Навчання англійської мови в Китаї за останні п'ятнадцять років перетворилося на багатомільярдний бізнес
Сьогодні цей ринок вкрай роздроблений, навчанням англійської мови займаються понад 50 тис. компаній – від крихітних сімейних контор до величезних корпорацій із сотнями відділень у десятках міст КНР.
«Хелло, як справи? Я просто хочу попрактикуватися в англійській мові», – чути щовечора на головній пекінській пішохідній туристичній вулиці Ванфуцзін, поряд з якою я живу.
За даними Державного статистичного управління КНР, з 1992 року частка освітніх витрат у сімейному бюджеті зросла з 5% до 10%. У цій країні навіть у важкі часи батьки почнуть економити на освіті дітей в останню чергу, вже скоротивши всі інші витрати.
Дика англійська
Навчанням англійської мови в Китаї, окрім самих китайців, займаються представники різних національностей, аж до найекзотичніших, – росіяни, нігерійці, костариканці. Іноземні вчителі вважаються родзинкою будь-якої школи, їх зазвичай шукають в університетах серед тих, хто вивчає китайську мову. При цьому колір шкіри часто важливіший за походження чи рівень знань – китайських хедхантерів насамперед цікавлять «білі морди», потім африканці і лише потім американські або австралійські китайці.
Особливо це стосується дитячої освіти: батьки платять досить великі гроші за можливість займатися у «справжнього іноземця», і платять зокрема за західну зовнішність. А самі менеджери шкіл часто взагалі не говорять англійською, тому теж мимоволі орієнтуються на зовнішній вигляд. Незалежно від національності вчителя, як правило, представляють як «носія мови», зазвичай із США – китайці надають перевагу вивчати (або вважати, що вивчають) американський варіант англійської. «У нас працювала російська дівчина на ім'я Марія. Якщо питали, то ми говорили, що вона з Нью-Йорка», – розповідає кореспондентові «Експерта» на умовах анонімності менеджер однієї з пекінських шкіл.
Через подібні школи проходить більшість іноземних студентів у Китаї. Десять років тому мені довелося тричі на тиждень навчати китайських дітей у Пекіні, при цьому і батьки, і директор школи (компанія-наймач просто надавала іноземців кільком початковим і середнім школам) були впевнені, що їхній учитель приїхав із Канади.
Легкі гроші
Президент сіаньської освітньої компанії NaoTu Лі Хайцан – типовий приклад китайського бізнесмена від освіти. Як і багато в цій галузі, Лі – в минулому інженер на одному з китайських держпідприємств – практично не говорить по-англійськи, але бізнесу це зовсім не заважає. Запитую: «Чому вирішив зайнятися цим?» – «Це ж легкі гроші. Сам подумай, якщо займатися виробництвом, треба будувати завод, мороки скільки. А тут гроші практично з повітря».
Лі починав з роботи менеджером у чужій компанії, потім зважився на власний бізнес. Втім, слідом за легкими грошима прийшло і почуття відповідальності, тепер Лі хоче покращити в Китаї навчання англійської мови і вивести його на новий рівень. NaoTu відома своїми англійськими коміксами і в основному працює на основі франчайзингу – відділення в інших регіонах отримують методичну підтримку і відносно розкручене ім'я в обмін на відрахування від прибутку. Гроші на розвиток беруться з прибутку компанії, освітні організації рідко вдаються до банківських кредитів – тисячі учнів забезпечують досить стабільний і регулярний приплив готівки. На 2009 рік у Лі Хайцаня заплановане вибухове зростання і відкриття філій у кількох нових містах. «Криза? Яка криза?» – перепитує він.
Впевненість підприємця ґрунтується на тому, що китайці звикли платити за навчання. У КНР безкоштовна освіта закінчується на початковій школі, а далі навчання не просто відчутне для сімейного бюджету, але й не завжди по кишені батькам. У Чжан Ліфу з села в передмісті Сіаня двоє синів, обидва ходять до середньої школи. «На рік на навчання та супутні витрати йде 20 тис. юанів – майже три тисячі доларів», – нарікає вона. У неї самої таких грошей немає, скидаються численні родичі, тому внесок кожного не такий вже й великий. Це не благодійність, а вірний розрахунок: вибившись у люди, колишні школярі будуть працювати на всю велику сім'ю. У Китаї про це не забувають ніколи.
Зрозуміло, що платне і все додаткове навчання, чи то англійська, образотворче мистецтво чи музика. «Так влаштована традиційна китайська сім'я, навіть у важких умовах вони будуть усіма силами намагатися дати своїй дитині найкращу освіту», – пояснює власник мережі музичних шкіл у Пекіні та Тяньцзіні Цзян Цзе. Політика обмеження народжуваності, прийнята в Китаї на початку 80-х років минулого століття, лише посилила цей ефект: заради єдиної дитини китайські батьки справді готові розбитися в коржик. Сам Цзян Цзе збирається цього року відкрити два нових відділення і збільшити кількість учнів з 30 до 35 тис. осіб.
Лідер галузі
Директор з розвитку бізнесу найбільшої в Китаї мережі англійських шкіл New Oriental Джозеф Кауффман раніше працював на китайське відділення Coca-Cola і визнає, що з пляшками було легше. «Це зовсім інший бізнес. На тому ринку ми билися з кількома великими хижаками, тут нас кусають десятки тисяч бджіл», – пояснює він на східний манер.
New Oriental здійснила переворот у галузі, першою з освітніх китайських компаній розмістивши акції на Нью-Йоркській фондовій біржі в 2006 році. Успіх розміщення (вартість акцій за день зросла на 45%) привернув до освітньої індустрії в Китаї увагу західних інвестиційних фондів і став поштовхом до створення інших великих компаній.
Ринкова частка New Oriental, за різними оцінками, становить від 5 до 7%. У решти конкурентів показники ще менші. При цьому консолідація галузі не загрожує, поріг входу на ринок надто низький, для відкриття своєї школи в провінційному місті достатньо знайти пару вчителів з вільним графіком і встановити хороші стосунки з однією з місцевих середніх або початкових шкіл – додаткові уроки можна проводити прямо там. «Така специфіка цієї індустрії, ми швидко зростаємо, швидше за ринок, але стати Coca-Cola від освіти навряд чи зможемо», – говорить Джозеф Кауффман.
За даними дослідження China Education and Training Industry Research Report, загальний обсяг ринку навчання англійської мови в Китаї становить близько $4 млрд на рік і щорічно збільшується на 12%. «Ми зростаємо зі швидкістю 20-30% на рік», – наводить дані Кауффман. Найближчим часом New Oriental збирається зосередитися на поглинаннях, останні два роки ринок був надто розігрітий через ефект IPO New Oriental, але зараз ціни на компанії пішли вниз. Минулого року мережа вже придбала двох дрібних гравців і зміцнила свої позиції в сегменті підготовки до іспиту гаокао (аналогу російського ЄДІ). За результатами цього іспиту, який проводиться один раз на рік, здійснюється прийом до китайських вишів. Загальний обсяг ринку підготовки до гаокао (далеко не всім вдається вступити з першого разу) оцінюється більш ніж у $3 млрд на рік, часто дітей, які провалили іспити, відправляють у спеціальні школи на повний пансіон.
«Ми будемо розвивати не тільки англійські курси, але й підготовку з інших предметів – математики, літератури тощо», – говорить Джозеф Кауффман. Сьогодні на навчання дітей припадає близько 90% усіх доходів компанії, і в New Oriental збираються розвивати саме цей напрямок. Це допоможе компенсувати втрати на ринку курсів для дорослих – під час кризи компанії скорочують бюджети на перепідготовку співробітників, та й самі учні можуть прийняти рішення почекати з додатковою освітою до кращих часів.
Глибше і ширше
В цілому модель розвитку New Oriental відображає загальну тенденцію в галузі. Компанії, які почали працювати в кількох основних китайських мегаполісах – Пекіні, Шанхаї, Гуанчжоу, Тяньцзіні, виходять у міста другого або навіть третього ешелону. Основний показник, що впливає на рішення відкрити філію – рівень середньодушового ВВП, до якого прив'язується і ціна на навчання. В якомусь Наньніні або Ланьчжоу вона може бути вдвічі нижчою, ніж у Пекіні.
Втім, незважаючи на освітній бум, рівень знання англійської в Китаї все ще низький, в Інтернеті можна знайти сайти, де збирають приклади «китайської англійської» Chinglish – безглузді оголошення та вивіски, які можна зустріти і в приватному секторі, і в державних установах. У Пекіні перед Олімпіадою влада провела ревізію всіх існуючих англійських покажчиків, виправивши помилки. Але декого це навіть засмучує. В одній із соціальних мереж в Інтернеті вже з'явилася спільнота «Зупинимо знищення Chinglish – врятуємо зникаючу культуру Китаю».
Марк ЗАВАДСЬКИЙ,
власний кореспондент
журналу «Експерт» у Гонконзі.