Які ж фактори визначають вибір української молоді на користь польських вузів? За даними Головного управління статистики Польщі, минулого навчального року в польських вишах лише на програмах, що завершуються видачею диплома, нараховувалося 20 693 українця. Ще сім років тому – лише 2 831 особа. Тоді ж переважали магістерські студії. З часом дедалі більше українців стали вступати до польських вузів одразу після школи.
Як пише «Дзеркало тижня», однією з причин стрімкого зростання кількості української молоді у вишах Польщі є активна політика польського уряду та самих навчальних закладів, яка орієнтована на інтернаціоналізацію освіти. Польські університети переживають спад напливу вступників через демографічну яму та виїзд поляків на навчання до країн Західної Європи та Північної Америки. З 2006 року польські виші почали фіксувати поступове щорічне зменшення кількості своїх студентів. Відтоді цей показник зменшився на 28%.
Тому залучення іноземних студентів розглядається як джерело додаткового фінансування. Особливо на нього орієнтовані приватні навчальні заклади. Їх нараховується 306. Саме вони найактивніше рекламуються в Україні, користуючись послугами широкої мережі рекрутерів-посередників.
«До речі, більшість українців вступають саме до приватних університетів – 60%. І це негативний сигнал. На польському освітньому ринку й зараз існує переконання, що приватні навчальні заклади – це синонім низькоякісної освіти. Вони досить слабкі порівняно з державними, зокрема, такими грандами, як виші Варшави, Кракова, Вроцлава, Любліна, Торуня, Гданська. Особливо вони програють у частині наукової роботи, без якої вкрай складно підтримувати високу якість освітніх послуг», – підкреслює експерт Центру дослідження суспільства Єгор Стадний.
Ще одна примітна тенденція – найбільшим попитом серед українців користуються соціальні науки: економіка, менеджмент, піар тощо. «На такі спеціальності вступають дві третини українських студентів. Для порівняння: на інженерну спеціальність, до якої належить і ІТ, – лише одна десята. Таке співвідношення не відображає ні поділу за галузями загалом у Польщі, ні в Україні. Соціальні науки переважають у багатьох країнах, але не настільки», – звертає увагу Єгор Стадний.
До того ж тих, хто вивчає суспільні та гуманітарні науки, особливо у приватних вишах, у Польщі називають «майбутніми безробітними». Польська влада вже відкрито говорить про недоцільність навчання за такими спеціальностями через перенасиченість ринку праці.
Однак агресивний маркетинг все ж впливає на українську молодь. Визначає вибір і ціна, яка залежить від університету, міста, спеціальності. Загалом освіта в Польщі для українських студентів найбільш доступна з усіх бажаних країн навчання.
«Перш за все, для українців є багато можливостей вчитися безкоштовно. Ті, хто отримав карту поляка, прирівнюються в правах до громадян Польщі. Для них студії на денній формі в державних університетах безкоштовні. До слова, кількість українців польського походження в навчальних закладах Польщі помітно зростає. Якщо сім років тому на програмах повного циклу їх нараховувалося близько 700, то останній відомий нам показник за 2013/2014 н.р. склав майже 2 тис. осіб. Також для українців є майже два десятки різних стипендіальних програм, що покривають не лише вартість студій, а й витрати на проживання, харчування тощо», – розповідає Єгор Стадний.
Отже, з одного боку, Польща виходить із власних інтересів, а з іншого – стрімке зростання кількості українців у польських вишах зумовлене мотивацією самої української молоді, попитом. Досліджень, які б репрезентували мотиви для навчання в Польщі всіх українських студентів, на жаль, немає. Однак деякі тенденції з доступних нам опитувань простежити можна.
Цього року д-р Петро Длугош провів соцопитування серед українців, які навчаються в Державній вищій східноєвропейській школі в Перемишлі та приватній Вищій школі інформатики та управління в Жешуві (250 респондентів). Більшість з них – із Західної України (60%). Були також студенти з Центральної України (34%) та Сходу (6%). Середній бал атестата – 9,5.
«На питання, що мотивувало українців приїхати вчитися до Підкарпатського воєводства, більшість студентів відповіли, що хочуть отримати диплом європейського зразка. На другому місці – можливість побачити світ. Багато хто вказав на відсутність корупції в польських вишах. Вагомим для більшості став фактор легшого працевлаштування після навчання в Польщі, а також кар'єрного зростання. Далі йдуть вищий рівень освіти та викладання, можливість краще реалізуватися... У відносно часто зустрічані відповіді потрапив і фактор безпеки – віддаленості від війни. Частина респондентів прямо вказували, що навчання – це можливість виїхати за кордон», – розповідає д-р Петро Длугош.
У цьому дослідженні студентів попросили також оцінити умови навчання у вишах Підкарпатського воєводства. Найвище оцінено технічну оснащеність навчальних закладів – доступ до Інтернету, комп'ютеризація. На другій позиції – робота деканатів та ставлення викладачів до студентів. Рівень викладання в університетах українці оцінили нижче.
Червоним сигналом для України є наступний показник. «Тільки 13% опитаних студентів приватного університету Жешува та 16% державного вишу Перемишля мають намір після закінчення навчання повернутися в Україну. Більшість із них стверджували, що не вірять у позитивні зміни на батьківщині, що державою і далі правлять олігархи, і що Майдан нівельовано», – наголошує Петро Длугош. Приблизно половина хоче залишитися в Польщі. 41% студентів приватного навчального закладу та 23% державного планують мігрувати до іншої держави. Найчастіше хочуть поїхати до США, а також – Німеччини та Англії.
Дослідження мотивації для навчання за кордоном провели також серед випускників шкіл прикордонного Дрогобицького району Львівщини (у 2013-му – 584 респонденти, у 2015-му – 400). Виконавець – соціологи кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Пріоритетом освітньої мобільності, згідно з опитуванням, є виш Польщі.
«Як свідчать результати опитування, в освітніх планах випускників надзвичайно яскраво виражені наміри продовжити навчання за кордоном. Потенційна освітня мобільність становить близько 30%. Значну роль, звичайно, відіграє особливість прикордонного простору.
Причому кількість опитаних, які стверджують, що вступатимуть до закордонного вишу, зростає. Цього року 9,5% випускників остаточно вирішили вступати до іноземних вишів, а у 2013 році цей показник становив 6,3%. Треба сказати, що середній бал успішності цих дітей – 9,6, і близько половини з них – відмінники, – розповідає доктор соціологічних наук Світлана Щудло. – Щодо мотивації (на запитання відповідали всі охочі вчитися в закордонних вишах), то домінували фактори легшого працевлаштування після навчання за кордоном, кар'єрного зростання та можливість побачити світ. Менше випускників виділили вищий рівень навчання. Ще менше – бажання отримати диплом європейського зразка. Також називали можливість краще реалізувати себе, розвитку здібностей та вищий рівень життя за кордоном. Багато респондентів виділили відсутність корупції в іноземних вишах. Бажання убезпечитися у зв'язку з війною також зустрічалося серед названих мотивів».
Глобалізаційні процеси тільки сприятимуть виїзду української молоді на навчання за кордон. Стратегія Польщі також заохочуватиме їх вступати до польських вишів. Президент освітнього фонду «Перспективи» Вальдемар Сивінський прогнозує, що до 2020 року кількість іноземних студентів у Польщі зросте з понад 30 тис. до 100 тис. осіб.
Чи зможе Україна використати потенціал української молоді, здобутий нею за кордоном? Чи захочуть студенти з європейськими дипломами співпрацювати з вітчизною, якщо часто розглядають доступну іноземну освіту, не завжди кращої якості, як можливість емігрувати?