Міністр імміграції Канади Ахмед Хуссен представив багаторічну стратегію уряду щодо прийому іммігрантів
Як повідомляє «Русский Торонто», також у плані дається розбивка квот за різними імміграційними потоками. Нічого іншого міністр не повідомив, і виглядає так, що в найближчі роки жодних кардинальних змін ні в імміграційних програмах, ні тим більше в самій імміграційній стратегії, очікувати не доводиться.
Взагалі те, що імміграційний план складено на три роки вперед, вибивається зі сформованої практики. Зазвичай плани складали лише на найближчий рік, коригуючи їх з урахуванням економічної ситуації та доцільності. Цього року федеральний уряд змінив порядок через тиск провінцій, які відіграють дедалі більшу роль у відборі нових іммігрантів і які хочуть мати ясність щодо довгострокових планів уряду Трюдо.
Тому вперше за довгі роки було оприлюднено план не лише на наступний, 2018 рік, а й на три роки вперед, включаючи 2020 рік. Згідно з цими планами, у 2018 році Канада прийме 310 тисяч іммігрантів, у 2019 році – 330 тисяч, а у 2020 році – 340 тисяч.
Те, що кількість прийнятих іммігрантів збільшуватимуть, було зрозуміло вже давно. Квоти та фактично прийняте число іммігрантів у будь-якому разі збільшувалися останні роки під розмови про те, що приймати потрібно ще більше. В результаті лише за останні кілька років квоти зросли з 220-230 тисяч на рік до нинішніх 300 тисяч. Тобто збільшення квот відбувалося ще за консерваторів, ліберали в цьому плані нічого нового не вигадали.
Збільшення числа прийнятих іммігрантів пояснюється необхідністю підтримання балансу працездатного населення, тобто числа зайнятих в економіці осіб по відношенню до тих, хто живе на пенсію. Через масовий вихід бебі-бумерів з ринку праці співвідношення працюючих до непрацюючих у Канаді змінюється в негативний бік, у той час як для підтримання економічного зростання потрібні молоді працівники. Зокрема, зовсім недавно аналітична організація при уряді Conference Board of Canada рекомендувала збільшити прийом іммігрантів до 450 тисяч осіб на рік.
Як видно, уряд хоча й пішов на збільшення прийому іммігрантів, але робить це обережно. Тобто жодних радикальних заходів у сфері імміграції він не вживав.
Кваліфіковані спеціалісти
Якщо проаналізувати опублікований план з розбивкою за роками та за категоріями іммігрантів, то видно, що основний потік іммігрантів піде за економічним класом. На нього у 2018 році виділено 177 500 імміграційних віз (57% від загальної кількості). Це, звісно, добре, однак потрібно розуміти, що економічний клас об'єднує велику кількість програм, і серед них дуже мало тих, за якими можна було б просто і швидко пройти імміграцію.
Наприклад, на федеральні програми для спеціалістів, куди входять програми Federal Skilled Worker Program, Federal Skilled Trades Program та Canadian Experience Class, у 2018 році виділено 74 900 імміграційних віз. При цьому ніде не озвучується, які квоти виділені на кожну з цих програм.
Водночас, якщо судити з поточного стану справ, із трьох згаданих федеральних програм реально працює лише одна – Canadian Experience Class, саме за нею проходить основний потік іммігрантів за цією категорією. Наприклад, аналіз результатів відбору заявок за системою Express Entry показує, що у 2017 році за програмами Federal Skilled Worker Program та Federal Skilled Trades Program отримали запрошення подати заяву на імміграцію навряд чи більше ніж півтори-дві тисячі осіб.
При цьому ще кілька років тому Federal Skilled Worker Program була основною програмою, за якою йшов потік кваліфікованих спеціалістів до Канади. Зараз ця програма практично не працює. Основний акцент робиться на випускників канадських коледжів та університетів, які пропрацювали в Канаді щонайменше 1 рік. На даний момент це основний канал імміграції для кваліфікованих спеціалістів.
Також видно, що федеральний уряд все більше передає функції відбору кваліфікованих спеціалістів провінціям. Зокрема, якщо у 2017 році квота на тих, хто отримав схвалення за однією з Provincial Nominee Program, становила 51 тисячу, то у 2018 році ця цифра становитиме вже 55 тисяч і зросте до 2020 року до 67 800 віз. Таким чином, частка номінантів від провінцій зросте з нинішніх 17% від загальної кількості виданих імміграційних віз до 20% у 2020 році.
Також дещо зросте відсоток тих, хто проходить за провінційними програмами провінції Квебек – з нинішніх 9% до 9,5% у 2020 році. В середньому Квебек прийматиме за економічним класом близько 30 тисяч осіб щорічно (близько 25 тисяч становитимуть кваліфіковані працівники, і близько 4 500 тих, хто проходить за бізнес-програмами).
Нарешті, помітно, як згортається така колись популярна програма, як Caregiver. Кількість виданих імміграційних віз за цією програмою зменшуватиметься з 17 тисяч у 2018 році до 5 тисяч у 2020 році.
Сімейне спонсорство
Якщо говорити про сімейне спонсорство, то кількість виданих імміграційних віз за цією категорією збільшуватиметься – до 86 тисяч у 2018 році та до 91 тисячі у 2020 році. При цьому квоти на сімейне спонсорство батьків у 2018 році збільшать вдвічі – до 20 тисяч порівняно з нинішніми 10 тисячами.
Це, безсумнівно, добре, але все одно недостатньо, враховуючи, скільки канадців з числа іммігрантів хочуть спонсорувати своїх батьків. З поганих новин – далі квоти збільшувати ніхто не збирається, і у 2020 році вони зростуть до 21 тисячі, тобто фактично залишаться на рівні 2018 року.
Біженці та гуманітарні програми
Також не сильно зросте кількість прийнятих біженців і тих, хто проходить за гуманітарними програмами. Зокрема, у 2018 році уряд планує прийняти близько 43 тисяч біженців, у 2020 році – близько 48 700 осіб.
Звісно, це не 60 тисяч біженців, прийнятих у 2016 році, але все одно багато, особливо порівняно з кількістю імміграційних віз, що видаються спонсорованим батькам, і тим більше тим, хто проходить за програмою Federal Skilled Worker Program.
СИТУАЦІЯ У СФЕРІ ІММІГРАЦІЇ НА ДАНИЙ МОМЕНТ
Після двох років роботи уряду Трюдо можна цілком визначено говорити про те, що він не планує якихось радикальних змін – або через те, що не бачить у цьому необхідності, або просто через відсутність чіткої стратегії та розуміння, що саме потрібно робити. Як результат, нинішній міністр просто продовжує курс Джейсона Кенні, який був ініціатором усіх нинішніх нововведень у сфері імміграції при консервативному уряді Гарпера, і слідує курсу свого попередника Джона Маккалума в частині роботи з біженцями (потрібно нагадати, що уряд Трюдо з самого початку зробив програму прийому біженців наріжним каменем своєї імміграційної політики та головним пріоритетом).
Поки все говорить про те, що Ахмед Хуссен є чисто технічним директором імміграційного департаменту, тому навряд чи варто очікувати від нього якихось нововведень. Принаймні, до наступних федеральних виборів, які відбудуться через два роки. Тому потрібно мати справу з тим, що є.
Зокрема, навряд чи варто розраховувати на програму Federal Skilled Worker Program, яка зараз практично не працює. Щоб проходити імміграцію за федеральними програмами, потрібно розглядати в основному варіант навчання в Канаді з подальшою роботою, що дозволяє проходити імміграцію за програмою Canadian Experience Class. Якщо за віком або іншими причинами цей варіант не підходить, має сенс звернути увагу на програми провінції Квебек для спеціалістів.
Те ж саме стосується бізнес-програм. На федеральному рівні бізнес-імміграція практично зупинена. Провінції хоча й пропонують імміграційні бізнес-програми, однак квоти за ними настільки мізерні, що пройти за ними – це велика удача.
Знову ж таки, для підприємців та інвесторів залишаються бізнес-програми провінції Квебек, які фактично дублюють закриті федеральні програми, і які мають досить велику квоту в 4 500 імміграційних віз на рік. Проблема з цими програмами, однак, у тому, що вони користуються великою популярністю, і потрапити навіть у ці квоти вкрай складно.
Підбиваючи підсумок оприлюднених планів, можна сказати, що гучних новин вони не зробили. Досить скромне збільшення кількості іммігрантів порівняно з нинішнім рівнем навряд чи можна вважати великим проривом, а якась відсутність руху у виробленні нових програм або хоча б якихось спроб оживити те, що фактично не працює, поки не спостерігається. Найголовніше, ситуація навряд чи зміниться в найближчі роки, тому у своїх планах потрібно виходити з того, що є. Принаймні, у такій стабільності є свої великі плюси.
Ну і ще трохи позитиву. У той час як у всьому світі відбувається згортання імміграції і все щільніше зачиняються двері, Канада серед інших розвинених країн продовжує залишатися чи не єдиним місцем, яке не тільки відкрите для прийому іммігрантів, але й збільшує їх прийом.