Європейські університети й сьогодні зберігають вікові традиції та високу якість навчання. Водночас, на відміну від дороговартісного англомовного, освіта в державних вишах європейських країн безкоштовна або надзвичайно дешева. А от вчать, звісно, мовою країни. Англомовні програми (платні) існують лише в деяких вишах за найпопулярнішими, як правило, прикладними спеціальностями.
Істотний плюс: є країни, де наші абітурієнти можуть вступити до вишу одразу після школи. Перша й головна умова – це знання мови. Але це вже ми якось...
Іспанія
В Іспанії вища освіта платна. Однак плата така, що її сміливо можна назвати символічною. У деяких університетах вона становить близько $700 на рік – погодьтеся, це доступно практично кожному.
Але вступити до іспанського вишу не так просто. Ні, з атестатами, як правило, труднощів не виникає – документи про середню освіту розглядає Управління з визнання та підтвердження еквівалентності ступенів, і вітчизняний атестат, якщо в ньому є належні оцінки, нерідко визнається еквівалентним іспанському. Але це лише перший етап, що означає, що вас допустили до вступних іспитів. А іспити не такі прості: іспанська та іноземна мови, два профільні предмети, два предмети на вибір.
Підготуватися до іспитів іноземному абітурієнту допоможе консорціум Espanol+. До нього входять Мадридський університет, барселонська бізнес-школа ESADE та два мовні центри – Estudio International Sampere та Malaca Instituto. Академічні підготовчі програми в цих навчальних закладах тривають один навчальний рік і включають курс іспанської плюс предмети, які необхідно скласти при вступі.
На курси приймають абітурієнтів з усіх країн із будь-яким атестатом. Але гарантій вступу тут не дають: іспити ви будете складати на загальних підставах. Ні, не зовсім на загальних: порівняно з іспанцями, іноземцям роблять деякі послаблення. Принаймні так відбувається зараз, поки іноземні студенти ще не зовсім заполонили аудиторії іспанських вишів.
Скандинавія
Скандинавські країни – Швеція, Данія, Норвегія та традиційно приєднана до них, хоча й не розташована на Скандинавському півострові Фінляндія мають найвищий у Європі бюджет, що виділяється на освіту. І, треба сказати, скандинавські дипломи високо котируються в усьому світі.
Вища освіта в усіх цих країнах безкоштовна, більше того, є можливість навіть отримати стипендію та позику на ті витрати, які повинен нести студент – реєстраційні та невеликі студентські внески. Система освіти Скандинавських країн будується приблизно за однією і тією ж моделлю, хоча у вступних вимогах є деякі відмінності.
Вступом до норвезьких вишів відає спеціальна служба Samordna opptak – Служба прийому до університетів і коледжів. Вступних іспитів немає – абітурієнти зараховуються на основі конкурсу атестатів. Але шкільне навчання включає, крім обов'язкової десятирічки, ще й старшу школу – ще два роки прицільної підготовки до університету. А от підготовчих курсів для іноземців тут практично не передбачено – при університетах Бергена, Тромсе, Тронгейма та Осло є лише курси норвезької мови для студентів з-за кордону.
У Данії зарахування також проходить на базі середнього бала атестата. Більшість навчальних закладів тут вимагає від іноземних абітурієнтів пред'явити документ про середню освіту, еквівалентний данському. Але якщо його немає, претендента на навчання в Данії не відправлять геть, а запропонують пройти підготовчий курс у спеціальному університетському центрі та після його закінчення скласти іспит. Там же вас навчать і данської мови.
Підготовчі відділення є й при вишах Швеції. Туди, як правило, потрапляють ті, хто не знає шведської мови. Хоча, в принципі, щоб вступити, іноді можна обійтися й англійською. Що ж стосується еквівалентності атестатів, то це питання вирішує спеціальний Національний центр при Міністерстві освіти.
А от із Гельсінкським університетом у Фінляндії справа і простіша, і складніша. З одного боку, наш атестат беззастережно визнається еквівалентним фінському. З іншого – середній бал має бути високим. До того ж тут потрібно складати вступний іспит (винятком є лише факультети теології та сільського і лісового господарства). До іспитів допускаються лише ті, хто пройшов конкурс документів. Деякі факультети встановлюють квоти для іноземців.
А підготовчих програм немає. Хіба що мовний центр, де можна навчитися фінської та шведської мов. Поки що навчання у фінських вишах для іноземних студентів, так само як і для місцевих, безкоштовне. Зі студента беруть плату за навчальні матеріали та щорічні внески за обов'язкове членство в студентських спілках (у середньому €45-90). Мінімальний щомісячний бюджет студента, що включає харчування та проживання, оцінюється в €600-900. Однак, починаючи з 2007 року, зі студентів збираються брати від €3,5 тис. до €12 тис. на рік. Щоправда, торкнеться це насамперед англомовних програм.
Швейцарія
Швейцарська освіта традиційно (і по праву) цінується дуже високо.
Вища освіта у Швейцарії поділяється на університетську та професійну. До навчальних закладів університетського типу належать 10 кантональних університетів і 2 федеральних технологічних інститути. Університети німецькомовної частини Швейцарії – Базельський, Бернський, Люцернський, Санкт-Галленський, Цюрихський плюс Федеральний технологічний інститут (іноді його називають школою) в Цюриху. У франкомовній частині – Женевський, Лозаннський, Невшательський плюс Федеральний технологічний інститут у Лозанні. Німецькою та французькою мовою ведеться викладання у Фрібурському університеті, а італійською мовою – в Universita della Svizzera Italiana в Лугано (кантон Тічино).
Виші Конфедерації більш ніж автономні, відповідно — і програми їх різняться. Тому, обираючи навчальний заклад, треба враховувати не лише його престижність, а й усталені традиції. Самі швейцарці, наприклад, вважають, що економіці слід вчитися в Санкт-Галлені, праву — у Фрібурзі, Лозанні або Невшателі, історії — в Невшателі, а філології — у Женеві. Математику, точні науки, інженерну справу та архітектуру найкраще викладають у вже згаданих політехнічних школах Цюриха та Лозанни. Ці навчальні заклади високо котируються у світі: за версією Times Higher Educational Supplement, ETH Zurich входить до двадцятки найкращих університетів світу та до десятки найкращих університетів Європи. До цієї ж десятки потрапила й Ecole Polytechnique Federale de Lausanne (EPFL, 10 місце). Варто також зауважити, що в рейтингах найкращих вишів світу у галузі точних, природничих та технологічних наук ETH Zurich займає 12 місце (дані жовтня 2005 року).
До швейцарських вишів приймають іноземців віком від 18 років, які володіють мовою, якою ведеться викладання, — німецькою, французькою або італійською. Необхідно мати еквівалентний швейцарському документ про середню освіту. Втім, кожен навчальний заклад висуває свої вимоги до прийому.
Іноземці у Швейцарії практично не можуть вступити на медичний факультет — місць не вистачає навіть для місцевих абітурієнтів.
Деякі університети Швейцарії приймають студентів лише після закінчення другого курсу вишу на батьківщині. Причому беруть їх на перший курс, пройдені курси та складені вдома іспити й заліки не враховуються.
Від абітурієнта, як правило, вимагаються такі документи: заява, копія атестата про середню освіту або копія залікової книжки, результати вступних іспитів (якщо вони є) та докладна автобіографія. Усі документи необхідно надіслати до навчального закладу якомога раніше, оскільки листування з вишем може тривати до трьох місяців.
Швейцарська програма передуніверситетської підготовки для іноземців – University Preparatory Courses for Studies at Swiss Universities - викладається на базі Фрібурзького університету (www.unifr.ch). Тут готують до єдиного вступного іспиту до швейцарських університетів. Підготовка інтенсивна: 22-36 лекцій на тиждень протягом трьох місяців. Заняття ведуться німецькою та французькою мовами. Основні предмети від обраної мови не залежать, це — математика, історія та два предмети за вибором. Заняття починаються в жовтні. Вартість програми близько 4,2-4,5 тис. швейцарських франків. Щоб вступити на підготовчу програму, потрібно скласти іспит з німецької або французької мови.
Голландія
Здавалося б, закономірно, що в голландських вишах викладають голландською мовою. Так воно і є, тільки з одним «але»: абсолютно в усіх навчальних закладах є програми й англійською мовою. Усього таких курсів понад тисячу, і відвідують їх не лише іноземці, а й місцеві мешканці, для яких знати англійську майже так само необхідно, як і рідну. До речі, Нідерланди були першою неангломовною країною, яка відкрила в себе навчальні програми англійською мовою на всіх рівнях професійної та університетської освіти — і сертифікаційних, і дипломних, і бакалаврських, і магістерських, і докторських курсах. Наприклад, в Утрехтському університеті англійською можна отримати ступінь бакалавра в галузі економіки, точних та гуманітарних наук. Магістерських програм ще більше: це й природничі науки, й науки про землю, й медицина та охорона здоров'я, й соціальні науки, й мистецтво та гуманітарні науки, й право, й економіка, й управління.
Окрім цього, в кожному університеті є свої сильні факультети та кафедри. Наприклад, у Лейденському університеті здобувають освіту майбутні політики та працівники міжнародних організацій. У цьому університеті вчилися найкращі уми, – наприклад, Рене Декарт, його традиційно відвідують члени королівської родини. Цей виш славиться викладанням гуманітарних та суспільних дисциплін, політології та економіки. А, скажімо, Делфтський технологічний університет високо котирується у технарів.
На користь Голландії говорять й інші обставини. Освіта в цій країні хоч і не безкоштовна, але, порівняно з багатьма іншими країнами, недорога. У державних навчальних закладах плата за навчання становить від €1.500 до €3.000 на рік. Вартість життя в країні теж невелика. За даними останнього дослідження Worldwide Cost of Living Survey, Амстердам — не кажучи вже про інші голландські міста — стоїть далеко після основних світових столиць. Студентські витрати вкладаються приблизно в такі суми: оренда кімнати/квартири — €250-350 на місяць, харчування, одяг та транспорт — близько €350 на місяць, підручники — близько €100 за триместр, страховка — €20-40 на місяць.
Щоб вступити до голландського вишу, для початку потрібно зв'язатися з ним і запросити інформацію про умови зарахування іноземців. Програми англійською мовою та вимоги до вступників описані в спеціальному каталозі International Study Programmes Brochure, а також на сайті Study in Holland (www.studyin.nl).
Для місцевих мешканців усе простіше: закінчив академічний напрям у середній школі (триває шість років — з 12 до 18 років), отримав диплом VWO — ласкаво просимо до університету; провчився п'ять років за професійним профілем та отримав диплом HAVO — ласкаво просимо до hogescholen. Іноземцю ж доведеться підтверджувати власні документи про освіту на предмет відповідності голландським (особливо це стосується абітурієнтів із країн, що не входять до ЄС) та складати іспити з мови — голландської, якщо обрано програму навчання нею, або англійської. Середній прохідний бал TOEFL — 500-550, IELTS — 5,5-7. Для вступу на магістерські програми потрібна закінчена вища освіта (ступінь бакалавра).
Нідерландський уряд прагне зробити освіту доступною якомога більшій кількості студентів і молодих професіоналів з різних країн. Існує чимало стипендіальних і грантових програм, призначених для різних категорій студентів і аспірантів. Найбільше можливостей у молодих людей з Європейського Союзу, але й перед іншими двері не зачинені. Одна з найпотужніших нідерландських стипендіальних програм – Hoygens Scholarship Programme – відкрита абсолютно для всіх. Умови отримання стипендій на наступний навчальний рік змінюються, подробиці можна дізнатися на сайті www.nuffic.nl/huygens.
Ще одна міжнародна стипендіальна програма - Erasmus Mundus - ведеться Європейською комісією. Вона розрахована на студентів з країн, що не входять до ЄС, і передбачає навчання за спільними магістерськими програмами, в яких беруть участь щонайменше три європейські країни. Загальний розмір гранту - €21 тис. на рік. Подробиці - на сайті www.europe.eu.
Запит про стипендію варто надіслати і в міжнародний відділ обраного вишу: крім перерахованих, можуть бути й інші види фінансової допомоги.
Студентська віза не дає права на роботу іноземним студентам з країн, що не входять до ЄС. Однак вони можуть отримати спеціальний дозвіл від імміграційної влади Нідерландів: у цьому випадку можна підробляти не більше 10 годин на тиждень під час семестру та повний робочий день влітку.
Мальта
Мальту ми звикли вважати англомовною країною, і їздимо туди в першу чергу вчити англійську. Англійською ж викладають і в єдиному університеті Мальти. І все ж перша державна мова цієї країни - мальтійська. Нею теж можна навчатися... Але від іноземців не вимагається навіть її знання.
Головне те, що Мальтійський університет, один з найстаріших у Європі, має чудову репутацію, його дипломи визнаються у всьому світі. Так, багато бакалаврів мальтійського університету продовжують навчання на ступінь магістра та доктора в Гарварді, Принстоні, Оксфорді та Кембриджі. У Мальтійському університеті навчаються студенти більш ніж із 70 країн світу.
Чи можна вступити до Мальтійського університету з нашим атестатом? Теоретично так. Практично - нереально: все ж система освіти у них британська. Натомість при університеті діє підготовче відділення - Foundation, а сюди з нашим атестатом - ласкаво просимо. Вчать тут тому ж, що й на інших Foundation: англійська плюс профільні предмети, навчання триває рік. Після чого ви автоматично вступаєте на перший курс обраного (одного з 10) факультету. Зрозуміло, якщо ваш бал з IELTS або TOEFL відповідає вступним вимогам.