Власне, насамперед потрібно визначитися, до яких вишів ви хотіли б надіслати свої документи. Їхня кількість (вишів, а не документів) може варіюватися від трьох до восьми. Типова помилка абітурієнтів та їхніх батьків — завищені амбіції та зацикленість на одній назві («Нам лише Оксфорд або Кембридж подавай»). Вступати до єдиного вишу за принципом «кохати — то королеву...» нераціонально. Краще скласти певне «комплексне меню», яке включатиме як два-три престижні університети, так і кілька закладів простіших. Вдасться з'їсти першу страву — чудово, другу — теж добре.
Потім необхідно вступити в контакт із цими навчальними закладами. Це прийнято робити щонайменше за рік до запланованого вступу. Треба дізнатися адресу приймальної комісії, написати туди запит, щоб вам надіслали бланки документів. Зазвичай достатньо надіслати електронного листа. Адреси беруться з сайтів навчальних закладів або з довідників, які можна дістати в бібліотеці.
Отже, вам обов'язково надішлють поштою буклет і бланки заявок із докладними роз'ясненнями, як їх заповнювати. Кожен університет зазначає, до якого терміну мають бути подані документи (deadlines). Залишається зібрати запитані документи, перекласти їх мовою відповідної країни та завірити нотаріально. І лише після цього можна планувати відпочинок на морі на своїй улюбленій базі відпочинку чи в пансіонаті.
Надсилати документи слід, дотримуючись крайніх термінів для іноземних студентів. До престижних університетів, щоб почати навчання у вересні, документи треба подавати аж за дев'ять місяців, до 15 січня.
У багатьох країнах заявки на бакалаврські програми приймаються централізовано. У Німеччині, наприклад, цим займається Центральна служба розподілу місць у вишах (ZVS, Zentralstelle fur die Vergabe von Studienplaetzen). Заява про прийом має бути подана абітурієнтом до 15 січня при вступі з літнього семестру (початок занять з 1 квітня) та до 15 липня для вступу із зимового семестру (початок занять з 1 жовтня). Пакети документів приймає ZVS поштою з легендарною німецькою пунктуальністю — наприклад, до 24:00 15 липня.
У Великій Британії цю функцію виконує Служба прийому до університетів і коледжів UCAS (Universities and colleges admissions service). Бланк заяви можна отримати в найближчому відділенні Британської Ради, оплативши банківським переказом 15 фунтів за розгляд заявки. Можна замовити бланк поштою безпосередньо в офісі UCAS. За словами співробітниці інформаційного відділу Британської Ради Любові Заварикіної, найближчим часом можна буде навіть заповнити анкету безпосередньо на сайті www.educationuk.org, оплативши її обробку кредитною карткою. Прийом заявок на 2004-2005 навчальний рік починається з 1 вересня. До Оксфорда і Кембриджа потрібно надіслати всі документи вже до 15 жовтня, для всіх інших університетів формальний крайній термін — 15 січня (на спеціальності, пов'язані з дизайном, — 7 березня). Втім, студенти з-за кордону можуть надсилати заявки до 30 червня, тож можна орієнтуватися на цю дату.
У Великій Британії існує ще й спеціальна процедура розподілу місць, що залишилися, Clearance (нагадує продаж броні в кіно за 15 хвилин до початку сеансу). З 30 червня по 20 вересня на сайті UCAS публікується інформація про місця, що звільнилися (причина — відтік абітурієнтів, які вступили одночасно до кількох університетів, це звичайна практика). Якщо вас не прийняли, а на Clearance з'явилися місця, потрібно швидко телефонувати в університет і домовлятися напряму. Втім, це вже вищий пілотаж, яким володіють навіть не всі консультанти освітніх агентств.
У Франції — своя специфіка. Абітурієнт має підготувати цілий пакет документів, який називається Dossier de demande d’admission prealable. Він має бути надісланий до приймальної комісії між 15 листопада і 31 січня за рік, що передує початку навчання. Надіслати його можна через відділ культури (Service culturel) посольства Франції.
У США заявки на вступлення треба надсилати безпосередньо до самих університетів. Ідеальний графік вступу буквально по місяцях розписаний консультантами з Американського освітнього інформаційного центру (US Education Information Center). За словами старшого консультанта з питань освіти в США Алли Мироненко, весь процес зазвичай займає 1-1,5 року. Тобто цієї весни потрібно було вступати на програму, що стартує восени наступного року. Відповідно, абітурієнтам рекомендується ще за 1,5 року зважити свої мотиви, оцінити рівень володіння англійською мовою, передбачувані витрати та розпочати підготовку до вступу. Після цього їм пропонується обрати 10-15 університетів із відповідною програмою та порівняти їх між собою. У квітні-липні написати до відібраних навчальних закладів і попросити надіслати анкети (application forms). До речі, зараз багато університетів розміщують їх на своїх сайтах, звідки їх можна просто завантажити. У липні-вересні потрібно провести інтенсивну підготовку до тестів, зібрати необхідні документи, а в жовтні-листопаді зареєструватися на складання тестів. У жовтні-грудні заповнити та надіслати пакети документів. До квітня чекати відповідей, потім зв'язатися з тими, хто не надіслав листів про зарахування (або відмову, відповідно). Нарешті, у квітні-червні обрати той єдиний виш, у якому ви будете навчатися, і повідомити інші (якщо такі є), що ви відмовляєтеся від місця.
Звісно, існує й певна американська специфіка. Необхідність складати тест SATI або ACT при вступі на бакалаврські програми. Мінімальний рівень TOEFL — 213 балів, хоча для деяких спеціальностей — 250 балів.
Треба сказати, що взагалі за кордоном процедура вступу до вишу значною мірою формалізована. Достатньо пропустити або недбало виконати один крок - і все піде нанівець. Тому приготуйтеся до тривалої облоги, з драбинами та важкою артилерією. Або... зверніться до освітньої агенції, де за певну плату майже все зроблять за вас.
Коли все необхідне виконано, залишається найважче - чекати. Сидіти на березі річки й дивитися, як аркуші календаря пропливають повз. Коли прийде перша відповідь, ви будете ДУЖЕ схвильовані. Якою б вона не була, а буває вона, найчастіше, негативною. Потім прийдуть інші. І одного чудового дня ви знайдете в поштовій скриньці довгоочікуваний лист, зміст якого зводиться до фрази «так, ми вас беремо». Шампанське. Завіса. Але це ще не кінець фільму.