахування проживання, харчування тощо; за програмою «Магістр у галузі фінансів» (10 місяців) – 28.850 фунтів (близько $50 тис.) Манчестерська бізнес-школа (згідно з рейтингами, третя у Великобританії після LBS та Оксфордської бізнес-школи Саїд) пропонує МВА (12 місяців) за 30.500 фунтів стерлінгів ($55 тис.), програму «Магістр у галузі фінансів» (та інші магістерські програми) – за 14 тис. ($25 тис.).
Однак варто зазначити: чимало роботодавців готові оплатити навчання вступникам на програми МВА – в обмін на обіцянку повернутися в компанію і відпрацювати, як правило, три роки. Багато хто, тим не менш, відмовляються від такої привабливої на перший погляд пропозиції. Вони-то знають, що набагато вигідніше «продадуть» себе на міжнародному ринку праці. Так вчинила Женя, МВА-студентка однієї з лондонських бізнес-шкіл, яка протягом п'яти років обмірковувала вступ. За її словами, вона виявилася правою, відхиливши фінансову допомогу роботодавця. Не минуло й місяця з початку навчання, як надійшла перша пропозиція про роботу. Але й на нього Женя не поспішає погоджуватися: «З січня поллється потік нових пропозицій, і хочеться вибрати».
Відбити інвестиції
Очевидно, що в середньому МВА-випускники заробляють більше, ніж слухачі MSc-програм: вони приходять до шкіл з більш солідним досвідом. Віддача від вкладення в диплом МВА буде тим вищою, чим більший менеджерський стаж роботи перед початком навчання в бізнес-школі. Згідно з останнім дослідженням The Financial Times (Global MBA Ranking 2006), зарплати випускників МВА-програм збільшуються в 1,4-2,6 рази (станом на 2006 рік).
З MA/MSc складається дещо інша ситуація. Наявність диплома західної школи дає можливість працевлаштуватися за кордоном – найпростіше це зробити в тій же країні, де й навчався (власне, заради роботи за кордоном багато хто і вступає до бізнес-шкіл). У цьому випадку порівнювати заробітки до і після закінчення програми не має особливого сенсу, оскільки на Заході вони, швидше за все, будуть вищими, ніж у рідній країні до вступу до магістратури, навіть якщо стрімкого ривка кар'єрними сходами не відбудеться. Якщо ж випускник повернеться на батьківщину, розшириться вибір потенційних роботодавців, в основному за рахунок зарубіжних компаній, які готові більш високо оплачувати працю західного дипломанта.
За словами Олега, слухача LBS, навчання в зарубіжній бізнес-школі (чи то програма МВА або MSc) в деякому сенсі готує до майбутнього спілкування з потенційними зарубіжними роботодавцями. По-перше, дозволяє позиціонувати себе на рівних, що дуже допомагає під час так званих стресових інтерв'ю – Олег вже проходив через подібне в британському інвестиційному банку. По-друге, прищеплює «зарубіжні цінності». Олег зізнається, що після семирічної служби в МЗС звик до того, що громадська робота – це те, чого потрібно намагатися уникати: «А тут (у Великобританії), навпаки, у багатьох компаніях дивляться, наскільки ти активний саме в цих дрібницях. Не кажучи вже про те, що в резюме під це відведено окремий розділ: extracurricular activities. Наприклад, ми з товаришем по школі організували поїздку студентів навесні цього року. І хоча спочатку народ збирався неохоче, зрештою, набралося близько 50 осіб. У якийсь момент ми зрозуміли, що приділяємо цій поїздці більше уваги, ніж навчанню».