Всі, хто отримує менше 1008 євро, у Франції вважаються бідняками
У грудні європейське статистичне відомство (Eurostat) порівняло заробітки 10% найбільш високооплачуваних і 10% найбільш низькооплачуваних працівників у всіх країнах Європейського Союзу. Як повідомляє RFI, Франція посіла 5 місце серед 28 країн ЄС: тут розрив між найвищими і найнижчими зарплатами становить 2,7 раза. Найкраще ситуація у Швеції (2,1), за якою слідують Бельгія, Данія та Фінляндія (по 2,4).
Є інший спосіб вимірювання, який використовує Національний інститут статистики та економічних досліджень Франції (INSEE). Інститут порівнює рівень заробітку 20% найбільш високооплачуваних і 20% найбільш низькооплачуваних працівників у Франції – і тут розрив зростає до 4,5 раза.
Ну, а дохід француза, який отримує мінімальну зарплату, відрізняється від середнього щомісячного доходу керівників 40 найбільших компаній країни (CAC 40) вже в 240 разів. Тобто «патрон» французької корпорації на місяць заробляє стільки, скільки рядовий француз за 20 років. І це один із серйозних факторів невдоволення багатьох французьких громадян, які кажуть, що раніше життя було краще. Принаймні – справедливіше, тому що в 1970-ті роки, як повідомляє Le Monde, розрив між мінімальною зарплатою і заробітком «патрона» був лише 12-кратним.
Eurostat також порахував і кількість людей, які отримують низьку зарплату. «Низьким» визнається такий заробіток, який як мінімум на 1/3 нижчий за «медіанний». «Медіанна» зарплата (не плутати із середньою) розраховується, виходячи з поділу працівників на дві групи: шукана сума знаходиться посередині умовного графіка, по обидва боки якого залишаються 50% найвищих зарплат і 50% найнижчих. У Франції, наприклад, медіанна зарплата становить приблизно 1380 євро «чистими».
Отже, 1 з 12 французьких працівників (або 8,8%) отримує «низьку зарплату». Це майже вдвічі краще, ніж у середньому по Європі (17,2%), але гірше, ніж у тих же Швеції (2,6%), Бельгії (3,8%) та Фінляндії (5,3%).
Втім, дивлячись на дві інші країни Європи, порівнянні з Францією за економічною потужністю та розмірами, французи можуть радіти. Тому що, наприклад, у Великій Британії та Німеччині «погану зарплату» отримує майже кожен четвертий працівник (21,3% та 22,5% відповідно).
Два дні тому французьке міністерство праці повідомило, що мінімальна зарплата в країні з 1 січня 2017 року підвищується на 0,93% і відтепер становитиме 1480 євро «брудними» (або 1153 євро «чистими» – вже з урахуванням соціальних відрахувань). Трохи більше – у Німеччині (1493 євро), Бельгії (1502), Голландії (1508) та Ірландії (1546), набагато більше – у Люксембурзі (1923 євро). А найнижча мінімальна зарплата – у Болгарії: 215 євро. Це набагато менше, ніж у інших європейських аутсайдерів – Литви, Угорщини, Словаччини, Чехії, де мінімальні зарплати коливаються в районі 350 євро.
На цьому фоні варто відзначити, що у Франції поріг бідності знаходиться на позначці 1008 євро: тобто якщо ви заробляєте на місяць менше, то ви – бідний. Як випливає з опублікованих у грудні даних, у 2015 році бідними у Франції були визнані 8 мільйонів 800 тисяч осіб (або 14,3% від загальної кількості жителів).
Втім, треба робити знижку на високі вимоги французів. Як зазначає французький Центр моніторингу соціальної нерівності, у 1970-му році сума, за якою сьогодні вимірюють «поріг бідності», була середньою «медіанною зарплатою». Тобто нинішній бідняк у 70-му році був цілком собі міцним середнячком.
Між тим, 70-ті роки вважаються у Франції найбільш «жирними». Сьогодні, наприклад, газета Le Monde вийшла із заголовком: «Щасливий як француз при Помпіду». Помпіду був президентом Франції з 1969 по 1974 роки. Не варто забувати, що при ньому в країні було майже нульове безробіття, а сьогодні у Франції налічується майже 3,7 млн безробітних.