Американська мрія
Америка викликає у нас різноманітні почуття, крім байдужості. При цьому вона однаково приваблива і для тих, хто її не любить за надто енергійне нав'язування світові «американського способу життя», і для тих, хто й досі бачить у ній світ безмежних можливостей, свободи та процвітання.
«Молода» країна, що виникла трохи більше двохсот років тому (за мірками історії це не термін) не може похвалитися ні давніми традиціями, ні культурою, що сягає в глибину століть. Зате, мабуть, ніде у світі ви не знайдете такої динамічності, такого бурхливого життя у всіх його проявах і такої терпимості до всього «несхожого». Адже США утворилися в результаті злиття численних емігрантських поселень у різних районах Америки, і перші колоністи були людьми, м'яко кажучи, нестандартними – тими, хто з якихось причин не уживався в Старому Світі. І впродовж усієї своєї історії Америка залишалася притулком для емігрантів усіх мастей, які, потрапивши в цей «плавильний котел» народів, дуже швидко вливалися в особливу націю – американську, відмінні риси якої – практичність, енергійність, оптимізм, вічна націленість на успіх.
Тож цілком зрозуміло, що ця аж ніяк не «мрійлива» нація зуміла заразити весь світ своєю «американською мрією». Мрією не «маніловською»: американці вміють і працювати, і ставити перед собою цілі, і неухильно їх досягати. Інакше не було б усього цього прогресу, цього торжества технологій, цього вміння облаштовувати життя. Додайте сюди рідкісне нині вміння серйозно ставитися до серйозних речей (нехай злі язики стверджують, що позначається відсутність у американців почуття гумору, – неправда!) – і ви зрозумієте, що являє собою сучасна Америка.
Найбільше країна, мабуть, вражає різноманіттям. З одного боку, шалений ритм життя у великих містах – Нью-Йорку чи Лос-Анджелесі, з іншого – патріархальна, майже сонна «одноповерхова Америка». Пекельне сонце та пляжі Флориди – і вічні сніги Аляски...
Європейці можуть скільки завгодно покепкувати над наївністю та безпосередністю жителів Нового Світу, над їхньою пристрастю до гамбургерів і біг-маків, до стрижки галявин перед будинком і національного прапора, над їхньою політкоректністю, що доходить до абсурду. Факт залишається фактом: США – світовий лідер у багатьох сферах життя, зокрема у сфері освіти. Успіхи американської освіти не в останню чергу пояснюються тим, що до дітей у цій країні ставляться майже як до дорослих, у тому сенсі, що в кожному бачать самостійну, повноцінну та вільну особистість. Вчителі мовних шкіл у цьому плані не виняток, тож вашій дитині забезпечено і увагу, і повагу, і особистісне зростання.
Обираючи мовну програму, слід серйозно подумати, в якому регіоні дитині буде комфортніше жити. Якщо, наприклад, він переконаний урбаніст, любитель міських розваг, йому підійде Нью-Йорк. Якщо віддає перевагу тиші та спокою – якесь невелике містечко в тихому штаті. Якщо теплолюбний – симпатична школа в Каліфорнії, Флориді чи навіть на екзотичних Гаваях. А ось Аляску не пропонуємо: США – країна велика, відстані та всілякі пересування займають багато часу і коштують теж чимало. Тож «літаючих класів» на зразок європейських тут майже не організовують. Зате в межах обраного вами міста чи штату мовна школа забезпечить дітям повне занурення не лише в англійську мову, а й в американський спосіб життя.
Трохи кленового сиропу
На американському континенті розташована ще одна держава, до того ж величезна. Це Канада, яку називають ще красивим прізвиськом Країна кленового листа. Про неї нам відомо набагато менше, ніж про США. Ну, клімат там холодний, говорять англійською та французькою, ще канадці добре грають у хокей. А загалом, думають багато хто, нудна країна.
Про клімат, мови та хокей – правда. А от щодо нудьги – вибачте. Нудьгою ми помилково вважаємо благополуччя: тиха, спокійна Канада, де, якщо вірити зведенням новин, майже ніколи нічого не відбувається, – одна з найбільш промислово розвинених країн у світі, що досить відчутно позначається на рівні життя її мешканців. А горезвісний «спокій» цього народу обертається тим, що в країні майже відсутня злочинність. Навіть у таких великих містах, як Ванкувер чи Торонто.
Найбільші міста розташовані в густонаселеній східній частині країни, а решта території зайнята сільськогосподарськими угіддями та красотами природи. Тут є гори та прерії, озера (зокрема Великі) та ліси, зарослі знаменитими кленами, тундра та «диво світу» – Ніагарський водоспад.
Ви, мабуть, уже зрозуміли, що для дітей тут – роздолля? Безпечно, красиво, мову (англійську чи французьку) викладають на високому рівні. Для дітей канадці організовують найцікавіші програми, нерідко з «екологічним» ухилом – благо для цього є маса можливостей.
Більшість популярних мовних шкіл розташована в найгустонаселенішій частині Канади – у провінціях Онтаріо та Британська Колумбія, в основному в Торонто та у Ванкувері, неподалік від кордону зі США. Навчання в цих містах, а також у столиці Канади Оттаві має цілий ряд переваг – зручні умови проживання (правда, з цим у канадських школах проблем, як правило, не буває), зануреність у насичене подіями життя великого міста, і при цьому неповторний колорит канадської природи.
Канада - країна іммігрантів, тому на вулиці ніхто не звертає уваги на тих, хто говорить з іноземним акцентом. Інша справа мовні школи - там з акцентом борються не на жарт. Взагалі канадці без упередження ставляться до іноземців і дуже гостинні. А дітей вчать відкритості та щирості у спілкуванні. Один із негласних законів - рахуватися з думкою іншого і не нав'язувати власних суджень. У Канаді багато такого, що може здатися нашим дітям не зовсім звичайним. Гаразд ще, що там люблять кленовий сироп і відзначають національні дні лося чи зайця, весело розгулюючи з рогами або вухами на голові. Але деякі закони можуть кого завгодно поставити в глухий кут. Наприклад: протизаконно залазити на дерева; у неділю незаконно їсти морозиво на вулиці Bank Street; забороняється лаятися французькою, плювати на вулицях...
Наших діток у канадських мовних школах поки що небагато: у національному складі учнів лідирують японці, корейці, мексиканці, бразильці та швейцарці. Кількість слухачів зі Східної та Центральної Європи становить лише 3%, і можливість натрапити у своїй групі на співвітчизника мізерно мала.
Австралія чи Нова Зеландія?
Колись до Австралії англійська влада засилала закоренілих злочинців. Потім туди потягнулися авантюристи всіх мастей і бідняки-емігранти в пошуках кращої долі. Terra Incognita Australia, невідома південна земля - материк, про існування якого довгий час лише підозрювали, був відкритий європейцями у XVII столітті і вперше описаний у 1770 Джеймсом Куком. Кук склав першу карту Австралії і, звісно ж, оголосив її власністю британської корони. І по сьогодні в Австралії, яка є членом Британської співдружності, номінально править англійська королева, а «на місці» її представляє генерал-губернатор. Такі ось пережитки колоніального минулого.
Багато років Австралія, через її віддаленість, перебувала на узбіччі цивілізованого світу. Про неї тільки й було відомо, що це країна «антиподів», що в ній живуть дивовижні сумчасті звірі, та ще що коли у нас літо - у них зима і навпаки. Ну і ще те, що там говорять англійською. І ніхто не помічав, як відстала аграрна британська колонія перетворюється на високорозвинену державу з гідним рівнем життя та освіти.
Австралія унікальна, окрім іншого, тим, що займає цілий материк. Але населення там всього 18 млн осіб. Всі великі міста, та й взагалі цивілізація розташовані на узбережжі. Центральна частина країни - це буш, дика австралійська пустеля, де не живуть навіть аборигени.
Оскільки австралійська нація складалася з різномастих емігрантів, у країні виник неповторний, ні на що не схожий стиль життя - не європейський, не азійський і не американський. Від англійців тут правосторонній рух та система освіти, майже точно повторюючи британську. Від американців - розмах у будівництві, любов до хмарочосів і по-американськи розвинена індустрія розваг. А від Азії - деякі національні риси австралійців, зокрема наполегливість і працьовитість.
У країні працює безліч мовних шкіл, у тому числі й для дітей. Зрозуміло, що австралійські дитячі зимові програми - не зовсім, на наш погляд, зимові: там у цей час у розпалі літо. І найцікавіші програми включають заняття спортом, у тому числі водним, а також поїздки найцікавішими куточками країни. А, загалом, школи англійської в Австралії мало чим відрізняються від європейських. Такі самі викладачі з дипломами CELTA або TESOL, та сама комунікативна методика, спрямована на розвиток навичок розмовної мови, ті самі знання.
«Вибачте, мем, це Австралія чи Нова Зеландія?» - цікавилася Аліса в Країні чудес. За словами співробітниці одного новозеландського університету, багато іноземців теж погано уявляють собі, що Нова Зеландія - це не Австралія, і навпаки. А деякі взагалі вважають, ніби Австралію та Нову Зеландію з'єднує величезний міст.
Насправді Нова Зеландія - архіпелаг, що складається з двох островів - Північного та Південного, і до Австралії не має жодного відношення - хіба що теж розташована в Південній півкулі і входить до Британської співдружності. Тут є майже англійські зелені пагорби та луки (де пасуться знамениті туттешні вівці та корови), гори вулканічного походження з вічними снігами, а ще гейзери, гарячі мінеральні джерела, озера, водоспади... Місцеві жителі називають себе ківі. Якщо для нас ківі передусім фрукт, то для них - птах, який є національним символом. Ківі-птахи бродять усюди і зовсім не бояться ківі-людей.
Історія Нової Зеландії не надто давня, тому всім, що старше ста років, новозеландці пишаються. В Оклендському музеї живопису неодмінно скажуть, що він був заснований у 1888 році. Похилений Моєранський маяк порівняють з Пізанською вежею - адже теж падає. Правда, кажуть, він з самого початку був зведений кривувато. Сільський маєток в англійському стилі назвуть голосно - Ларнахський замок. Але це частина того, що місцеві називають ківійським стилем. До цього стилю входить і традиційна гостинність. Крім того, ківі - великі прихильники спорту - від серфінгу та віндсерфінгу до гірських лиж та банджи-джампу (тарзанки). Бути спортсменом - теж ківійський стиль.
У Країні ківі безліч мовних навчальних закладів - як приватних, так і тих, що працюють при школах та університетах. Поширені тут і мережеві школи, що мають філії по всьому світу.
Мовні школи - ті, що не пов'язані з університетами - знаходяться не лише у великих містах, а й у місцях, віддалених від цивілізації. Пропоновані ними дитячі програми не менш різноманітні, ніж у будь-якій іншій англомовній країні. Один із варіантів, який напевно припаде до душі рухливим, спортивним дітям, безпосередньо пов'язаний з особливостями новозеландської природи. Це всілякі комбіновані програми «Мова +», а за плюсом може стояти будь-який тип активного відпочинку: скелелазіння, піші та велосипедні походи, сплав по гірських річках і навіть стрибки з горезвісної тарзанки. А якщо ви не хочете екстриму, то можна обмежитися екскурсіями, поїздками до національних парків та парків розваг, більш спокійними видами спорту. Тож разом із знанням англійської діти набудуть прекрасної спортивної форми і, звичайно, привезуть безліч незабутніх вражень.