На вулицях Рієки є чому здивуватися
Це піцерія у бомбосховищі часів Другої світової війни, молодіжний клуб у колишньому залізничному тунелі, фундаменти-лафети в залах Музею сучасного мистецтва (на них раніше стояли важкі верстати: тут був ливарний цех).
Покинуті після розпаду Югославії заводи, фабрики та складські приміщення Рієки – сумна спадщина епохи соціалізму, як і типові для будь-якого соціалістичного міста бетонні будинки-коробки спальних районів, що височіють над містом. У 2020 році, в якому Рієка стане культурною столицею Європи (разом з ірландським містом Голуей), на плоских дахах цих будинків будуть розбиті квітники та городи, відкриються виставки тощо. Про це розповіла журналістам куратор оргкомітету Морана Маткович.
«Порт різноманіття» – так звучить девіз культурної столиці Європи. Історія Рієки так само різноманітна й строката, як і її сучасний вигляд. Власне, його й визначає ця історія. Тут жили кельти, потім їх завоювали давні римляни. Після розпаду Римської імперії місто захопили готи та лангобарди, з XV століття аж до Першої світової війни Фіуме (так Рієка називалася тоді) входило до складу імперії Габсбургів.
Після поразки Австро-Угорщини на місто претендували молоде Королівство сербів, хорватів і словенців (пізніше Королівство Югославія) та Італія. Зрештою, воно відійшло до Італії, а вже після Другої світової війни – до Югославії. Тепер це місто в незалежній Хорватії.
Відповідно в Рієці сьогодні можна побачити і залишки давньоримських воріт, і руїни середньовічної фортеці, і імпозантні палаци часів австро-угорської монархії, і типові для італійських фашистів монументальні споруди, і кафедральний собор у стилі бароко, і православну церкву, ну, і, звісно, уже згадані покинуті фабричні комплекси.
Їх, у першу чергу, і будуть використовувати як місця проведення різних культурних заходів. Заплановано близько 450 виставок, концертів, вистав. Нових концертних або виставкових залів для них у Рієці будувати не будуть: відреставрують і відремонтують покинуті склади та фабрики, як це вже зробили тут для Музею сучасного мистецтва.
У музей буде перетворено і старий корабель «Галеб» (у перекладі – «Чайка»), що іржавіє в порту Рієки. Колись він перевозив банани, під час війни був переобладнаний у допоміжний крейсер, а в 1952 році став особистою яхтою президента Югославії Йосипа Броз Тіто – великого любителя морських подорожей. Влада міста Рієки викупила колишню президентську яхту на аукціоні за 150 тисяч доларів ще у 2000-х роках.