Розширившись у 2004 році на схід, Євросоюз поділився з країнами Балтії не лише своїми перевагами, а й проблемами. Так, ще два роки тому Литва була одним із європейських лідерів за високими показниками безробіття. Сьогодні ж уряд Литви гучно заявляє про успіхи у сфері зайнятості населення.
Згідно з даними агентства Eurostat, найшвидшими темпами безробіття в Євросоюзі зменшується цього року саме в Литві. Наприклад, у квітні 2005 року порівняно з тим самим місяцем 2004 року воно скоротилося з 11,2% до 8,1%. Литва суттєво випередила – тепер уже в позитивному сенсі – не лише нових членів ЄС, таких як Польща (рівень безробіття - 17,8%), Словаччина (15,5%), а й «старожилів» Євросоюзу, – наприклад, Іспанію, де безробіття становить 9,9%, і Францію (9,8%).
Ще показовішими є цифри безробіття в окремих литовських містах. Протягом усіх років незалежності четверте за величиною місто Литви Шяуляй було серед лідерів за кількістю людей, які не мають роботи. Рівень безробіття там сягав 15%. За рік після вступу країни до ЄС у Шяуляї безробітних залишилося лише 2,4%! Схожа ситуація і з Паневежисом, де безробітних зараз - лише 4,5%.
Як же пояснити це «литовське диво»? Дуже просто: безробітні в Литві зникають завдяки масовій міграції до багатих країн ЄС, насамперед до Великої Британії та Ірландії, які першими повністю відкрили свої ринки праці для литовців.
Справді, згідно з опитуванням, проведеним на замовлення Міністерства соціального захисту та праці Литви компанією Vilmorus, найбільше литовців цікавить Велика Британія. Туди готові вирушити 48% усіх охочих емігрувати. На другому місці Ірландія (23%), далі йдуть США та Німеччина (по 17%). До Норвегії мають намір поїхати 11% потенційних емігрантів, до Іспанії - 8%, а до Швеції - 6%.
Але на Захід їдуть не лише безробітні громадяни Литви, а й цілком успішні та затребувані на батьківщині фахівці. Що ж збираються робити влада Литви для заміщення кадрів, що вибувають? Поки що незрозуміло. Прем'єр-міністр Литви Альгірдас Бразаускас не раз заспокоював громадськість тим, що постійне збільшення зарплат у Литві і буде тим фактором, який зупинить масову міграцію і навіть поверне тих, хто поїхав, назад. Однак віриться в це насилу. Людина, яка заробляє у Великій Британії у вісім разів більше, абияк влаштувавшись там, навряд чи повернеться, дізнавшись, що відтепер у Литві вона зможе отримувати лише у сім разів менше.
Насправді зарплати, наприклад, литовських викладачів зростають лише на 10% на рік. У зв'язку з катастрофічною кадровою ситуацією в медицині зарплату медикам збільшують дещо більшими темпами - на 20-30% на рік. Але медики на Заході - одна з найбільш високооплачуваних професій. Розрив між оплатою праці хірурга в Литві та у Великій Британії чи Швеції може бути 20-кратним. Очевидно, що литовська держава не має фінансових можливостей піднімати зарплату литовським медикам на сотні відсотків.
Гостра нестача кадрів у зв'язку з еміграцією відчувається не лише в медицині. На Захід їдуть будівельники, водії та оператори машин, няні, готельні службовці та представники багатьох інших спеціальностей, що не потребують вищої освіти. Професії зварювальника та муляра в Литві вже сьогодні запропоновано включити до списку дефіцитних...
Литовські бізнесмени, не розраховуючи на допомогу держави, вирішують проблему нестачі кадрів найбільш зручним для них способом. Так, будівельна фірма Murena з міста Алітуса однією з перших у Литві вирішила запросити на роботу будівельників з Білорусі. Зараз там уже працює 15 робітників, а найближчим часом очікується прибуття ще 50 кваліфікованих будівельників.
У литовській пресі нещодавно обговорювалися наміри провідної мережі супермаркетів Литви VP Market запросити на роботу українців та молдаван. За словами голови компанії Ігнаса Сташкявічюса, шукати робочу силу за кордоном їх змушують дві причини - масова втеча литовських робітників на Захід і швидке зростання середньої зарплати в Литві. Мабуть, топ-менеджера слід розуміти так: ми не хочемо платити середню литовську зарплату, а воліємо знайти співробітників на Сході, які згодні працювати за менші гроші.
Зауважимо, що литовські підприємці вже не раз обурювалися співгромадянами, які після відкриття західних ринків праці нібито «не бажають працювати» і «вередують», почавши ставити умови роботодавцям. І це правда: багато хто вважає за краще поїхати на Захід, ніж терпіти жорстоку експлуатацію, про яку стосовно того ж VP Market не раз писали литовські ЗМІ (наприклад, про те, що людей там змушують працювати по 10 і більше годин на добу).
То що ж, Литву очікує наплив мігрантів, а з ними - поява найгостріших проблем, настільки характерних для Західної Європи?
Поки що у Вільнюсі немає арабських і навіть молдавських кварталів. Щоправда, є центри тимчасового розміщення біженців у Руклі та Пабраді, де вже, до речі, мали місце інциденти. Ті, хто живе там за рахунок грошей литовських платників податків, «гості» з країн Азії та Африки висували вимоги до «господарів», домагаючись покращення умов проживання.
Чим далі, тим ясніше стає те, що порожні робочі місця доведеться заповнювати вихідцями з бідніших країн. І чим вищим буде рівень життя в Литві, тим більше підстав перебиратися сюди буде не лише в жителів колишнього СРСР, а й в азіатів та африканців.
Здається, поки литовські політики зайняті інтригами у своєму колі, ЗМІ та політологи усвідомили проблему. Як пише оглядач газети Lietuvos rytas, «вже не перший тиждень горять передмістя Парижа, а наших політиків турбує лише, як зберегти Бразаускаса і себе навколо нього. А втім, у нас є Рукла і Пабраде - невеликі, але цілком зручні розсадники можливих у майбутньому безладів у Вільнюсі та Каунасі. Зі зростанням іммігрантів-мусульман у нас теж з'являться такі ж проблеми, як у Парижі, а разом з тим будуть рости і міцніти литовські послідовники Ле Пена. Це – неминуче».