У Німеччині є багато причин, щоб числитися студентом, не з'являючись при цьому на заняттях
Принади студентського життя
Хоча насправді такі «мертві душі» проходять практику, отримують професійну освіту або навіть роблять перші кар'єрні кроки, це не заважає їм насолоджуватися численними пільгами. Наприклад, студентський проїзний – один із найдешевших квитків, що дозволяє півроку майже без обмежень користуватися всіма видами громадського транспорту міста або навіть цілої федеральної землі. Саме на нього йде більша частина семестрового внеску, який у середньому коливається від 200 до 350 євро.
Медичне страхування обходиться студентові віком до 30 років приблизно в 80 євро. А німці, яким ще не виповнилося 25, взагалі можуть бути вписані в страховку батьків і не платити нічого зі своєї кишені. Щоправда, тільки в тому разі, якщо вони заробляють менше 450 євро на місяць. Окрім іншого студентів за півціни, а часом і безкоштовно, пускають до музеїв та кіно, їм надають знижки в магазинах, пільгові підписки на газети та журнали – причин для того, щоб довше затриматися в університеті, достатньо.
Палиця з двома кінцями
«Після того, як у багатьох землях, зокрема і в Баден-Вюртемберзі, скасували плату за навчання, кількість першокурсників на деяких спеціальностях суттєво зросла», – каже в інтерв'ю Deutsche Welle Рімма Геренштайн із відділу зв'язків із громадськістю Фрайбурзького університету. Однак окрему статистику щодо псевдостудентів університети не ведуть.
Оскільки такі вступають, як правило, на спеціальності з необмеженою кількістю місць, вони не витісняють дійсно спраглих знань кандидатів і не відіграють жодної ролі в питаннях нестачі університетських ресурсів. Окрім іншого, кількість грошей, яку отримують виші від держави, безпосередньо залежить від числа зарахованих студентів.
Однак існують й інші критерії оцінки ефективності вищих шкіл, такі як кількість випускників і середній термін освоєння навчальної програми. Вони серйозно впливають на репутацію та рейтинг вишів, тому псевдостуденти можуть надати ведмежу послугу. «Все ж університети зацікавлені в тому, щоб студенти активно й успішно навчалися», – цитує видання Zeit Online прес-секретара Ради ректорів вишів Німеччини Ральфа Келлерсхона.
Тим не менш, драконівських заходів з боку університетів боятися не варто. З точки зору законодавства сам по собі факт зарахування не прирівнюється до необхідності бути присутнім на лекціях і семінарах. Єдиним зобов'язанням для студентів є регулярна оплата семестрових внесків. Неважко здогадатися, що там, де за шість місяців навчання доведеться викласти більше 350 євро, кількість псевдостудентів помітно менша, ніж у вишах із більш демократичними розцінками.
Невеликі обмеження вводять також положення про проведення іспитів: у багатьох елітних університетах для їх складання встановлюються чіткі строки. Наприклад, закон про вищу освіту землі Гессен наказує запрошувати студентів, які протягом двох років не отримали жодної оцінки, на профілактичні бесіди з метою з'ясувати причини такого стану справ і визначити цілі на майбутнє. У Технічному університеті Дармштадта на подібних зустрічах до послуг учнів надають різноманітні моніторингові системи, щоб навчання можна було продовжити вже більш осмислено, розповідає прес-секретар вишу Йорг Фойк. Але якщо студент на подібну бесіду не з'являється, відрахувати його все одно ніхто не зможе.
Лише після 14-го семестру до недбайливих учнів починають застосовувати санкції: 500 євро понад обов'язкового семестрового внеску. Щоправда до настання цього моменту в розпорядженні псевдостудентів є цілих сім років.
Роботодавці надають перевагу оперативним
Строк навчання у виші дозволяє досить багато дізнатися про потенційного працівника: наскільки добре він вміє планувати та розподіляти свій час, наскільки він цілеспрямований, стресостійкий і серйозно підходить до виконання поставлених завдань. Немаловажно також, чи встиг кандидат попутно підтягнути знання іноземних мов, взяти участь у суспільно значущих проектах і пройти практику за спеціальністю.
«У більшості випадків випускникам, які витратили на навчання суттєво більше відведеного часу, набагато важче успішно розпочати професійну кар'єру. Як правило, таких кандидатів у першу чергу виключають зі списку претендентів на вакансію», – стверджує Ян Болькен, представник компанії Profiling Institut, яка консультує з питань освіти та працевлаштування.
Навіть якщо претенденту пощастить, і його все ж таки запросять на співбесіду, насамперед доведеться відповідати саме на каверзні запитання щодо затягнутого навчання. Фахівець з підбору персоналу неодмінно поцікавиться, чому було обрано саме цей напрям, чому кандидат встиг навчитися за такий довгий термін, і що в результаті завадило отримати заповітну «корочку».
«Якщо раптом кандидат вирішить зізнатися, що подорожував світом або просто на час продовжив собі можливість користуватися студентськими пільгами, постане питання, чому він не написав правду в резюме, чи заслуговує ця людина на довіру і чи варто компанії брати на себе ризик, наймаючи такого співробітника. Швидше за все, рішення буде прийнято не на його користь», – підкреслює в інтерв'ю Deutsche Welle Інґа Фрайенштайн, керівник центру кар'єри Cologne Career Center у Кельні.
Звичайно, якщо навчання затягнулося з незалежних від кандидата причин, шанс реабілітуватися та побудувати успішну кар'єру залишається. Але потрібно буде докласти максимум зусиль, щоб довести наймачеві свою відданість справі та готовність працювати не покладаючи рук.