П'ять років тому Євросоюзу та МВФ довелося рятувати Зелений острів від банкрутства, а сьогодні Ірландія знову слугує прикладом для всієї Європи
Як зазначає Deutsche Welle, у 2014 році темпи зростання її економіки склали 5,2%, що вже було найкращим результатом у всьому Євросоюзі, а в 2015 році вони прискорилися до 7,8%, що в рази більше, ніж у більшості країн ЄС. Причому якщо в Китаї економічна динаміка минулого року сповільнювалася, то в Ірландії вона, навпаки, наростала. У результаті одужавший «кельтський тигр» обігнав дещо захеканого «китайського дракона».
Ірландським статистикам для узагальнення макроекономічних даних за традицією потрібно більше часу, ніж їхнім колегам на материку, а тому офіційне повідомлення про торішнє збільшення ВВП на 7,8% надійшло з Дубліна лише в середині березня – пізніше за загальноєвропейські показники. У результаті ця вельми знаменна цифра практично загубилася в бурхливому потоці актуальних світових новин.
Знаменна вона, щонайменше, з двох причин. По-перше, тому, що всього п'ять з половиною років тому Ірландія, де через кризу 2008 року лопнули «мильні бульбашки» на перегрітому ринку нерухомості та в роздутому банківському секторі, була на межі банкрутства. Восени 2010 року вона стала другою після Греції країною єврозони, яка отримала екстрену багатомільярдну фінансову допомогу від «трійки» кредиторів – Європейського Союзу (ЄС), Європейського центрального банку (ЄЦБ) та Міжнародного валютного фонду (МВФ).
Успішне одужання ірландської економіки підтверджує, таким чином, правильність та ефективність тієї програми жорсткої економії та реформ, на виконанні якої наполягають при виділенні грошей європейський стабфонд та МВФ. Слідом за Ірландією різні варіанти такої програми були реалізовані в Португалії, Іспанії та на Кіпрі. Бажаного результату вона не дала поки що тільки в Греції.
По-друге, Ірландія з середини 1990-х до середини 2000-х років уже була одним із лідерів ЄС за темпами економічного зростання, що становили в той час на острові в середньому близько 6% на рік. Власне, саме тоді за колись бідною країною, з якої, рятуючись від голоду, століттями йшла масова еміграція, закріпився епітет «кельтський тигр» – за аналогією з «азійськими тиграми», як прозвали Південну Корею, Сінгапур, Тайвань та Гонконг за їхнє бурхливе економічне зростання у другій половині 20-го століття.
Таким чином, нинішнє повернення Ірландії до колишньої динаміки показує, що ця країна має економічну структуру, здатну знову і знову генерувати високі та навіть надвисокі (для розвиненої країни) темпи зростання. Одночасно воно вказує на готовність ірландського суспільства гнучко пристосовуватися до мінливих умов і швидко погоджуватися на назрілі реформи.
Яскравий приклад тому – ухвалене в 2011 році на вимогу «трійки» кредиторів рішення про поетапне підвищення пенсійного віку з 65 до 68 років. Суспільство сприйняло його на диво спокійно, жодного вибуху обурення не було й близько. «Ірландці не люблять сидіти, склавши руки. Вони кажуть собі: якщо тривалість життя зростає, то довше працювати – це абсолютно нормально», – пояснює реакцію своїх співвітчизників ірландський професор з німецьким корінням Едгар Моргенрот (Edgar Morgenroth), який працює в Інституті економічних та соціальних досліджень у Дубліні (ESRI).
Куди більше невдоволення та навіть демонстрації протесту викликало, наприклад, введення плати за використання води. Але щоб знизити руйнівно високий дефіцит бюджету, більшість ірландців погодилася і на куди більш болючі заходи: скорочення зарплат бюджетникам, урізання допомоги для безробітних і на дітей, підвищення податку на додану вартість. «Така гнучкість була надзвичайно важливою для того, щоб переломити ситуацію», – наголошує професор Моргенрот.
Однак досягнуте шляхом жорсткої економії відносне оздоровлення державних фінансів у 2011-2013 роки стало лише передумовою для відновлення зростання ВВП. Забезпечила ж його «добре функціонуюча ще до кризи економічна модель, що сприяє розвитку підприємництва», вказує експерт ESRI Кіран МакКуінн. «Ірландія – дуже сприятлива для бізнесу країна», – підтверджує голова Німецько-ірландської торгово-промислової палати в Дубліні Ральф Ліссек (Ralf Lissek).
Колись класична аграрна країна, що славилася хіба що вершковим маслом, пивом та віскі, Ірландія після вступу до Євросоюзу в 1973 році та широкомасштабної реформи системи освіти зуміла стати на індустріальні рейки, зробивши акцент на наукомістких виробництвах та високих технологіях. Так, сьогодні найбільшою галуззю ірландської економіки, що забезпечує майже 60% експорту, є фармацевтична промисловість, а одним із найважливіших роботодавців на острові стала IT-індустрія, насамперед американська.
В Ірландії виробляє мікрочіпи комп'ютерний гігант Intel, тут знаходяться європейські штаб-квартири Microsoft, Facebook, Google, Twitter, Linkedin, компанія Apple вже створила на острові близько 5 тисяч робочих місць, до 2017 року до них додадуться ще приблизно тисяча.
Конкурентні переваги Зеленого острова – не тільки дуже низька ставка корпоративного податку в 12,5%, яку Дублін зумів відстояти на переговорах з «трійкою» кредиторів. Сприятливому інвестиційному клімату сприяють прекрасна транспортна інфраструктура, створена значною мірою за фінансової підтримки ЄС, велика кількість кваліфікованих кадрів, низький рівень корупції та ефективний державний апарат. А також той факт, що Ірландія – єдина країна єврозони, в якій англійська мова є державною.
Чи вдасться «кельтському тигру» в 2016 році знову обійти «китайського дракона», поки не ясно. Згідно з прогнозами, ВВП Зеленого острова може збільшитися приблизно на 5%. Але це напевно означатиме, що Ірландія за темпами зростання економіки третій рік поспіль стане лідером усього Євросоюзу.