Де нас більше
Найбільше іноземних студентів, звісно, ви зустрінете в тих країнах, у політику яких входить експорт освіти. Насамперед це англомовні країни - США, Велика Британія, Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія. З перелічених лідирують перші три, а решта намагаються їх наздогнати. Хоча, звісно, маленькі Ірландія та Нова Зеландія не можуть конкурувати з такими гігантами, як США та Сполучене Королівство.
До лідерів приєднується і Швейцарія, - хоча в цій невеликій країні англійська мова не входить до числа державних, у багатьох навчальних закладах, зокрема – середніх школах, школах готельного господарства тощо існують спеціальні англомовні програми для іноземців. Власне, мова викладання - це чіткий показник орієнтованості того чи іншого навчального закладу на іноземних студентів. Якщо, скажімо, в якомусь голландському чи шведському виші існують програми англійською, отже, виш орієнтований на приплив іноземців, які, звісно ж, не стануть вчити «екзотичну» мову заради отримання закордонного диплома, а спокійнісінько вирушать туди, де навчають відомою їм англійською.
Треба сказати, що в країнах, де державна освіта є безкоштовною, не дуже прагнуть поповнювати лави школярів і студентів іноземцями з усього світу. Так, у державних вишах Чехії кількість місць для іноземців скорочується з року в рік. У Німеччині теж існують певні квоти, особливо в таких напрямах, як педагогіка, медицина і право. Досить обмежена кількість місць, що виділяються іноземцям в університетах Італії - правда, це стосується студентів із країн, що не входять до Європейського Союзу. І той спільний освітній простір, який країни ЄС (та деякі інші) прагнуть створити за допомогою реформ Болонського процесу, в першу чергу буде призначений саме європейцям, які зможуть з легкістю міняти країни та виші. Але левову частку іноземних студентів у світі становлять якраз не європейці.
США
Найбільше іноземців навчається в різних навчальних закладах США, що не дивує. Справа не лише в тому, що саме сюди, в «країну великих можливостей», стікаються охочі зробити міжнародну кар'єру. Просто університетів і бізнес-шкіл тут більше, ніж будь-де у світі, тому вони, загалом і в цілому, вміщують найбільшу кількість студентів з-за кордону. Крім того, саме тут розташована більшість найкращих університетів світу. Такий навчальний заклад, як бізнес-школа, за своєю суттю розрахований на міжнародний контингент, а американські бізнес-школи, як і університети, лідирують у світі. Тож не дивно, що відсоток іноземців у них коливається від 25 до 40%. Позиції США як країни №1 за кількістю студентів-іноземців не похитнуло навіть посилення візової політики після вересня 2001 року, хоча річний відсоток тих, хто приїжджає, все-таки знизило.
Америці належить пальма першості і у здійсненні обмінних шкільних програм типу «Академічний рік» - більшість організацій, що займаються обмінами, американські. Це програми, згідно з якими дитина-іноземець проводить навчальний рік в американській школі, - для загального розвитку, без наслідків. Тобто без отримання атестата. Кількість школярів, які навчаються за цими програмами, дуже велика. Для тих же, хто хоче вступити до вишу, але не має американського атестата, існують спеціальні підготовчі коледжі.
Порівняно нещодавно іноземці, які бажають навчатися в США, відкрили для себе державні коледжі - community college, які, даючи середню спеціальну освіту, раніше майже не бралися до уваги. Поки не з'ясувалося (звісно, стараннями самих коледжів), що це чудова лазівка до вишу: відучився два роки - і переводься на здоров'я в університет.
Окрім студентів, які отримують у США повноцінну вищу освіту, чимало іноземців стукає в тутешні університети на всілякі канікулярні програми: літні школи, семінари, майстер-класи тощо. І, звісно, суттєву частину тих, хто навчається в США, становлять слухачі мовних програм, серед яких є дуже привабливі, такі як «навчання + робота» та «робота + подорожі», що включають оплачувану, хоч і некваліфіковану працю.
Британія
У Сполученому Королівстві всі ступені навчання, включно з дитячими садками, відкриті для іноземців. Марка «найкраще у світі» міцно приклеєна до британської освіти, і влада країни намагається всіляко підтримувати цю репутацію. Школи на Британських островах поділяються на державні та приватні. Перші - для дітей місцевих жителів, а також іноземців, які постійно проживають і працюють у країні. Другі - для всіх, тобто для всього світу. Серед приватних шкіл є й міжнародні - спеціально призначені для іноземних дітей: там поглиблено вивчають англійську мову та поступово включають дитину в повноцінний навчальний процес.
Для іноземців, які бажають вступити до британського вишу, відкриті також підготовчі коледжі, що дають змогу прискореними темпами скласти іспити за середню школу. Усілякі програми довузівської підготовки є і при самих вишах, і при коледжах подальшої освіти, і навіть при мовних школах... Одне це чудово демонструє міжнародну спрямованість британської освіти. Тож «бушмен, туарег, папуас» опиняться в недалекому сусідстві від вас у будь-якому британському виші, включно з Оксфордом і Кембриджем, куди «полегшених» шляхів не існує і де, здається, не дуже переймаються національним різноманіттям студентів. Подумати тільки - у 2002 році в Оксфорді майже чверть студентів становили іноземці зі 130 країн. А в деяких університетах їхня частка, особливо на післядипломних програмах і MBA, взагалі перевищує половину. Що природно, враховуючи активну політику залучення іноземних студентів багатьма вишами.
Десятки тисяч слухачів проходять щороку через британські мовні школи, що також здобули репутацію найкращих у світі. Сюди із задоволенням їдуть з усіх куточків світу, не зважаючи на відстань. Що стосується європейців, їм дістатися до Британії легше, ніж до іншої англомовної країни - ближче хіба що Мальта.
І інші…
«І інші» серед напрямів, які найчастіше обирають іноземні студенти, - це інші англомовні країни, які, слідом за Британією та США, відкрили свої школи й університети для всього світу. Останніми роками набирає «обертів» Ірландія, де, як і в Британії, працюють міжнародні школи, програми передуніверситетської підготовки, численні мовні курси. Щоправда, університетів у країні набагато менше, ніж на сусідньому острові, отже, і студентів з-за кордону в них «вміщується» теж менше.
А от Австралії та Нової Зеландії (університетів у цих країнах теж не дуже багато - країни ж невеликі) доводиться навіть стримувати наплив іноземців. Займаються цим не самі університети, а уряд - за допомогою досить жорстких в'їзних правил, які, щоправда, стосуються лише окремих країн. Інакше тут опинився б увесь Азіатсько-тихоокеанський регіон у повному складі. Тим не менше, 10% і більше іноземних студентів у місцевих університетах - це норма.
Крихітна Мальта пишається тим, що в її мовних школах щороку навчаються тисячі слухачів з усіх країн світу. А от у Мальтійському університеті за іноземними студентами спеціально не ганяються, що, втім, не заважає вступати сюди і китайцям, і арабам, і слов'янам.
Дещо осторонь серед країн із міжнародно-орієнтованою освітою стоїть уже згадана вище Швейцарія. Річ у тім, що у Швейцарії, звісно ж, є університети, але не до них спрямовані погляди абітурієнтів з усього світу - вступити сюди досить важко, навчання коштує дорого, і вчитися треба французькою або німецькою. Інша справа - школи готельного господарства, якими славиться саме Швейцарія, - заклади міжнародні за визначенням. Про це свідчать і викладання англійською мовою, і наявність партнерських програм з університетами Британії, США та ін.
Щоправда, це, так би мовити, окремий випадок - адже не кожен прагне пов'язати свою кар'єру саме з індустрією гостинності. Зате багато хто радий відправити дитину до швейцарської школи-пансіону. У 250 приватних школах країни живуть діти майже 100 національностей. Приваблює і унікальне швейцарське виховання, і можливість опанувати кілька мов і, звісно, те, що в багатьох школах викладають англійською, а атестат можна обрати буквально будь-який, від німецького Matura до міжнародного IB. Це справді міжнародні школи, про що свідчать як назви деяких із них («британська», «американська», «міжнародна»), так і кількість країн, з яких сюди приїжджають діти.