Комусь знадобилося, щоб кримінальна небезпека виходила від російськомовних переселенців
У дослідженні йдеться, що між злочинцями на волі та ув'язненими відбувається постійний обмін інформацією і що завдяки таким контактам засуджені продовжують вести злочинну діяльність. Час у в'язниці може бути навіть корисним для кримінальної кар'єри.
«Буває, що ув'язнений тільки у в'язниці займає певне місце в ієрархії, піднімається кар'єрними сходами і виходить на свободу більш поважаною у своєму середовищі людиною», – розповів керівник відділу по боротьбі з організованою злочинністю баварського земельного відомства кримінальної поліції Маріо Хубер.
Ось тільки доказів або хоча б прикладів такої діяльності журналісти зібрали мало. Фактично їхнім єдиним свідком став російський німець Грегор, який мешкає у Франкфурті. В інтерв'ю він розповів, що кілька років тому за наказом з в'язниці викрадав машини і залишав їх на умовленій стоянці. Грегор хотів також вивести журналістів на дівчину з Росії, яку, як повідомив закадровий голос, «мафія сидячих за ґратами російських німців посадила на наркотики і змусила займатися проституцією». Але за два дні до призначеної зустрічі дівчина померла від передозування героїну. «Одна з багатьох жертв мафії за ґратами», – багатозначно закінчують журналісти свій репортаж.
Однак експерти, опитані російською службою «Німецької хвилі», сумніваються, що термін «мафія російських переселенців» застосовний до російськомовних банд у Німеччині.
За словами криміналіста Хубера, мафія існує в Італії, у неї свої особливості та традиції. Тут же ми маємо справу зі звичайними кримінальними угрупованнями. Вони є як серед вихідців з Росії, так і серед корінних німців. Хубер особливо зазначає, що йдеться не тільки про кримінальних переселенців, а загалом про російськомовних злочинців, вихідців з країн СНД, які відбувають покарання в німецьких в'язницях. Багато з них до етнічних німців жодного стосунку не мають і громадянами ФРН не є.
Звісно, вихідці з колишнього Радянського Союзу помітні в місцях позбавлення волі, і деякі тюремні службовці вже навчилися вимовляти без акценту слова «общак» і «злодій у законі». Ще в 2007 році було опубліковано доповідь на основі результатів перевірки виправних установ у землі Північний Рейн-Вестфалія («Ergebnis der Überprüfung des Jugend- und Erwachsenenstrafvollzuges in NRW»), в якій іммігрантам з СНД давалася така характеристика:
«Вони називають себе „злодіями в законі“, уникають контакту зі службовцями в'язниці та співкамерниками і створюють власну субкультуру. Вони говорять мовою, якої не розуміють навіть носії російської з дипломом перекладача. Татуювання та зачіски слугують у них знаком розрізнення. Єдині правила, яким вони підкоряються, – це закони общака, що походить з радянського часу кодексу честі, якому присягають усі нові ув'язнені, хочуть вони того чи ні. Тюремні правила та приписи не визнаються. Російське слово «общак» означає «соціальна каса». Кожен ув'язнений повинен платити до неї внески, з яких фінансується торгівля наркотиками – як у в'язниці, так і за її межами. За законами общака, не можна співпрацювати з органами влади, і в деяких випадках необхідно брати на себе відповідальність за чужі злочини. Відповідно, серед ув'язнених російських німців нерідкі випадки, коли сидять за іншого».
У висновку доповіді йшлося, що мережа злодіїв у законі охоплює всі в'язниці Німеччини.
Антон Бахль, голова Спілки тюремних службовців (Bund Deutscher Strafvollzugsbediensteter), в інтерв'ю ARD пояснює розквіт російської субкультури переповненістю виправних установ і нестачею персоналу. За його словами, в нинішніх обставинах просто неможливо контролювати те, що відбувається в камерах.
Представник профспілки поліцейських Конрад Фрайберг вважає, що Німеччина славиться найліберальнішим тюремним режимом. Але при цьому не можна допускати, щоб ув'язнені продовжували злочинну діяльність, спілкуючись зі спільниками на волі та торгуючи наркотиками. Тому має бути посилений огляд відвідувачів. На території в'язниці необхідно заблокувати мобільний зв'язок. Крім того, представник профспілки поліцейських рекомендує «з собаками ретельно обшукувати камери». Але персонал неохоче йде на такі заходи, оскільки побоюється помсти з боку ув'язнених та організованого повстання.
Практично кожен із 28 тис. тюремних службовців був жертвою насильства. Ще в 2004 році газета Die Welt назвала статтю про звичаї в місцях позбавлення волі «Ласкаво просимо до пекла!». Але провина за насильство в тюрмах не переносилася на російських німців. Ситуація розглядалася загалом, жодна національність не була виділена і оголошена цапом-відбувайлом.
Газета наводила важливу статистику: з 80 тис. ув'язнених у Німеччині половина є наркоманами. Багато хто стає залежними вже за ґратами, оскільки дилери зацікавлені в розширенні клієнтури. Способи доставки наркотиків до в'язниці відомі: наповнені тенісні м'ячики закидаються у двір або прямо в камеру через віконну решітку. Відвідувачі теж є надійними постачальниками дурману. У туалеті вони витягують товар із природних отворів, потім у кімнаті для зустрічей хтось зображує непритомність, охоронець повертається в цей бік, а в протилежному кінці приміщення пакетик з наркотиком уже змінив власника.
Поруч із наркобізнесом виникає насильство. Конкуруючі угруповання ділять сфери впливу і буквально ламають конкурентам руки та ноги – під душем або на спортивних майданчиках. Нерідко і ґвалтують під душем – щоб принизити неслухняного і вгамувати хіть. Ватажків знайти неможливо, зовні вони поводяться бездоганно. А жертви мовчать, оскільки бояться, що скарги тюремному начальству лише погіршать їхнє становище.
Але до чого в цьому розкладі саме пізні переселенці? Чому головний телеканал країни саме цю групу виводить на перший план? Всім експертам добре відомо, що в столиці ФРН, наприклад, практично весь наркотрафік контролюють кілька кланів вихідців з Лівану. Імена їхніх лідерів та головних ділків поліція знає назубок. І, тим не менш, вони на волі і в Німеччині. Мабуть, від них ніякої небезпеки німецькому суспільству не виходить.
Сергій ТОКАРЄВ.
