АРТИКЛЬ
В есперанто є тільки один артикль – визначений. Пишеться він «la», а вимовляється як щось середнє між російськими «ля» та «ла». В усіх мовах (і есперанто – не виняток) визначені артиклі позначають не якусь там абстракцію, а предмети цілком конкретні, про які вже відомо і слухачеві, і мовцеві. Артикль зазвичай не перекладається на українську мову (у деяких випадках його можна перекласти як «цей», «ця», «ці»). Відсутність артикля дорівнює невизначеному артиклю. Наприклад, слово «portreto» без артикля – це невідомий портрет невідомого художника, на якому зображена частина невідомого homo sapiens від маківки голови до середини грудей. Ну а якщо ми напишемо «la portreto», цілком можливо, що перед нами – відомий портрет цілком конкретної особи. Вже чую ваші підказки. Так, можливо, і «Джоконда» Леонардо да Вінчі. «La portreto estas originala» – скаже ваш французький друг, коли поведе вас на екскурсію до Лувру. Ну а якщо у вас в руках книжка з репродукціями, ви скажете: «la portreto ne estas originala» або «la portreto estas ne originala» (заперечення в есперанто виражається часткою «ne»).
МНОЖИНА
Немає нічого простішого: просто до закінчення іменників або прикметників (в інших частинах мови множини не буває) додаємо літеру «j»: planedo – planedoj (планета – планети), portreto – portretoj (портрет – портрети), krokodilo – krokodoloj (крокодил – крокодили); bela – belaj (красивий/а – красиві), bona – bonaj (хороший/а – хороші).
РОДОВИЙ ВІДМІНОК
Родового відмінка як такого в есперанто немає. Його граматичне значення (кого? чого?) в есперанто виражається прийменником «de», наприклад: gramatiko de esperanto – граматика есперанто, centro de urbo – центр міста, klimato de Afriko – клімат Африки.
ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК
А ось знахідний відмінок – є. В есперанто є тільки два відмінки – називний і знахідний. (Тим, хто призабув шкільну програму, нагадаємо, що знахідний відмінок відповідає на питання «кого? що?». Якщо вам легше запам'ятати «знахідний» – не маємо нічого проти.)
Знахідний відмінок (або «акузатив») в есперанто позначається додаванням закінчення «n» до слів, що закінчуються на «о» або «а» – тобто до іменників або прикметників: mi skribas leteron (я пишу листа), mi legas libron (я читаю книгу), mi kantas kanton (я співаю пісню). Акузатив завжди позначає, що дія спрямована на якийсь предмет: mi vidas homon (я бачу людину). Можна і навпаки: homo vidas min (людина бачить мене). Порядок слів в есперанто абсолютно вільний – як хочете, так і говоріть. Головне – про акузатив не забувайте. Можна сказати: min homo vidas, vidas min homo, homo min vidas.
Знахідний відмінок, мабуть, найскладніше правило в есперанто. Тобто не те щоб воно складне саме по собі, його часто просто забувають сказати. Уявіть собі ситуацію. Ви – в компанії друзів-есперантистів вирішили трохи похвалитися (ну з ким не буває). «Mi havas xevalo (кінь)». Ваші друзі здивовано переглядаються, дехто починає кашляти в хустинку, ледве стримуючи сміх. «Ой, щось тут не так. – думаєте ви. -Тільки що...» Так, звичайно, ви хотіли сказати «у мене є кінь» (дослівно – я маю коня), але ви забули про знахідний відмінок, і тепер не зрозуміло – хто кого має?
Ну – з ким не буває. Ви виправляєтесь: «Mi havas xevalon. Mi havas grandan, bonan, simpatian, belan xevalon (зауважте, закінчення знахідного відмінка додається як до іменників, так і до прикметників). Звичайно, у вас велика, хороша, симпатична, красива конячка. Mi watas xevalon kaj mia xevalo watas min (вам подобається ваша конячка, а ви – подобаєтесь їй).
Ну і, як завжди «на закуску» – вам домашнє завдання.
Уявіть собі, що ви знаходитесь у кімнаті. Розкажіть-но мені, що бачите ви і хто бачить вас (не забувайте про знахідний відмінок!). Коли закінчите – додайте до всіх слів прикметники. Наприклад: Mi vidas la patron. Patron vidas min. Mi vidas bonan patron. Bonan patron vidas min. Що? Який такий «патрон»? Не забуваємо, що наголос завжди падає на передостанній склад!