За оцінками експертів, ніхто не береться оцінити, скільки людей, проходячи через «сито» європейської політики боротьби з нелегальними біженцями, втрачають здоров'я та життя
На думку експертів, наразі в ЄС досі не існує ефективної політики вирішення даної проблеми. Найбільше нелегальних іммігрантів прибуває (а точніше – припливає) до середземноморських країн. Іспанія, Італія, Мальта, Кіпр знаходяться найближче до Африки і змушені справлятися з проблемою нелегальної імміграції самостійно. Ці методи, заявляють спостерігачі, ефективні, але з точки зору гуманності – вельми сумнівні.
За це влади середземноморських країн піддаються жорсткій критиці не лише з боку правозахисників, а й своїх європейських колег. І, тим не менш, досі залишається нез'ясованим, як можна вирішити проблему гуманного регулювання потоку нелегальних мігрантів. Пропозиції влади середземноморських країн щодо введення квот на рівномірний розподіл іммігрантів по всіх країнах Євросоюзу не знаходять одностайної підтримки в країнах ЄС. Серед противників – Німеччина та Австрія, які вважають, що це не їхній головний біль, а країн Південної Європи.
Політики середземноморських країн сподіваються, що в жовтні цього року Євросоюз нарешті виробить новий законопроект, який виявиться здатним вирішити проблему. Передбачається, що документ встановить нові правила розподілу іммігрантів по всіх 27 країнах. Умови життя в африканських країнах продовжують залишатися катастрофічними і, за прогнозами багатьох експертів, у найближчому майбутньому будуть погіршуватися. А тому кількість людей, які мріють про благополучне життя в Європі, буде тільки зростати.
Мальта
Торік тільки на Мальту прибуло близько шести тисяч біженців. Це найбільша в ЄС кількість прохачів притулку за минулий рік, якщо виходити з перерахунку на душу населення окремо взятої країни Євросоюзу. В результаті кількість біженців на Мальті стала в десять разів більшою, ніж у середньому по ЄС, і в двадцять разів більшою, ніж у Німеччині.
Головна причина – Дублінська угода про надання притулку в Євросоюзі. Вона говорить, що клопотання про легалізацію статусу нелегального іммігранта може бути подане в тій країні, на територію якої прохач прибув до Євросоюзу. На практиці це означає, що африканець, який приплив на Мальту, має право подати прохання про легалізацію свого статусу тільки на Мальті. Якщо ж він нелегальними шляхами перебереться, наприклад, до Німеччини, його запит буде негайно відхилено, а його самого буде виднорено назад на Мальту. Правозахисники критикують Дублінську угоду, вважаючи її негуманною.
Табори тимчасового прийому для біженців у середземноморських країнах перебувають у катастрофічному стані. На Мальті один з таких пунктів розташований поруч з аеропортом і зовні більше нагадує місце ув'язнення. З усіх боків приймач огороджений масивними металевими решітками. Поруч з ним знаходиться «кладовище» баркасів та різного роду іржавих «посудин», на яких біженці прибули на острів у пошуках кращого життя.
Нелегальних іммігрантів на Мальті поміщають до табору на 18 місяців. Стільки триває процедура розгляду запиту на надання статусу біженця. Як зазначають журналісти, які побували в цьому таборі, стандарти гігієни в ньому практично не дотримуються. Африканці часто скаржаться на погане здоров'я, але відповідного медичного догляду їм не надають. В одному приміщенні можуть утримуватися до 400 осіб. Варто зазначити, що на шляху до «берегів обітованих» багато з них гинуть від голоду, переохолодження та в результаті корабельних аварій.
Італія
Різко посилила закони щодо нелегальної імміграції й Італія. Італійський острів Лампедуза перетворився на свого роду перевалочний пункт для тих, хто регулярно прибуває на острів у переповнених човнах та шлюпках з надією переселитися до Європи та розпочати там нове життя.
На Лампедузі побудовані спеціальні табори для нелегальних іммігрантів, у яких їм надається медична допомога, тимчасове житло, харчування та предмети першої необхідності. Порівняно з приймачами Мальти умови утримання в них кращі. Однак наразі італійські табори переповнені, і у зв'язку з цим умови утримання в них різко погіршилися. У січні минулого року сотні мігрантів втекли з табору та провели демонстрацію, висловивши протест проти умов утримання в таборі.
Нерідко нелегальні іммігранти скаржаться на погане поводження та принизливі репліки на їхню адресу з боку працівників таборів. За оцінками незалежних спостерігачів, такі методи спеціально використовують для залякування африканських біженців, щоб відбити у них бажання на повторну спробу проникнути до «фортеці під назвою ЄС». Політика італійської влади щодо скорочення потоку африканських біженців викликає різку критику з боку громадських і церковних організацій, а також ООН. Найбільше обурення викликає угода про вилов та видворення нелегальних біженців, яку в травні цього року уклала уряд Сільвіо Берлусконі з лівійською владою.
Річ у тім, що більшість іммігрантів прибуває в Італію морем саме транзитом через Лівію. Після підписання нового документа їхній потік суттєво скоротився. Торік кількість мігрантів, які перебралися в Італію, становила близько 37 тис. осіб. Методи, до яких після підписання угоди з Лівією нині вдаються італійські правоохоронці, викликають обурення і в Єврокомісії. Нещодавно єврокомісари звернулися до Рима за роз'ясненнями щодо недавнього інциденту з човном, на якому перебували нелегальні іммігранти. Італійська служба берегової охорони виднорила їх назад до Лівії, не розглянувши питання про надання африканцям притулку навіть формально.
Іспанія
Ще кілька років тому в Іспанію щороку прибували сотні тисяч нелегальних іммігрантів. З метою боротьби з потоком біженців з Африки влада країни запровадила систему комп’ютерного контролю за рухом суден у Гібралтарській протоці, посилила берегову охорону та спорудила дротяні загородження, що відокремлюють іспанські міста-анклави Мелілья та Сеуту від Марокко.
Було створено й спеціальний підрозділ з депортації нелегальних іммігрантів з країни. З Канарських островів африканців часто без особливих церемоній висилають назад до рідних країв одразу після прибуття.
Між тим в останні роки потік нелегальних біженців, які бажають потрапити до ЄС через Польщу, Угорщину, Словаччину та Румунію, різко скоротився. Це пов’язано з уже згаданою Дублінською угодою, а також посиленням прикордонного контролю. Тепер біженці все частіше використовують для проникнення в ЄС інші шляхи – Грецію та балканські країни.
Водночас Європу складно назвати «неприступною фортецею». Щороку в ЄС на законних підставах прибувають у середньому від одного до двох мільйонів іммігрантів. А кількість запитів про надання притулку становить близько 240 тис. щороку.