Свято середини літа
Як зазначає Sweden.ru, шведське літо коротке. Воно робить перші несміливі кроки в травні й набирає сили в червні. Йому треба поспішати, адже у вересні ночі знову стануть холодними. У Мідсоммар, день літнього сонцестояння, шведське літо – в самому розквіті сил, із соковитою молодою зеленню, яскравими барвами, п'янкими ароматами й короткими світлими ночами. На півночі настає полярний день, і сонце зовсім не опускається за горизонт.
Шведи люблять, щоб усе було організовано з розумом. Тому багато хто планує свою щорічну п'ятитижневу відпустку одразу після Мідсоммара. Це означає, що до свята треба закінчити всі справи на роботі. А свято це, як і багато інших, за традицією відзначають за містом. Завчасно їдуть на дачу або в село, у містах усе закривається, і на вулицях – ні душі.
Зате головні автомагістралі переповнені. Затори сягають кілометрів. Роздратовані шведи втішаються думкою, що попереду на них чекають сім'я, друзі та свято. Свято середини літа – це привід зібратися великою компанією. З'їжджаються численні родичі та приятелі: ось чудова можливість виконати свої соціальні зобов'язання, зустрітися, досхочу поспілкуватися – і потім уже спокійно насолоджуватися відпусткою, ні на кого не відволікаючись.
Знову ж таки для загальної зручності Мідсоммар завжди припадає на п'ятницю. Багато хто починає день романтично, збираючи квіти та плетучи вінки, щоб прикрасити ними жердину, головний символ свята. Жердину встановлюють на галявині й влаштовують навколо неї танці, на радість дітям і деяким дорослим. Підлітки, навпаки, чекають вечора, коли почнуться гучніші забави.
У меню святкового обіду – незмінно різні види маринованого оселедця, відварна молода картопля зі свіжим кропом, сметаною та цибулею. Після цього подають гаряче, приготоване на грилі, наприклад, реберця або лосося. Традиційний десерт – молода полуниця зі збитими вершками. Застілля не обходиться без холодного пива та міцних настоянок. Замість тостів – короткі застільні пісні. Їх шведи дуже люблять, співають хором, і чим голосніше, тим краще.
Мідсоммар нерідко пов'язаний із почуттям ностальгії. Глибоко в душі кожен швед знає, яким має бути це свято і як його слід правильно відзначати. Правильним свято стає, наприклад, як у старі добрі часи, на танцмайданчику під відкритим небом, на березі озера чи моря. І добре б, щоб на нього опускався легкий вечірній туман і щоб звуки оркестру розкочувалися луною від скелястих берегів – щоб усе зовсім уже правильно.
По дорозі додому зі свята дівчата повинні зірвати сім різних квіток і перед сном покласти їх під подушку. Тоді їм неодмінно з'явиться суджений.
За легендою, ця ніч – магічний час любові. У якомусь сенсі так воно і є. У найкоротшу ніч року стосунки піддаються випробуванню. Хмільні язики вибовкують правду – звідси недалеко до весілля, а то й до розлучення. Як і день Трійці, Мідсоммар – популярний час для весіль і хрещень. Хоча шведи й не відрізняються особливою релігійністю, пов'язувати себе узами шлюбу вони все ж таки віддають перевагу в прикрашеній квітами церкві під звуки псалмів.
Світло літньої ночі
Свято середини літа спочатку відзначалося 24 червня на честь Іоанна Хрестителя. У 1953 році його перенесли на найближчу суботу.
За часів, коли Швеція була аграрною країною, на Мідсоммар святкували прихід літа й початок родючого сезону. А відзначали в різних провінціях по-різному: обмотувалися листям папороті й наряджалися «зеленими чоловічками», прикрашали будинки та селянське начиння гілками дерев, встановлювали обвиті листям і квітами жердини й танцювали навколо них. Ця, спочатку германська традиція прикрашати жердини існує, ймовірно, ще з XVI століття. Відзначали Мідсоммар і в робітничих селищах центральної Швеції. У цей день усіх млинових працівників пригощали оселедцем, пивом і самогоном. І лише в XX столітті це свято стало найулюбленішим і найшведськішим з усіх шведських свят.
З VI століття нашої ери багаття в день літнього сонцестояння запалювали по всій Європі. У Швеції це робили в основному на півдні країни. Хлопці та дівчата вирушали до цілющих джерел, пили лікувальну воду й проводили час за іграми та танцями. Звичай нагадував про хрещення Іоанном Хрестителем Христа в річці Йордан.
Ніч на Мідсоммар – найкоротша й найсвітліша в році: більш чарівного часу для ворожінь і передбачень не придумати. Деякі дівчата їли на ніч солону кашу («кашу для снів»), щоб уві сні суджений приніс їм води й допоміг угамувати спрагу. Інші вирушали до джерел і намагалися розрізнити образ нареченого на поверхні води.
Вирушали в цю чарівну ніч і на пошуки скарбів – дорогу вказувало місячне світло. Знайшовши, нарешті, заповітне місце й почавши копати, скарбошукач мав бути готовим до найнесподіваніших видовищ: наприклад, під стогом сіна могла опинитися кульгава курка. І як тут не втриматися від сміху – але ні, намагалися не сміятися, адже справжній скарб було дано відшукати тільки тому, хто зумів зберегти мовчання.
І, звісно, саме в цю дивовижну ніч вода перетворювалася на вино, рослини набували цілющих властивостей і єдиний раз на рік розквітала папороть.