Імміграційна влада Канади спрямувала свої зусилля на натуралізацію тих, хто вже перебуває в країні
Непорушність усталених правил гри в міграційній політиці Канади – так можна охарактеризувати дворічний період правління партії лібералів. Стабільними залишаються і провінційні імміграційні програми. «Русский Торонто» розповідає про поточну ситуацію та перспективи на найближчий час для охочих переселитися в Країну кленового листа.
Зміни малоймовірні
Загалом для опису нинішньої ситуації у сфері імміграції до Канади дуже добре підходить слово стабільність. Усі правила гри вже визначені, і все свідчить про те, що нинішній уряд більше нічого не робитиме, щоб щось кардинально змінити в існуючій системі. Тому навряд чи нас чекають якісь сюрпризи в майбутньому.
Звісно, якісь зміни відбуваються постійно, однак вони абсолютно несуттєві, оскільки не змінюють нічого в самій системі та підходах до відбору нових іммігрантів. Поки виглядає так, що стратегія професійної імміграції, яка була розроблена 5-6 років тому з ініціативи Джейсона Кенні, і яка активно почала втілюватися два-три роки тому, на даний момент є основою всієї нинішньої імміграційної політики Канади. Тобто ліберали навіть не намагалися в ній щось змінити, а просто слідують заданим планам.
При цьому основні підходи цієї стратегії ще далекі до втілення, їх вводять порційно, але робота така ведеться постійно. Тому в принципі можна з великою часткою впевненості припускати, що нас чекає в найближчі кілька років. Поки все виглядає так, що основні зміни можуть торкнутися лише провінційних програм, насамперед – у провінції Квебек.
Привабливість поточного моменту
Після кількох років невизначеності та постійних змін в імміграційній сфері Канади нарешті настала стабільність. Добре це чи погано? Відповідь безпосередньо залежить від того, до якої категорії ви потрапляєте. Спочатку про те, чому стабільність – це добре.
Буквально кілька років тому ситуація у сфері імміграції була прямо протилежною, її можна було охарактеризувати як хаос. Постійно змінювалися правила проходження імміграції, закривалися діючі програми, відкривалися нові, потім їх змінювали, вводили квоти, потім змінювали квоти – і вся ця чехарда тривала кілька років.
Природно, в умовах, коли незрозуміло, чого чекати через кілька місяців, планувати щось було марно, і заяви на імміграцію подавалися найчастіше на удачу – а раптом пощастить. Крім того, протягом цих років уряд розбирав завали накопичених заяв, і фактично припинив прийом нових заяв від спеціалістів. Принаймні, прийом був сильно обмежений.
Ті часи минули, і поки все виглядає досить райдужно. По-перше, збільшено квоти на прийом іммігрантів з традиційних 225-250 тисяч на рік до 300 тисяч на рік у 2017 році, з планами збільшення до 340 тисяч у 2020 році. По-друге, вся річна квота розподіляється серед тих, хто подає заяву протягом даного року. Тобто, немає жодного «відщипування» від цієї квоти, щоб розгребти чергу очікуючих на розгляд заяв. Таким чином, шанси на успішне проходження стають вищими, оскільки конкуренція знижується.
Бонусом також є те, що всі заяви розглядаються протягом року, не потрібно чекати своєї черги кілька років, як це було раніше. Нарешті (і це, мабуть, найголовніше), зараз з прохідними правилами все ясно і зрозуміло, ніхто в осяжній перспективі їх міняти не буде. Тому можна спокійно планувати імміграцію, більш-менш точно уявляючи, що потрібно робити в інтервалі найближчих 3-4 років, і що у вас в результаті вийде.
У цьому плані стабільність, що настала, – це дуже навіть добре. Щоправда, не для всіх.
Хто зараз втрачає і хто виграє
Потрібно розуміти, що сформована на сьогодні імміграційна система фактично заточена в першу чергу на натуралізацію тих, хто вже перебуває в Канаді – за робочою або навчальною візою. Цим категоріям надається явна перевага. Іншим важливим фактором є вік.
Коли вироблялися нові підходи імміграційної політики Канади щодо залучення кваліфікованих спеціалістів з-за кордону, були озвучені наступні пріоритети:
• відбирати потрібно молодих, щоб вирішити проблему старіння канадського суспільства;
• відбирати потрібно тих, хто легко адаптується в Канаді, тобто у кого не буде проблем з працевлаштуванням, хто вільно володіє англійською або французькою мовою, і хто поділяє канадські цінності.
Найкращими кандидатами для цього є молоді люди, які здобули освіту в Канаді та влаштувалися на роботу. У підсумку вся професійна імміграція виявилася орієнтованою на іноземних студентів, які після закінчення навчання хочуть залишитися в Канаді. З цієї причини основний потік йде зараз через програму Canadian Experience Class.
Для всіх інших, особливо якщо вік вже близько 40 років і вище, імміграція до Канади стає практично нереальною. І в цій ситуації стабільність – це негативний фактор. За старими правилами вік не був серйозною перешкодою, цінувався досвід і кваліфікація. Але зараз все інакше.
Найголовніше, що особливих надій на те, що щось у цьому питанні зміниться на краще, сьогодні немає. У 2017 році в Канаді на навчанні в коледжах та університетах за Study Permit перебувало близько 420 тисяч осіб з числа іноземців. Це потенційно 150-180 тисяч осіб щорічних претендентів на імміграцію. Навіть якщо з цього числа лише половина подаватиме на імміграцію, ми ведемо мову про 75-90 тисяч осіб, при річній квоті в 75 тисяч імміграційних віз для федеральних програм для спеціалістів. А на цю квоту також претендують ті, хто працює в Канаді за запрошенням на роботу (а таких налічується близько 75 тисяч осіб). Нехай не всі з них подають на імміграцію, але значна частина планує залишитися в Канаді.
Тому в імміграційних органів немає нестачі в тих, серед кого обирати, і навряд чи вони щось змінюватимуть у цій системі. Швидше навпаки, враховуючи наміри значно збільшити прийом іноземних студентів до канадських коледжів та університетів.
Що робити тим, хто не може розраховувати на навчання в Канаді та подальшу імміграцію за програмою CEC? Відповідь така: слід розглянути можливості проходження за провінційними програмами.
Стабільність провінційних програм
Якщо говорити про провінційні імміграційні програми, то тут стабільності значно менше, тому що зміни відбуваються постійно. І найголовнішим у цих змінах є те, що провінційні програми починають виступати в якості альтернативи федеральній програмі Federal Skilled Worker Program, яка на даний момент практично не працює.
Традиційно провінційні програми працювали (і продовжують працювати) наступним чином: іноземці, які отримують запрошення на роботу від канадського роботодавця, звертаються до імміграційних органів цієї провінції. Якщо вони задовольняють вимогам тієї чи іншої програми, їм видається Provincial Nominee Certificate, з яким вони або звертаються безпосередньо до федеральних імміграційних органів, або до системи Express Entry для спрощеного проходження по ній для подальшої подачі документів до федеральних імміграційних органів.
Деякі провінційні програми не вимагають наявності запрошення на роботу, однак вони мають свої специфічні вимоги. У будь-якому випадку, провінційні програми були розраховані на досить вузький контингент іммігрантів, тому їх не можна було розглядати як основний, і тим більше як надійний канал імміграції. Зараз же ситуація змінюється.
Одним з основних положень нової імміграційної політики Канади було наступне: всі спеціалісти, які хочуть іммігрувати до Канади, повинні подавати свої заяви через систему Express Entry. Далі провінційні та федеральні органи повинні обирати потрібних їм спеціалістів з бази даних цих заяв.
Поки така схема працює лише щодо тих, хто проходить за федеральними програмами. Однак починаючи з 2017 року деякі провінції почали вводити програми, суть яких полягає у відборі заяв з числа поданих до системи Express Entry. Мати запрошення на роботу в дану провінцію за такими програмами не вимагається.
Судячи з усього, зараз відбувається перехід провінцій на такого роду програми, з перенесенням пріоритетів саме на них і поступовим закриттям попередніх програм, орієнтованих на отримання запрошення на роботу від роботодавця в провінції. Поки рано говорити про те, як ці програми працюватимуть на практиці, кого провінції відбиратимуть і коли завершиться перехід, але тенденція викликає оптимізм. Виглядає так, що ці програми стануть реальною заміною федеральній програмі Federal Skilled Worker Program. Відповідно, це дає шанси тим, хто має хороші дані для проходження за програмою Federal Skilled Worker Program, однак через особливості системи Express Entry не може пройти через сито попереднього відбору.
Варто також згадати провінційні програми провінції Квебек, тим більше що на них виділено велику квоту – майже 30 тисяч імміграційних віз на рік. Зараз імміграційні програми цієї провінції повністю вибиваються із загальної картини. Фактично в Квебеку діють програми, аналогічні колишнім федеральним програмам, на даний момент закритим.
Логіка підказує, що Квебек повинен почати змінювати свої програми, приводячи їх у відповідність із загальною імміграційною політикою. Інша справа, що навряд чи нинішній уряд буде сильно наполягати на цьому. Тому якщо Квебек і буде щось змінювати, то не так скоро, як інші провінції.
Підіб'ємо підсумок
Загалом і в цілому можна сказати, що зараз хороший момент для імміграції до Канади, враховуючи збільшені квоти та зрозумілі правила гри, які навряд чи змінюватимуться в найближчі роки. Найнадійніший шлях, звісно, лежить через навчання в Канаді. Окрім отримання чудової освіти, яка високо котирується в усьому світі, та можливостей хорошого влаштування на роботу, цей шлях дає найвищі шанси на отримання статусу постійного жителя Канади.
Для тих, кому цей шлях не підходить, але є що запропонувати як спеціалісту, рекомендуємо подавати заяву через систему Express Entry, оскільки є шанс, що вас може відібрати та чи інша провінція. Також має сенс розглянути можливості проходження за квебекською програмою для спеціалістів.