2/2/0
По-перше, MBA — різновид додаткової, а не вищої освіти. Так, після закінчення курсу слухач отримує диплом, але він не прирівнюється до диплома про другу вищу освіту. Це так звана надбудова до закінченої вищої освіти, причому навчальний план MBA завжди орієнтований на економічні дисципліни. При цьому набір дисциплін, кількість годин, форма занять можуть варіюватися залежно від профілю, технічної оснащеності, складу викладачів тієї чи іншої школи. Базуючись на загальноприйнятих стандартах і правилах, кожен вуз все одно фактично сам розробляє власну програму MBA. Наприклад, Стокгольмська Школа Економіки пропонує дві програми MBA.
Незважаючи на те, що спочатку курс MBA задумувався як загальна бізнес-підготовка, з часом почали з'являтися спеціалізовані програми. Сьогодні можна пройти як загальний (general), так і спеціалізований курс – скажімо, у сфері фінансового, будівельного, нафтогазового, медичного, кадрового, готельного менеджменту, маркетингу, журналістики, психології тощо.
Хоча програми варіюються від школи до школи, всюди більша частина часу на заняттях з MBA відводиться розбору так званих кейсів: студенти повинні навчитися оперативно і точно діяти в ділових ситуаціях, взятих з життя. Ось чому для будь-якої бізнес-школи принципово важливий викладацький склад. З одного боку, викладач повинен мати серйозну академічну підготовку з предмета, з іншого — великий підприємницький досвід.
Теоретично отримати ступінь може людина з будь-якою вищою освітою та досвідом роботи не менше двох-п'яти років. Однак на практиці від учня, як правило, знадобляться математичні та аналітичні здібності, а також високий рівень володіння іноземною мовою (для вступу до західної бізнес-школи або на спільну програму вітчизняного та західного вузу, де частина занять проходить іноземною мовою).
Людині, яка замислюється про диплом MBA, слід відповісти собі на два головні питання. Перший: чи варто? Другий: якщо так, то куди податися — на Захід чи до вітчизняної бізнес-школи?
У тіні лідерів
У США, на батьківщині MBA, цей диплом видають з 1902 року, в Європі — з кінця 1960-х років. Саме в США та Західній Європі працюють бізнес-школи, що входять до топ-25 найвідоміших і найпрестижніших у світі (серед них — HBS, Stanford GBS, Yale School of Management, Wharton Business School, англійська LBS, французька INSEAD, іспанська IESE, швейцарська IMD та інші). По всьому світу налічується близько 2,5 тис. різних програм MBA, щорічна кількість випускників наближається до 150 тис. осіб. Середня ціна дворічного навчання в західній школі коливається в межах $20–40 тис. Навчання в одній із 25 найкращих шкіл обійдеться в $50–80 тис.
У західних бізнес-університетів свої, не зовсім зрозумілі звичайному громадянину традиції. Якщо в нашій країні для людини, яка побажала отримати ступінь MBA, головне — внести до обраного навчального закладу встановлену суму, а далі хоч учись, хоч провались, то в західних університетах хочуть вчити не лише платоспроможних, а ще й просто здібних студентів.
Щоб потрапити, наприклад, на програму MBA в університет Великобританії чи США, потрібно пройти жорсткий конкурсний відбір: скласти тести на знання математики та інтелект (GMAT) і англійську мову (TOEFL). Крім того, необхідно представити мінімум дві вагомі рекомендації від роботодавця або наукового керівника та написати кілька переконливих есе на запропоновані теми. Серед них трапляються як цілком передбачувані («Чому ви вирішили стати студентом MBA в нашій школі»), так і оригінальні, на кшталт «Яке питання ви б поставили президенту і чому». Конкурс до Стенфордської бізнес-школи (Stanford GBS), що входить до топ-25, становить у середньому 14 осіб на місце.
Навчальний рік ділиться на семестри (іноді на триместри); майже половину програми становлять обов'язкові дисципліни, іншу половину студент обирає сам. Скорочені програми — міні-MBA, Executive MBA (EMBA) — тривають від кількох місяців до року і призначені для людей з ґрунтовною економічною освітою. Таких програм багато в Європі. Гуманітаріям, які змінюють профорієнтацію, рекомендується, навпаки, обирати більш тривалі програми, і краще в США — ця країна вважається лідером у бізнес-освіті.
Для багатьох позицій на сьогоднішньому ринку праці наявність ступеня MBA вже давно не бажана, а скоріше обов'язкова умова. Передусім це стосується таких напрямків, як інформаційні технології, будівництво та нерухомість, інвестиційна та банківська діяльність, консалтинг, логістика та управління. Але, як вважає консультант кадрової компанії Олена Орєхова, в очах роботодавця на вітчизняному ринку праці ступінь MBA не дає якихось особливих переваг. «Існує усталена думка, ніби ступінь MBA забезпечує претенденту мінімум 20% бонусу до зарплати, оскільки претенденти розраховують повернути витрачені на навчання гроші, — говорить Олена Орєхова. — Але це не так. Такий співробітник претендує на позицію керівника в компанії, однак, не маючи досвіду, може приймати помилкові рішення, а на позиції виконавця великий шанс, що він стане сперечатися і вносити купу пропозицій, коли треба буде просто робити конкретні речі».
Найкориснішим навчання за програмою MBA виявляється для вже сформованих управлінців. Воно допомагає їм систематизувати знання, зрозуміти, як функціонують різні грані бізнесу, завести корисні ділові контакти, змінити сферу діяльності, а при сприятливому збігу обставин — отримати престижнішу роботу вдома або за кордоном.
Висновок напрошується сам собою: не варто отримувати MBA, віддаючи данину моді. Якщо ж ви дійшли у своїй кар'єрі до певного рівня і усвідомили, що некомпетентні в тих чи інших питаннях, — тоді MBA дійсно може стати в пригоді.