Але все по порядку. Щоб вступити на перший курс французького університету, достатньо мати сертифікат про повну середню освіту (атестат зрілості) та довідку про вступ до вишу. Якщо ж ви хочете продовжити свою освіту у Франції, тобто почати навчання там одразу з другого або третього циклу, то необхідно надати документ про початкову або закінчену вищу освіту. У такому разі рішення про вихідний рівень освіти, яку ви продовжуєте, прийматиме комісія університету в індивідуальному порядку.
Як таких вступних іспитів приймальні комісії не проводять. Перевіряється лише, чи достатній рівень володіння французькою мовою.
Досьє, яке ви надсилаєте до університету, окрім перекладених французькою мовою та завірених копій останніх дипломів і сертифікатів, має включати мотиваційний лист. Крім того, потрібне свідоцтво про народження (також із перекладом французькою мовою) та довідка з оцінками за останні два роки, якщо йдеться про перший вступ до вищого навчального закладу.
Що стосується вартості навчання, то номінально у Франції державна освіта вважається безкоштовною. Однак у середньому (все залежить від конкретного університету) вам доведеться витрачати від 150 до 600 євро на рік на користування бібліотекою, лабораторіями та загальною інфраструктурою студентського містечка. При цьому ви можете бути впевнені, що тонер epson c1100 завжди буде заправлений у принтер шкільної бібліотеки. Вартість життя (проживання та харчування) обходитиметься приблизно в 300-500 євро на місяць. При цьому варто зауважити, що французький уряд частково (на 20-40%) компенсує витрати студентів на житло. Ця сума коливається залежно від площі вашої кімнати та кількості людей, які живуть разом із вами.
І остання формальність — отримання довгострокової студентської візи з правом оформлення на місці посвідки на проживання (carte de sejour). Однією з важливих умов отримання візи є необхідність продемонструвати свою фінансову спроможність, довести, що у вас достатньо коштів для проживання у Франції, а також надати страховку медичної та соціальної безпеки. Для цього треба пред'явити довідку з банку, яка має свідчити про наявність у вас на рахунку щонайменше 4.268,57 євро на рік і, природно, оригінал страхового поліса.
Отже, якщо всі ці умови виконуються, можна замислитися про вибір університету та відповідного вашим інтересам факультету.
Усього у Франції 79 університетів, більшість із них є багатопрофільними автономними вищими навчальними закладами, деякі ж концентрують навчання навколо двох-трьох спеціальностей, наприклад Париж-2 (економіка і право). Найстаріші з університетів знаходяться в Парижі (з 1258 року), Монпельє (1180 рік, реорганізований у 1289-му), у Тулузі (1229-й), у Греноблі (1339-й), Ексі (1409-й), Пуатьє (1431-й).
Одними з найважливіших показників престижності університету є соціальне походження студентів, наявність або відсутність суворого відбору або при прийомі, або в процесі навчання, кількість дипломованих випускників.
Найелітарнішими вишами є Париж-9, Париж-1, Париж-2, Париж-6 — від 4% до 9% студентів із малозабезпечених верств суспільства. Тоді як у Парижі-8 і Валансьєні — приблизно 40%, у Мецці та Аррасі — 35%, у Ліллі-3 — 32%. Загальні цифри коливаються від 12% до 30%. У зв'язку з цим можна припустити, що в більш елітарних вишах будуть вищі вимоги до абітурієнтів і менше шансів на вступ.
Що стосується рівня фемінізації університетів, то тут немає жодних несподіванок. Звісно, дівчат завжди більше на гуманітарних факультетах, ніж на технічних. Так, на спеціальностях право-економіка дівчат близько 50%, на філології — близько 60-70%, на медицині — близько 40%, на технічних факультетах — 20-30%. Усі інші — приблизно 50%.
За кількістю виданих дипломів впевнено лідирує Париж-1 — близько 14.000, друге місце поділили Нант і Париж-10 (до 11.500). На третьому місці Ліон-2, Екс-Марсель-1, Пуатьє, Діжон, Лілль-1, Тулуза-3 — понад 9.000 дипломів.
Важливим критерієм при виборі університету є також і ваша мотивація — чи хочете ви якомога швидше отримати диплом спеціаліста та вийти на роботу, чи вас цікавлять дослідницька робота й наукова кар'єра.
Зростаюча останнім часом кількість дипломів спеціаліста — DESS — доводить, що французи стали набагато більше піклуватися про професійне майбутнє студентів. Така ситуація спостерігається в університетах Гавра, Корсики, Арраса, Авіньйона, Анжера, Еврі, Шамбері, Валансьєна, Марн-ля-Вале — 70-80% DESS від загальної кількості дипломів третього циклу. Такий розклад сил притаманний скоріше новим і швидкозростаючим університетам.
Немаловажним при ближчому розгляді може видатися й такий критерій, як середній вік викладачів. Сім французьких університетів, з яких п'ять паризьких, протягом найближчих п'яти років ризикують втратити чверть свого педагогічного складу через вихід викладачів на пенсію. Це Париж-1, Париж-2, Париж-3, Париж-4, Екс-Марсель-1 та Ам'єн (з рекордною кількістю можливої втрати — 45%). Тоді як у нових університетах цей відсоток, на щастя, не перевищує 5%.
Раз вже було порушено тему викладацького складу, то варто довести її до кінця - а чи достатня взагалі кількість викладачів в університетах? Багато вишів мають дуже хорошу репутацію при малій кількості викладачів. У чому секрет? У тому, що, наприклад, у Парижі-2 досі читають лекції для аудиторії у 2.000 студентів! У подібному становищі перебувають Париж-1 (право), Париж-3 (література), Ліон-3 (економіка), Монпельє-3 (література). Водночас, наприклад, ходять чутки, що в Парижі-6 при великій кількості викладачів на лекціях їх бачать рідко: переважно вони проводять свій час у лабораторіях, займаючись науковими дослідженнями. Загальна тенденція: невеликі університети та невеликі факультети краще забезпечені викладачами.
За співвідношенням викладачів і студентів лідирують Париж-6, Бордо-1, Страсбург-1, Нансі-1, Гренобль-1, Париж-7, Монпельє-2 - приблизно 11-14 студентів на одного викладача. Втім, це все виші, що спеціалізуються на природничих дисциплінах, включаючи медицину.
Набагато гірша ситуація з гуманітарними вишами (право, економіка, філологія) - Париж-2, Париж-1, Ліон-3, Ренн-2, Монпельє-3, Париж-4, Ліон-2, Париж-3, Париж-10, Париж-8 - понад 30 студентів на викладача, а в Парижі-2 це співвідношення сягає аж 42.
Схожі проблеми і з забезпеченням студентів комп'ютерами та вільними місцями в бібліотеці. Лише 12 університетів мають хоча б один комп'ютер на 10 осіб (що вважається вже великим досягненням). Найбільше у цьому відношенні щастить тим, хто обирає нові університети, - Ля Рошель, Марн-ля-Вале, Літтораль, Сержи, Валансьєнн, Шамбері, Перпіньян, Мюлуза. Перше місце дістається університету Бреста - тут один комп'ютер на чотирьох студентів.
Про це тільки можуть мріяти студенти столичних університетів - у Парижі-1 та Парижі-4 їх 100 осіб на один комп'ютер. У Парижі-1 доходить навіть до того, що можна вихоплювати стільці одне в одного - їх по одному на кожних 50 осіб!
Отже, варто ретельно зважити всі pro et contra, свої побажання та можливості - важлива для вас саме престижність освіти чи її умови. Адже провінційні університети часто не поступаються якістю освіти та умовами студентського життя своїм більш відомим на світовому рівні побратимам, а іноді можуть їх навіть перевершувати.
Звичайно, навчатися у французькому університеті дуже нелегко: серед 330.000 вступників майже половина залишає його стіни, не отримавши жодного диплома. Причому третина вступників є вихідцями з малозабезпечених сімей, хоча здебільшого саме вони найбільш старанно навчаються, і їхній відсоток зростає до другого та третього циклу.
Що стосується іноземців, то вони становлять 11% від загальної кількості студентів у Франції. Однак їх уже 15% серед претендентів на DESS і навіть 29% серед майбутніх володарів DEA та в докторантурі. Цифри, як то кажуть, говорять самі за себе.
За матеріалами ЦМК «ПАРТА»