«Освітній монітор-2019» (Bildungsmonitor 2019) підготовлений Ініціативою «Нова соціальна ринкова економіка» (Initiative Neue Soziale Marktwirtschaft, INSM). Створена у 2000 році, ця громадська організація просуває в маси ідеї ліберальної економічної політики, близькі великому бізнесу, на гроші якого вона й існує. Як зазначає «Русская Германия», щорічне дослідження якості шкільної освіти у всіх федеральних землях Німеччини «Ініціатива» проводить з урахуванням найрізноманітніших аспектів – у тому числі економічних. Соціологи, які працювали на замовлення INSM, вивели для дослідження та оцінили 93 різних індикатори, що впливають на підсумкове розташування земель у списку – від наявності місць у яслах та кількості пропозицій для дошкільнят до рівня, якості та фінансування університетів і академій.
Переможцем 2019 року, як і минулого, визнано Саксонію, яка лідирує в рейтингу вже в 14-й раз із двадцяти. Другою стала Баварія, третьою – Тюрингія: ці три федеральні землі з року в рік входять до першої трійки «Освітнього монітора». Місця безпосередньо за лідерами займають Саар, Гамбург та Баден-Вюртемберг. У рейтингу є й новий аутсайдер – Берлін: освіта в школах, дошкільних закладах та вишах столиці Німеччини – найгірша в країні. Трохи кращим за Берлін «Ініціатива» визнає становище в Бремені, Бранденбурзі та Північному Рейні-Вестфалії (минулого року Бремен замикав список, Берлін був у ньому тринадцятим).
Оцінки, отримані учнями в школах, мають в оцінках «Монітора» не найбільшу питому вагу: на підсумкове розташування земель у списку впливають найрізноманітніші фактори – від наявності місць у яслах та кількості пропозицій для дошкільнят до рівня, якості та фінансування університетів і академій. У Німеччині питання освіти знаходяться в компетенції земель – є 16 міністерств освіти, 16 різних шкільних програм, різні типи шкіл та різні варіанти випускних іспитів. Тож дослідження INSM значною мірою допомагає порівняти, як землі формують свою освітню політику, як її фінансують, у чому відмінності систем та які в них перспективи.
Зокрема, автори «Освітнього монітора» підраховують, скільки витрачає федеральна земля на кожного школяра, скільки учнів припадає на одного вчителя, якою є частка молодих викладачів, як багато учнів кидають навчання в школах або профтехучилищах. При складанні рейтингу враховуються такі показники, як наявність місць у яслах, кількість пропозицій для дошкільнят, рівень, якість, аспекти фінансування університетів та академій. Оцінки теж мають значення – у тому числі такі, як результати, показані учнями під час тестів з математики та навичок читання.
Загалом «Освітній монітор» йде набагато далі, ніж звичні списки, складені на основі академічних успіхів школярів, і сильно відрізняється від парадного конкурсу на кращу школу чи кращого вчителя – і тому, можливо, не користується великою повагою у вчительських колах. «Це не дослідження якості освіти – воно оцінює рівень з економічної точки зору, враховуючи крім цілком зрозумілих критеріїв успіхів чи невдач учнів і багато інших, про які можна сперечатися, – вказує на недоліки роботи INSM президент Об'єднання вчителів Німеччини (Deutscher Lehrerverband) Ганс-Петер Майдінгер. – З нашої точки зору на результати цього дослідження варто покладатися ще менше, ніж на дані PISA, де критерії оцінки як мінімум відкриті та очевидні».
Вчительська позиція зрозуміла: якість освіти не вимірюється грошима. Але всім тим, хто не належить до педагогічної профспілки – а особливо батькам, які замислюються, в яких школах навчаються їхні діти, – рейтинг, складений з урахуванням у тому числі економічних факторів, видасться далеко не марним, як і коментарі його авторів.
Зокрема, регулярне лідерство східних земель вони пояснюють у тому числі спадщиною соціалістичної епохи. На сході частково збереглися зі старих часів погляди на дошкільне виховання, і багато нових земель готові дати фору старим у тому, що стосується ясел та дитячих садків. Крім того, на території колишньої НДР успішно ведеться боротьба з недоліками вищої школи, і місцеві виші в змозі надати абітурієнтам потрібну кількість навчальних місць та хороші умови для розвитку – особливо в технічній сфері та на факультетах природничих наук.
Провал Берліна пояснюється у тому числі великою часткою тих, хто кидає школу до отримання хоч якогось атестата. У столиці особливо велика частка недоучених дітей із сімей іноземців – 20,8% школярів з міграційним минулим не закінчують берлінські школи. У сфері профтехосвіти ситуація ще гірша: розпочавши процес отримання професії, кидають його понад 39% юних жителів столиці. Порівняно з іншими землями в Берліні не так багато можливостей для отримання профтехосвіти.
Підготовка столичних школярів також залишає бажати кращого. Частка тих учнів, які не змогли досягти навіть мінімальних показників з математики та читання, тут вища, ніж у будь-якій іншій федеральній землі Німеччини.