Місто в долині річки Неккар заснували дуже давно: перший міст і сторожову фортецю тут побудували ще давні римляни. Пізніше на місці фортеці пфальцькі курфюрсти звели палац. Вони ж у 1386 році сприяли відкриттю в місті університету. Існує легенда, що завдяки цьому університету Гейдельберг під час Другої світової війни залишився неушкодженим. Згідно з легендою, американські бомбардувальники, яким було наказано знищити Гейдельберг, просто відмовилися скидати бомби на місце призначення. Тому що не могли зруйнувати місто й університет, де вони навчалися і де пройшли їхні найкращі роки. Усі свої боєприпаси вони скидали на місто Мангейм, яке знаходиться за 15 км від Гейдельберга. У результаті від Мангейма залишилася лише купа пилу й цегли. Тому досі в Гейдельберзі ми можемо бачити архітектуру початку XVIII століття.
Щоб потрапити до міста, необхідно проїхати через ворота, які були побудовані в 1775 році Карлом Теодором. Раніше тут митні чиновники обов'язково стягували плату за ввезені товари. Увійшовши до Гейдельберга, ви опинитеся на Hauptstrasse. Ця вулиця тягнеться близько півтора кілометра і по праву визнана найдовшою в Європі торговою пішохідною магістраллю. Ідучи нею, можна побачити старий університетський корпус, де зараз знаходиться краєзнавчий музей. Далі по дорозі - старовинні студентські шинки. Добрі старі часи нагадує також комплекс будівель старого університету, в якому обов'язково варто подивитися чудовий актовий зал і колоритний студентський карцер. У цьому комплексі знаходиться старовинна університетська бібліотека, яка славиться своїм зібранням рукописів. Загалом, у студентському містечку багато цікавого: Вежа відьом і розбійників, давні собори тощо. Опинившись на набережній, ви побачите найзахопливішу споруду Гейдельберга - старовинний міст з ажурними в'їзними воротами і симпатичною мавпочкою біля входу.
Надзвичайно цікаво подивитися на найбільший у країні фармацевтичний музей і Дім великої бочки, де знаходиться найбільша ємність у світі, що вміщує 222.000 літрів, та її охоронця - блазня Перкео - великого любителя випити. До речі, любов до доброго вина й пива цілком у традиціях міста. Його мешканці дуже люблять проводити своє вільне час у шинках і кафе. На цю тему існує багато цікавих історій. Одна з них сталася в кафе Knosel.
У давні часи це кафе відвідувала одна чарівна молода дама в супроводі суворих і пильних гувернерів, що, втім, не заважало їй обмінюватися багатозначними усмішками зі студентами - завсідниками кафе. Господар кафе помітив це і виготовив шоколад із зображенням цілуючої пари, назвавши його «Поцілунок студента». (І сьогодні його можна придбати як сувенір.) Дама просто спалахнула, побачивши ці цукерки. «Але ж цього не було! - вигукнула вона. - Я ж про це тільки мріяла!» Можливо, в тому й полягає секрет старовинного Гейдельберга, що тут справджуються навіть найпотаємніші мрії.
Деякі називають Гейдельберг студентським містом. І це недарма, адже зі 140 тис. мешканців кожен п'ятий - студент університету, педагогічної або музичної вищої школи. Гейдельберзька наукова школа славилася століттями, і сьогодні тут також ведуться розробки, які отримали всесвітнє визнання в галузі медицини, біотехнології, економіки та природничих наук. Крім того, Гейдельберг відомий також своєю промисловою продукцією. Наприклад, у далекій Гані при будівництві використовують гейдельберзький цемент, для видання газети в Багдаді - широкоформатний друк поліграфічних машин гейдельберзького заводу, а наукові праці китайських учених видаються гейдельберзьким видавництвом наукової та технічної літератури.