Як повідомляє лондонська «Таймс», звіт ЮНЕСКО, складений ще в липні минулого року, різко докоряв владі Сполученого Королівства у нехтуванні охороною історичних міських краєвидів столиці. Зокрема, йшлося про те, що відомий усьому світу вид на район Тауера, Вестмінстерського абатства та Вестмінстерського палацу може бути зіпсований. В основному через те, що за планами перебудови центру міста в безпосередній близькості від цього місця має бути збудована гігантська вежа під назвою «Скляний осколок» (Shard of Glass). Висота цієї конструкції перевищуватиме тисячу футів (майже 310 метрів).
Це, втім, далеко не єдиний хмарочос, який може з'явитися в центральній частині Лондона. «Таймс» згадує ще кілька проєктів, серед яких, наприклад, 52-поверхова будівля «Бітем Тауер» на Блекфрайерс-роуд і три 140-метрові вежі «Елізабет Хаус» біля вокзалу Ватерлоо. Адже висотні роботи на цих будівництвах, які явно не надто прикрасять вид на одне з найдавніших міст Старого Світу, чудово вкладаються в концепцію ексцентричного лондонського мера Кена Лівінгстона, який вважається активним лобістом висотного будівництва.
У звіті ЮНЕСКО було заявлено, що організація збирається розглянути можливість включення Тауера та Вестмінстерського абатства до списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Це, схоже, серйозно образило та стурбувало уряд Великої Британії. І не дивно: у цьому переліку, як правило, перебувають культурні та природні об'єкти, розташовані в небагатих країнах третього світу, таких, наприклад, як Непал, Афганістан, Бенін. Бачити свій Тауер в одному ряду з легендарними статуями Будди, зруйнованими талібами в Баміані, було б неприємно. Тож захисникам архітектурних цінностей було обіцяно, що питання про вплив хмарочосів на зовнішній вигляд центрального Лондона буде ретельно вивчено. Це, звісно, не означає, що на проєкті негайно поставлять жирний хрест. Але, швидше за все, після відповідних бюрократичних процедур краєвиди британської столиці збережуться в недоторканності.
ЮНЕСКО і прихильники збереження історичного вигляду старих міст можуть святкувати локальну перемогу. Центр всесвітньої спадщини в багатьох випадках залишається останньою інстанцією, куди можуть поскаржитися люди, не здатні знайти на батьківщині управу на багатих інвесторів та міських чиновників. Однак навіть ця впливова організація далеко не завжди здатна зупинити сумнівні архітектурні проєкти.