Через імміграцію минулого року населення Швейцарії зросло на 55 тис. осіб.
Державний секретаріат з питань міграції (SEM) заявив, що минулого 2019 року чиста імміграція до Швейцарії склала 55 тис. осіб. Як зазначає Swissinfo.ch, на кінець цього року чисельність іноземного населення в країні становила 2,1 млн осіб, тобто майже кожен четвертий з 8,5 млн осіб, які проживають у країні, має паспорт іноземної держави і не має швейцарського громадянства.
Чиста імміграція з країн Європейського Союзу та країн ЄАВТ (Ісландії, Норвегії та Ліхтенштейну) збільшилася майже на 32 тис. осіб, в основному завдяки тому, що громадяни Румунії та Болгарії з червня 2019 року змогли почати користуватися режимом повного відкриття для них швейцарського ринку праці. Найбільші іноземні діаспори громадян ЄС, які проживають у Швейцарії – це представники Італії, Німеччини, Франції, Португалії. Велика також діаспора громадян Косово.
Нагадаємо, що на майбутньому 17-го травня референдумі виборці вирішать, чи повинна Швейцарія повернути собі односторонній контроль над імміграцією, денонсувавши Угоду Швейцарії з ЄС про свободу пересування. Цей референдум уже назвали «швейцарським Брексітом», тому що, розірвавши цю угоду, швейцарці поставили б хрест на всій системі кооперації Берна та Брюсселя. Одночасно відкинувши країну туди ж, де з 31 січня знаходиться і Великобританія, – тобто в стан повної неврегульованості своїх відносин з ЄС.
Факт проведення такого референдуму відображає наявне у Швейцарії помітне суспільне занепокоєння, пов'язане з напливом іноземців. З іншого боку, введення обмежень на пересування громадян ЄС, а, головне, позбавлення їх права шукати роботу у Швейцарії, не тільки знищить сформований порядок кооперації Берна та Брюсселя на основі двох пакетів двосторонніх (білатеральних) угод, але й позбавить Швейцарію доступу до єдиного внутрішнього ринку ЄС. Європейський Союз, нагадаємо, є ключовим торговельно-економічним партнером Швейцарії.
Для уряду Швейцарії протидія такій перспективі є на даному етапі пріоритетним зовнішньополітичним завданням. Нагадаємо, що Брюссель прагне укласти зі Швейцарією інституційний Рамковий договір, який закріпив би основні базові правила та норми співпраці Берна та Брюсселя. В основі цього документа знаходиться зміна статусу Швейцарії від країни, що має «доступ» до ринку ЄС, до країни, яка є «учасником» цього ринку.
Крім того, документ закріплює режим автоматичної імплементації у Швейцарії всіх законодавчих норм ЄС. Швейцарія хотіла б провести додаткові переговори на тему антидемпінгових заходів на ринку праці та заробітної плати, а також щодо порядку державних бюджетних субсидій окремим галузям економіки.
Багато хто у Швейцарії вважає, що такий документ фактично перетворив би Швейцарію на члена ЄС, з усіма обов'язками, але без прав, що угода суперечить принципам суверенітету Швейцарії і що в її нинішній формі документ не отримає згоди парламенту і не буде схвалений на референдумі народом.
Після зустрічі в Давосі президента Швейцарії Симонетти Соммаруги та нового голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн стало очевидно, що поки ніякого прогресу у вирішенні питання про Рамкову угоду не відбувається. І що тут навряд чи щось відбуватиметься, принаймні, до травня 2020 року, тобто до голосування за вже згаданою «обмежувальною ініціативою», запущеною Швейцарською народною партією.