Латвію визнали винною у порушенні статті 8 Європейської конвенції з прав людини. За те, що держава порушила право Слівенко на повагу до приватного життя і житла, проголосували 11 із 17 суддів.
Як зазначено в постанові, Тетяна Слівенко прожила в Латвії 40 років після того, як батьки привезли її до країни одномісячною дитиною. Вона виросла в цій країні, навчалася та вийшла заміж. Її донька, Карина Слівенко, народилася в Латвії та прожила там до 18 років. «Заявниці були частиною латвійського суспільства і не становили жодної загрози для національної безпеки, оскільки вони були частиною сім'ї Тетяниного батька, який вийшов на пенсію 1986 року», - йдеться у судовому висновку. І жодних підстав для їхньої депортації у латвійської влади не було.
Щоправда, повністю виграти справу російськомовній сім'ї все ж не вдалося. Зокрема, суд дійшов висновку, що немає необхідності окремо розглядати скарги позивачок на порушення статті 14 конвенції, яка говорить про заборону дискримінації. Порушень права на свободу та безпеку, яке гарантує пункт 1 статті 5 конвенції, у Страсбурзі також не виявили.
Згідно з рішенням суду з прав людини, Латвія повинна виплатити кожній із заявниць по 10 тис. євро як компенсацію. Як повідомляє адвокат Слівенко Олександр Асніс, позивачки повністю задоволені результатом справи, зокрема й сумою компенсації, незважаючи на те, що в позові моральна шкода була оцінена в $400 тис. «Виходячи з практики суду з прав людини, 10 тис. євро на заявницю — це безпрецедентно великий розмір виплати у подібних справах», - заявив він. За словами адвоката, рішення Страсбурзького суду дозволяє Слівенко не лише отримати грошову компенсацію, а й порушити питання про повернення до Латвії та «надання такого правового статусу, який дозволить їм постійно й безперешкодно жити та навчатися в цій країні». Як пояснив адвокат, також російськомовна сім'я може вимагати на підставі рішення суду повернути їй муніципальну квартиру в Ризі, з якої Слівенко були виселені. Крім того, якщо влада Латвії прислухається до Страсбурга, до Риги зможуть переїхати не лише Тетяна та Карина Слівенко, а й голова сім'ї - Микола Слівенко. «Якщо вони отримають постійну посвідку на проживання, то йому зобов'язані будуть дати тимчасову», - повідомив адвокат.
Втім, за словами Олександра Асніса, після оголошення рішення суду латвійський представник у ЄС з прав людини повівся некоректно, заявивши, що «Латвія згодна виплатити грошову компенсацію, а все інше з рішення не випливає». Тим не менше Латвії, яка вступає до Європейського Союзу, доведеться виявити повагу до правового інституту Європи.
«Рішення суду з прав людини, окрім встановлення суми компенсації, мають рекомендаційний характер - змусити відповідачів виконати постанову Страсбург не може, - заявив адвокат. - Але країни намагаються виправляти ті порушення, які були відзначені судом. Невиконання постанови загрожує найсерйознішими наслідками, тим більше для молодого члена ЄС».
Чоловікові Тетяни Слівенко Миколі (колишньому підполковнику збройних сил СРСР) 1994 року було відмовлено у посвідці на проживання, яку мала його сім'я. Через два роки після кількох позовів, поданих Тетяною Слівенко в Латвії, влада вилучила в неї всі документи, провела обшук у її ризькій квартирі, а потім наказала покинути країну. Сім'я Слівенко була змушена переїхати до Курська, де Міноборони Росії виділило їм двокімнатну квартиру. Зараз вони не можуть навіть на короткий час приїхати до Латвії, щоб відвідати літніх батьків.
Скаргу до Страсбурга Слівенко подали ще 1999 року. Результат справи став зрозумілим приблизно за рік до нинішнього рішення суддів - у січні 2002-го Європейський суд визнав вимоги позивачки до Латвійської Республіки «частково прийнятними». Але поспішати з вердиктом судді тоді не стали - сторонам дали три місяці на примирення. Щоправда, домовитися з владою Латвії Слівенко не змогли, мирову угоду підписано не було, і справу в Страсбурзі почали розглядати по суті.
Позитивне рішення у справі Слівенко - першій із 20 подібних скарг, поданих представниками російськомовного населення Латвії проти цієї країни, - позначиться і на долі решти позивачів. За даними правозахисних організацій, подати такі позови найближчим часом можуть ще 20 тис. осіб.