Як зазначає «Русский Торонто», поки що від офіційних осіб немає жодних заяв на цю тему. Однак є низка моментів, які можуть бути сигналами про можливі зміни в канадській імміграційній політиці. Зокрема, у вересні відбулася зустріч представників федерального центру та провінцій щодо розподілу імміграційних квот, на якій було досягнуто домовленостей, про які поки що нічого не повідомляється.
Приблизно в той самий час, тобто наприкінці вересня, практично у всіх основних канадських медіа-ресурсах обговорювалася тема, наскільки Канаді потрібна імміграція і скільки іммігрантів потрібно приймати. Приводом стала доповідь незалежної організації Conference Board of Canada, яка по факту є мозковим центром з вироблення стратегії розвитку Канади. Згідно з підготовленою доповіддю, рекомендовано збільшити прийом іммігрантів до 450 тисяч осіб на рік, тобто в півтора раза порівняно з нинішнім рівнем у 300 тисяч осіб.
Зазначена цифра – 450 тисяч осіб на рік – один в один перегукується з тим, що у 2016 році вже пропонували зробити федеральному уряду його економічні радники, і що на початку цього десятиліття активно обговорювали в самій партії лібералів. Рік тому ця порада не була взята до уваги, хоча кількість прийнятих іммігрантів і була збільшена з фактичних 260-270 тисяч до офіційних 300 тисяч на рік. Однак зараз зовсім інша ситуація, і не виключено, що уряд знову підніме квоту на кількість прийнятих іммігрантів – хай і не до 450 тисяч, але так, щоб це було помітно.
Очікування та реальність
Варто сказати, що в плані імміграції ліберали, які перебувають при владі, поки що не зробили нічого видатного, жодного кардинального покращення імміграційної системи за них не відбулося. Інша річ, чи була потреба щось покращувати? Відповідь однозначна – безсумнівно, була.
Як нагадування: до другої половини 2015 року Канадою правили консерватори. Незадовго до того, як їх змінили ліберали, консерватори провели масштабну реформу в галузі імміграції. Як водиться, бравурні заяви про те, як буде, не збіглися з тим, що вийшло. Тобто не те щоб зовсім марною виявилася затія, але навіть близько не можна назвати її хорошою.
Після того, як у 2015 році ліберали виграли вибори і стали правлячою партією, були великі очікування, що вони або відіграють імміграційну реформу назад, або хоча б серйозно доопрацюють її. На жаль, нічого цього не сталося. Якщо якісь зміни і почали відбуватися, то тільки зараз.
Зокрема, з 11 жовтня 2017 року набирають чинності колишні правила, за якими для подання на отримання канадського громадянства потрібно прожити на території країни зі статусом постійного жителя 3 роки з останніх п'яти. Це скасовує нововведення консерваторів, згідно з яким термін проживання має становити 4 роки з останніх 6 років.
Але це практично все. Збільшення квоти до 300 тисяч на рік з фактичних 260-270 тисяч, як це було в останні роки за консерваторів, це, звісно, крок вперед, але кардинально мало що змінює. Все інше залишилося по-колишньому – бізнес-програми так і залишилися фактично закритими; через особливості системи попереднього відбору Express Entry за федеральною програмою Skilled Worker Program проходить лише мала частина з тих, хто проходив по ній раніше; ситуація з сімейним спонсорством для батьків також практично не змінилася. Все, чим в основному займався уряд Трюдо у сфері імміграції перші два роки, це прийом біженців – спочатку з Сирії, а цього року акцент перемістився на прийом біженців, які не змогли отримати статус у США, і тепер дружними колонами марширують у бік канадського кордону.
Скажімо так, далеко не всі поділяють ентузіазм уряду Трюдо в цьому питанні, тому на наступних виборах, які відбудуться вже через два роки, це може обернутися для його партії втратою влади. Тим більше що уряд Трюдо і в інших сферах канадського життя показує себе не дуже добре і вживає заходів, які викликають сильне відторгнення – як, наприклад, у питанні з податковою реформою, яка зачіпає малий бізнес і спеціалістів.
У такій ситуації зазвичай починається загравання з електоратом і роздача обіцянок. Зокрема, збільшення квот на кількість прийнятих іммігрантів може стати таким пряником для етнічних громад, які традиційно голосують за лібералів. А от розраховувати на те, що будуть відкриті бізнес-програми або зроблені зміни на користь прийому більшої кількості іммігрантів за програмою Skilled Worker Program, поки що не доводиться.
Що радить Conference Board of Canada
Останні рекомендації від Conference Board of Canada полягають у тому, що збільшення імміграції до 450 тисяч осіб на рік допоможе впоратися з проблемою старіння населення та зростанням витрат на медичне обслуговування, позитивно вплине на прискорення економічного зростання. Однак це буде можливо лише за набагато вищого ступеня інтеграції іммігрантів у канадську економіку, ніж це спостерігається зараз. При цьому передбачається, що співвідношення між категоріями іммігрантів змінюватися не буде – тобто приблизно 60% це будуть ті, хто проходить за економічним класом, 28% проходитимуть за сімейним спонсорством, і 12% виділяється на біженців.
За оцінками Conference Board of Canada, збільшення прийому іммігрантів до 450 тисяч осіб на рік дозволить прискорити зростання економіки на 2,05% на рік, порівняно з 1,85% на рік за нинішнього рівня прийому іммігрантів.
Що ще дасть збільшення прийому іммігрантів? Зокрема, це омолодить населення. У 2016 році люди старші 65 років (вік виходу на пенсію в Канаді) становили 16,5% від усього населення країни. За нинішніх темпів імміграції та інших однакових умов у 2040 році пенсіонери становитимуть уже 24% населення. Якщо збільшити прийом іммігрантів до 450 тисяч на рік, тоді співвідношення пенсіонерів до решти населення знизиться у 2040 році до 22,5%.
Те саме стосується співвідношення числа працюючих до числа тих, хто вже на пенсії. У 2017 році таке співвідношення становило 3,64 – тобто на одного пенсіонера припадає 3,64 працюючих. У 2040 році воно впаде до 2,37. Збільшення прийому іммігрантів до 450 тисяч дозволить забезпечити співвідношення 2,53.
Також завдяки тому, що нові іммігранти в середньому молодші, ніж середньостатистичний канадець, витрати на медичне обслуговування на них нижчі, ніж на людей старшого віку. І тільки це дозволить скоротити питомі витрати на 2%. Варто нагадати, що всі канадці покриваються безкоштовною державною медичною страховкою, яка оплачується з бюджету, тому стаття витрат на охорону здоров'я є для Канади надзвичайно важливою.
Однак у тому ж звіті від Conference Board of Canada міститься застереження, що позитивний економічний ефект буде лише за умови набагато кращої інтеграції іммігрантів у канадське суспільство та канадську економіку, в іншому випадку збільшення імміграції знизить середній рівень життя, оскільки іммігранти зазвичай заробляють менше, ніж канадці.
Висновок
Якщо говорити про Канаду, то очевидно, що в поточних умовах вона потребує прискореного приросту населення для того, щоб залишатися в перших рядах економічно розвинених держав. При тому, що це друга за величиною займаної території країна світу та 10-та за обсягом валового продукту економіка світу, у Канаді живе трохи більше 35 мільйонів осіб.
Безсумнівно, активному прийому іммігрантів є альтернативи у вигляді прискореного технологічного розвитку, повсюдного застосування робототехнічних ліній, зміни характеру виробничих та економічних відносин, зміни структури економіки тощо. Але це все з області майбутнього, причому майбутнього з вельми неясними перспективами.
На даний момент Канаді зовсім не завадить приріст населення, причому за рахунок людей активних, освічених, з бажанням та вмінням працювати та вести бізнес. Ось завдання залучити якомога більше таких людей до країни якраз і стоїть перед нинішнім урядом. Як він справляється з цим завданням? Скажімо так, не дуже.
Ті зміни в імміграційній сфері, які були здійснені консерваторами, важко назвати оптимальними. Однак було досягнуто дві важливі цілі: скорочено терміни розгляду заяв і за економічним класом зараз в основному проходять молоді люди. Йдеться про іноземців, які отримали в Канаді освіту та досвід роботи. Тобто в цьому плані зміни працюють на користь Канади. Також варто додати, що в сімейному спонсорстві пріоритет зараз надається спонсорству дружини або чоловіка, що також однозначно працює на залучення до країни в основному молодих людей.
Якщо подивитися на ситуацію в імміграції з цього боку, то вони цілком вписуються в рекомендації Conference Board of Canada, хоча й з великими застереженнями. Але це досягнення консерваторів. Ліберали за два роки роботи поки що не можуть похвалитися практично нічим.
Тому виступ міністра громадянства та імміграції Канади в листопаді має стати лакмусовим папірцем – кращого часу оголосити про якісь серйозні зміни в імміграції важко собі уявити. Якщо їх не буде, то на лібералах можна буде ставити жирний хрест у плані надій на зміни на краще.