Час, проведений у німецькому виші, в будь-якому разі стане цінним рядком у резюме
Короткострокові програми – можливість озирнутися
Що стосується академічного обміну, то тут, перш за все, варто відзначити програми, що діють у рамках домовленостей між вітчизняними вишами та їхніми вишами-партнерами в Німеччині. Ще одна можливість – це програми, що пропонуються різними організаціями, – такими, наприклад, як Німецька служба академічних обмінів (DAAD), Педагогічна служба обмінів (PAD), Фонд імені Александра фон Гумбольдта (Alexander von Humboldt Stiftung), Національна академія наук Leopoldina, Фонд імені Конрада Аденауера (Konrad-Adenauer-Stiftung) та інші.
Участь у програмах обміну може частково фінансуватися самим студентом (так часто буває, наприклад, з міжвузівськими програмами) або з бюджету організацій-спонсорів, наприклад, DAAD. Заявки на участь у подібних програмах слід подавати заздалегідь, зазвичай у жовтні-грудні. При цьому необхідно скласти переконливий мотиваційний лист і попросити одного-двох викладачів написати рекомендацію.
Короткострокові програми хороші тим, що дозволяють студенту зануритися в мовне та культурне середовище Німеччини, підвищити рівень знань мови та зрозуміти, як влаштована німецька система освіти. І вже виходячи з цього – визначитися, чи дійсно він хоче здобути вищу освіту в Німеччині.
Знання мови – не проста формальність
Для тих, хто все ж твердо має намір стати володарем німецького диплома, існує щонайменше три можливості: починати навчання з нуля, вступати на другий або третій курс, або ж – за наявності відповідного ступеня бакалавра чи магістра – спробувати вступити до магістратури чи аспірантури.
У більшості вишів Німеччини вступних іспитів немає, однак від абітурієнтів-іноземців вимагають підтвердження знання німецької. На сайті будь-якого німецького вишу вивішена інформація про необхідний рівень володіння мовою, а також про те, які мовні сертифікати має пред'явити студент.
Підтвердження знань мови – це не проста формальність. Адже якщо абітурієнта буде зараховано до вишу, йому доведеться слухати лекції німецькою мовою, брати участь у семінарах, виконувати домашні завдання, писати реферати, робити презентації, та й просто спілкуватися з однокурсниками та викладачами. Існує також можливість вступити на одну з англомовних спеціальностей. Німецька мова в такому випадку вводиться поступово, і вже з другого року навчання частина предметів читається німецькою.
Два роки навчання у виші на батьківщині
Освітня система Німеччини відрізняється від вітчизняної, тому вступити на перший курс німецького вишу одразу після закінчення школи у себе на батьківщині не вийде. Школярі в Німеччині навчаються на один-два роки довше. Згідно з вимогами вишів, недостатні нашим абітурієнтам роки навчання в школі мають компенсувати два успішно завершені курси вітчизняного вишу. Можна також провчитися один рік вдома, а потім вступати в Німеччині до коледжу довузівської підготовки (Studienkolleg).
Навчання в коледжі нагадує систему підготовчих курсів у вітчизняних університетах. Протягом року абітурієнта готують за певною спеціальністю (наприклад, з економіки, соціології або технічних предметів) і, як правило, – для певного вишу. Після пройденого навчання абітурієнти складають випускний іспит і отримують право подавати заяву на навчання у вищому навчальному закладі. Можна також спробувати скласти випускний іспит у Studienkolleg екстерном, при цьому подавати заяву про навчання в коледжі слід через обраний виш.
В принципі, не заборонено закінчити коледж при одному виші, а вступати – до іншого. Однак змінити спеціальність або тип вишу при цьому не можна. Тобто якщо абітурієнта підготували для вступу до вищої школи (Fachhochschule), він не має права вступати до університету.
У бакалаврському дипломі трійок бути не повинно
За наявності диплома бакалавра можна спробувати вступити до магістратури або подавати заявку на другий чи третій курс навчання. Однак слід врахувати, що подібні питання вирішуються в індивідуальному порядку, і за півроку чи рік до подачі заяви бажано зв'язатися з міжнародним відділом обраного вишу та повідомити німцям про свої наміри та побажання.
При цьому потрібно враховувати, що предмет, який студент збирається вивчати в магістратурі, зазвичай має як мінімум на 80 відсотків відповідати спеціальності, отриманій на відділенні бакалаврату. Бажано, щоб у бакалаврському дипломі було якомога менше трійок, оскільки в багатьох вишах проводиться конкурс дипломів. І чим престижніший виш, тим, відповідно, вищим має бути середній бал.
Приблизно в половині випадків студента попросять пройти вступне випробування з фахового предмета. Як правило, воно полягає в півгодинній співбесіді з професором або письмовому тесті.
На правах аспіранта
Позиція аспіранта в німецькому виші має безліч плюсів. Нерідко аспіранти отримують зарплату: від 800 до 1200 євро на місяць. Крім того існує велика кількість стипендій для молодих учених. Правила допуску до захисту дисертації різняться не лише в різних землях, але часом навіть від університету до університету. При цьому необхідно заздалегідь зв'язатися з майбутнім науковим керівником та обговорити з ним усі питання.
Як зазначає «Німецька хвиля», аспірант отримує спеціальну візу на кілька років, зарплату та почесне звання молодого дослідника. Недоліком аспірантури в Німеччині можна назвати лише її тривалий термін: до п'яти років, а іноді навіть більше. Розторопним і амбітним молодим науковцям, напевно, буде швидше і простіше отримати академічне звання на батьківщині, а в Німеччині спробувати влаштуватися вже як асистент професора або доцент в університеті.