Німці хочуть провести карнавальний сезон без непорозумінь
«Слово «бютцен» (Bützen) означає поцілунки в щоку, і це – традиційна частина карнавалу», – йдеться в інформаційній брошурі, яку влада Бонна випустила спеціально для біженців напередодні карнавального сезону в Рейнській області. У брошурі чотирма мовами розповідається не лише про «поцілуночки», а й про інші традиції святкування. Наприклад, про «камелле» (Kamelle) – слово це походить від «карамель», але сьогодні під ним мають на увазі будь-які солодощі, щедро розкидані з карнавальних возів.
У рейнських містах карнавальні ходи стартують уже 4 лютого, і працівники міських служб активно роздають інформаційні брошури в гуртожитках та центрах для біженців. Сабіне Кальдорф, представниця гуманітарної організації Save me, що займається проблемами біженців у Бонні, вітає цю ідею. «Для людей, які ніколи в житті не чули про карнавал, побачити це наживо може стати шоком, нехай навіть у позитивному сенсі, – каже вона. – Сторонній людині може здатися, що правила гри, які, по суті, мають захищати жінок від сексуального насильства, раптово втратили силу». Тому вона вважає, що біженцям необхідно дохідливо пояснити, що допустимо, а що – ні.
Однак карнавал означає не лише веселі костюми, пісні та «штурм ратуші» – це знає кожен, хто бував у цей час на вулицях Бонна, Кельна чи Дюссельдорфа. Розслаблена атмосфера часто сусідить там із п'яними витівками або навіть «спробами зближення», які далеко виходять за рамки невинного «бютцен».
Це цілком може призвести до непорозумінь, вважає влада Бонна. Тож брошура для біженців містить і деякі попередження. Наприклад, дотримуватися помірності, розпиваючи місцеве пиво кьольш, у жодному разі не справляти малу нужду на вулиці, та й «поцілуночки» не варто розуміти перекручено: «Сексуальні домагання неприпустимі! Не важливо, з чоловіками чи жінками, усе має відбуватися за обопільною згодою. Ні – означає ні!»
Схоже, що й у Менхенгладбасі вирішили не сподіватися на авось і на те, що все саме собою мине мирно та без пригод. Місцева карнавальна асоціація MGV теж випустила листівку, перекладену кількома мовами. Там зазначено, що, хоча під час карнавалу й прийнято «випивати більше звичайного», правила все одно мають дотримуватися. Танці та «поцілуночки» на карнавалі «як правило, не несуть у собі сексуального підтексту», пояснюється в листівці. Крім того, підкреслюється, що далеко не будь-які стосунки між чоловіком і жінкою мають обов'язково закінчуватися шлюбом. І підсумовується: зі злочинами, «на кшталт тих, що були скоєні на Новий рік у Кельні, ніхто не миритиметься, усі злочинці будуть покарані».
Із цим згодна й Нура Сааб ель-Шамі – біженка з Лівану, яка вже рік живе в Кельні. Святкувати карнавал вона не планує, бо нічого про це не знає. Брошуру вона теж ще не читала, але була б вдячна за будь-яку корисну інформацію. 25-річна біженка вважає дуже важливим пояснювати й розповідати мігрантам, які прибувають, про місцеві традиції, звичаї, культурні відмінності та правила поведінки. «У Німеччині багато правил, яких необхідно дотримуватися. Багато хто просто не знає точно, як себе правильно поводити», – вважає вона. Але навіть їй здається само собою зрозумілим, що не можна мочитися посеред вулиці або сексуально домагатися жінок.
Уповноважена у справах біженців при уряді ФРН Айдан Озогуз критикує подібні ініціативи, вважаючи, що такі «правила хорошого тону» видають спеціально для біженців. В інтерв'ю телерадіокомпанії WDR вона заявила: не варто ставитися до мігрантів, як до «печерних людей».
Карнавальні клуби Бонна та Кельна не випускають жодних спеціальних «збірників правил». Так, на одній із брошур боннського карнавального комітету арабською мовою пояснюються лише основи цього традиційного свята: що таке «бабин четвер» (Weiberfastnacht), «шалений понеділок» (Rosenmontag) і хто такі карнавальні принц і принцеса.
Цього ж принципу дотримується й карнавальний комітет Кельна. «Ти вперше опинився в Кельні?» – це запитання, з якого починається їхня брошура, адресоване не лише біженцям, а й усім іншим, хто вперше потрапив до їхнього міста. На семи сторінках кельнський комітет звертається німецькою, англійською та арабською мовами до новачків у Рейнській області, намагаючись передати сам дух карнавалу. Суть насамперед у тому, щоб «на кілька годин забути рутинне повсякденне життя, поринувши у святкування разом із друзями і, що ще більш важливо, з абсолютно незнайомими людьми».
Вільно переосмисливши десяту заповідь неформальної, фольклорно-пивної «кельнської конституції» – Drinks de ejne met? (Вип'єш зі мною?) – карнавальний комітет підкреслює: «Кожен може взяти участь – старий і малий, чоловіки, жінки та діти, кельнці та гості з усього світу!»
Таких чутливих тем, як надмірне пияцтво, надто інтимні танці або «поцілуночки», кельнський комітет теж не уникає, але всі попередження та пояснення сформульовані в жартівливій формі та на «ти». Наприклад, на запитання «Чи можна просто так приєднатися до святкування?» слідує відповідь: «Звісно! Жителі Кельна, як правило, відкрито та з цікавістю ставляться до чужинців». Запрошувальна усмішка покаже, чи хоче хтось «святкувати та веселитися з тобою разом».
І хоча алкоголь для багатьох кельнців – неодмінний атрибут карнавалу, напиватися зовсім не обов'язково. У листівці підкреслюється, що «веселитися, співати й танцювати без алкоголю можна анітрохи не гірше». Зрештою, будь-який справжній фанат карнавалу переконаний: «Et hätt noch immer jot jejange» – «Досі все завжди проходило добре!»