Девід і Вікторія Бекхем – серед тих, хто віддає перевагу багатодітній сім'ї
У Фінляндії кожна десята дитина, яка з'явилася на світ, має щонайменше трьох братів або сестер. Це найвищий показник серед 31 європейської країни. Зростаючий тренд на четверту дитину виводить ці країни до числа країн з найбільшими сім'ями у розвиненому світі. Нуклеарні сім'ї з двома дітьми стають частиною минулого.
Причому країни з католицькою більшістю, де нормою завжди вважалися великі сім'ї, у сучасному світі зовсім не є лідерами за кількістю дітей. В Італії лише 3,1% новонароджених мають по три брати або сестри; в Іспанії таких немовлят всього 2,6%; у Польщі – 4,6%.
Експерти зазначають, що однією з основних причин цього тренду є міграція. У Британії, наприклад, цифри суттєво зросли за рахунок жінок, які переїхали з Пакистану, Афганістану та Бангладеш. У середньому в їхніх сім'ях дітей народжується у два з лишком рази більше, ніж у матерів з європейських країн.
Крім того, багато дітей заводять сім'ї нігерійських, індійських та польських мігрантів. У 2013 році понад чверть усіх дітей, які з'явилися на світ у Британії, народилися у матерів-іноземок. Цей показник поступово зростав з 1990-х років.
У дослідженні Євростату йдеться, що частково ця тенденція пояснюється культурними та релігійними факторами серед мігрантів. Крім того, деякі сім'ї відкладають народження дітей доти, доки вони не облаштуються в новій країні.
Крім того, європейські сім'ї стали більшими за рахунок того, що змінилися сімейні моделі. Тепер люди вступають у пізніші союзи, вже маючи дітей від попереднього шлюбу. Крім того, вони приймають у нову сім'ю дітей своїх партнерів від попередніх стосунків.
«Останні дані свідчать про те, що повідомлення про неминучу демографічну катастрофу на Заході (в Європі та країнах з європейською спадщиною) були перебільшені... Повільне зростання, що переходить у період фертильності, було очевидним у деяких країнах», – каже Девід Коулман, професор демографії Оксфордського університету, автор статті «Смерть Європи відклалася».
Чи можна сказати, що всім, кого хвилювали питання європейської демографії, тепер можна спати спокійно? Не зовсім. Сім'ї з чотирма дітьми, як і раніше, залишаються в меншості. Крім того, середня кількість дітей на одну дорослу жінку в деяких країнах менша, ніж будь-коли.
У середньому на британку 45 років припадає 1,9 дітей, хоча 30 років тому цей показник становив 2,4. У Фінляндії показник дорівнює 1,8 і він поступово знижується. Лише Франція та Ірландія зараз показують вищі рівні народжуваності, ніж раніше.
Отже, мода на четверту дитину в сім'ї доводить швидше те, що в цілому жінки стали народжувати рідше, але ті з них, у кого вже є діти, все частіше заводять нових.
За останні 50 років у демографії склалася загальносвітова тенденція, згідно з якою знижується кількість дітей, народжених у жінок у пік фертильності (з 15 до 44 років). Темпи народжуваності знижуються в міру того, як жителі країн, що розвиваються, отримують доступ до якісної охорони здоров'я, освіти та можливості поліпшити своє фінансове становище. Фахівці в галузі статистики розраховують, що зниження досягне точки, при якій показники фертильності становитимуть 2,1 – на цьому рівні буде гарантовано підтримання кількості людей у світі на одному рівні.
Тим не менш, майже половина світового населення живе в країнах з нижчим показником – там, де на сім'ю припадає двоє дітей або навіть менше того. Зниження народжуваності означає, що Індія прийде на зміну Китаю як країна з найбільшим населенням вже у 2022 році. Однак демографічний парадокс полягає в тому, що, незважаючи на зниження темпів народжуваності в деяких частинах світу, світове населення продовжує зростати.