Про те, що в законі про проституцію, який діяв у Канаді з XIX століття, давно час щось змінювати, активно заговорили в 2007 році, коли в пресі обговорювалася справа канадського фермера Роберта Піктона. Його визнали винним у жорстокому вбивстві шести повій з ванкуверського району Іст-Сайд. Рештки жінок він згодовував свиням.
Через деякий час до Верховного суду Онтаріо звернулися три активістки, у минулому самі працювали проститутками, з проханням офіційно дозволити борделі та проституцію. Вони скаржилися, що існуючі обмеження не тільки порушують право жінок на свободу та безпеку, але й штовхають їх на вулицю.
Через три роки канадські повії святкували перемогу – судді одноголосно вирішили, що закони, які забороняють проституцію, суперечать Конституції країни. Це дозволяло нічним метеликам те, про що вони раніше могли тільки мріяти, а саме – наймати охоронців, водіїв та бухгалтерів. У Канаді заговорили про те, що проституцію ось-ось легалізують, як це раніше зробили в Нідерландах та Німеччині.
Але в справу втрутилися канадська влада та особисто прем'єр-міністр Стівен Гарпер. Очолювана главою уряду Консервативна партія зажадала ще більше убезпечити працю жінок. Їх підтримали ліберали, головна опозиційна партія соціал-демократів (Нова демократична партія), а також численні релігійні організації та феміністки, які заявили, що надання секс-послуг за гроші – одна з форм сексуального насильства над жінкою.
Складений спільними зусиллями закон, так званий білль C-36, що набув чинності 6 листопада минулого року, виявився вельми суперечливим. Карати вирішили не продавців, а покупців секс-послуг та посередників. Так, клієнтам проституток загрожує великий штраф та до п'яти років позбавлення волі, тоді як сутенери можуть отримати до десяти років в'язниці. Тобто, дотримуючись основного закону економіки, влада вирішила, що якщо знищити попит, то й пропозиція сама зійде нанівець.
Жінкам легкої поведінки, у свою чергу, дозволено не тільки займатися проституцією, але й рекламувати свої послуги. Однак і тут не все так просто. Тим, хто погодився розмістити таку рекламу, газетам та інтернет-сайтам призначається чималий штраф. Щоправда, заборони злякалися не всі: редакція торонтського журналу Now повідомила, що продовжить розміщувати пропозиції еротичних послуг. Тим більше, що серед них трапляються вельми незвичні. Так, студентка під псевдонімом Red Sexy Ginger повідомляє, що любить рольові ігри і з задоволенням розмовляє про політику чи наукову фантастику в гарячій ванні. Інтелектуальна бесіда та секс як бонус обійдуться в 240 доларів на годину.
Закон забороняє публічні будинки, масажні салони та ескорт-агентства. Раніше тільки в Торонто діяло понад три тисячі подібних закладів, які щодня заробляли понад три тисячі доларів і не сплачували податків.
Порушників чекають великі штрафи та тюремний термін. Однак масажні салони, як і раніше, рекламують в інтернеті свої послуги. Нічним метеликам, безпекою яких так перейнялися канадська влада, забороняється збиратися разом на вулиці, шукати клієнтів у громадських місцях, домовлятися з ними про ціну та вдаватися до послуг сутенерів.
Повії скаржаться, що тепер їхня робота стала ще більш небезпечною для життя. Якщо раніше вони могли відмовляти небажаним клієнтам, то тепер попит впав, і їм доводиться погоджуватися на будь-які умови. У канадських ЗМІ розгорнулася кампанія на підтримку проституції. З подачі журналістів у країні виникли групи, які виступають за легалізацію цього бізнесу. Нічні метелики об'єдналися з представниками ЛГБТ-спільноти і вийшли на вулиці з плакатами «Немає поганих проституток – є погані закони», «Проститутки та лесбійки, об'єднуйтесь у боротьбі за свої права!».
Телеведучі співчутливо вислуховують розповіді жінок легкої поведінки, їхні історії публікують газети. Канадці дізналися, що у вітчизняних нічних метеликів, на відміну від їхніх німецьких та нідерландських колег, немає профспілки, зате є свої інтернет-портали, на яких вони спілкуються, обмінюються досвідом, а також діляться враженнями про клієнтів. Після невдалого побачення деякі чоловіки ризикують потрапити до чорного списку.
За словами повій, майже у всіх із них є вища освіта, у проституцію пішли добровільно і взагалі задоволені своєю долею. Заробляють вони близько 40 тисяч доларів на рік. Найдорожчі в бізнесі – ескорт-послуги (300 доларів на годину), найдешевші – вуличні проститутки (50-100 доларів на годину). Секс у борделі обходиться в 200-250 доларів на годину. Повії, які обслуговують клієнтів у власних квартирах, заробляють до 280 доларів на годину.
Опитування Канадського інституту медичних досліджень підтвердило, що 70 відсотків проституток задоволені своєю роботою та життям, 82 відсотки вважають, що їхня праця добре оплачується. Також з'ясувалося, що типова канадська повія – незаміжня молода жінка віком від 22 до 25 років. У бізнес приходять у 16-20 років.
Білль С-36 розробила депутатка від Консервативної партії Джой Сміт, яка вирішила таким чином викорінити в країні проституцію та торгівлю людьми. Вона спиралася на досвід Швеції та Нової Зеландії.
Читайте продовження статті:
І ДОСВІД, СИН ПОМИЛОК ТЯЖКИХ