У країнах виходу та в Ізраїлі працюють сотні ульпанів, видано безліч підручників та словників, вивченню мови іврит присвячені спеціальні радіопередачі, нещодавно було відкрито цілодобовий інтерактивний телеканал «Аруц а-іврит». Але, як показує практика, у більшості російськомовних репатріантів немає достатньої мотивації для того, щоб покращувати свої знання івриту.
Як зазначає Радіо «Свобода», всі емігранти минулих хвиль, включаючи колишніх радянських громадян, які приїхали в 70-ті роки, під впливом всюдисущої державної пропаганди та громадської думки практично одразу переключалися на іврит. Державна політика диктувала асиміляцію, а не інтеграцію. Новачки поринали в середовище, де всі без винятку говорили івритом. Їм вселяли, що говорити мовою країни виходу — непристойно і принизливо, особливо після того, як єврей нарешті повернувся, тобто став ізраїльтянином. Проте у представників останньої хвилі еміграції стимулу вивчати мову практично не було: людей приїхало так багато, що проблем спілкування (російською, звісно, мовою) у них не виникало.
Як показало опитування NEWSru.co.il, найменша кількість респондентів (3,8%), відповідаючи на питання про можливі причини виїзду з Ізраїлю, обрали відповідь «Нездатність опанувати іврит». Однак, згідно з результатами дослідження, проведеного інститутом «Мутагім», 29% репатріантів з колишнього Союзу все ще погано або дуже погано говорять івритом. На середньому рівні іврит знають 31% російськомовних ізраїльтян. Лише 28% репатріантів можуть добре читати та писати ним, в той час як 42% або взагалі не можуть читати та писати державною мовою, або їхній рівень знань дуже низький.
Закриття більшості ульпанів з вивчення івриту, звільнення сотень учителів та направлення репатріантів, які бажають вивчити мову нової батьківщини, до приватних шкіл — такі плани Міністерства абсорбції. «Система ульпанів довела свою неспроможність, і більшість репатріантів, які пройшли через неї, не говорять івритом навіть на середньому рівні», — цитує чиновників Міністерства абсорбції газета «Гаарец».
Згідно з офіційними даними, в останні роки через ульпани проходять близько 8 тис. нових репатріантів, з яких закінчують навчання лише 80%. У більшості з них рівень розмовного івриту після закінчення навчання коливається від незадовільного до майже хорошого. Менше третини тих, хто закінчив ульпан, можуть читати та писати івритом на прийнятному рівні.
У світлі цих даних рік тому Міністерство абсорбції створило спеціальну комісію, яка дійшла висновку, що систему навчання репатріантів івриту потрібно вивести з-під контролю Міністерства освіти та передати її спеціальному управлінню. «Наша мета — надати новим репатріантам ефективні засоби для вивчення івриту. Необхідно значно покращити способи викладання», — заявив міністр абсорбції Яаков Едрі.
На даний момент найбільш привабливою в очах керівництва Міністерства абсорбції є система надання новим репатріантам купонів на оплату навчання івриту в приватних школах. «Проблема ульпанів не лише у способах викладання, а й у їх невідповідності ритму життя нового репатріанта. У більшості з них просто немає часу та можливості приходити вчитися вранці, тому що потрібно йти працювати», — каже гендиректор міністерства Ерез Хальфон.
Крім того, вивчення івриту може стати не факультативним, як зараз, а обов'язковим. За словами Хальфона, «Міністерство обмірковує можливість зменшувати корзину абсорбції для тих, хто не піде вивчати іврит».
Між тим, Міністерство освіти, схильне погодитися з пропозицією Міністерства абсорбції, скоротило бюджет, що виділяється на вивчення івриту, з 79 млн шекелів у 2007 році до 41 млн у 2008 році. Це означає, що тепер в ульпанах будуть викладати лише базовий іврит, тоді як поглиблені курси з вивчення мови для власників певних професій закриють.
Ще одним нововведенням Міністерства абсорбції стане створення центрів з навчання мові дітей нових репатріантів у перші місяці після прибуття до країни. «Зараз діти репатріантів одразу потрапляють до школи та вивчають іврит паралельно зі звичайними уроками. При цьому вони сидять у класах і нічого не розуміють. Буде значно краще, якщо вони пропустять кілька місяців навчання, зате прийдуть до класу, вже знаючи мову», — каже Хальфон.
Як зазначає NEWSru.co.il, згідно з опитуванням, проведеним на початку минулого року, лише 40% респондентів вільно володіють івритом. Серед головних причин слабкого володіння івритом респонденти виділили три: російськомовне оточення, літній вік та нестачу часу для вивчення мови. Понад 50% опитаних відзначили, що погано пишуть або взагалі не вміють писати івритом. При цьому 47% висловили готовність знову сісти за шкільну парту, щоб вивчити мову.
Кількість російськомовного населення в Ізраїлі за різними оцінками близько мільйона — і це в семимільйонній країні. Відразу після того, як на початку 90-х в Ізраїль хлинула хвиля репатріантів, практично у всіх державних установах, банках, супермаркетах та інших торгових мережах і фірмах з'явилися носії цієї мови. Розплодилися, як гриби після дощу, не лише «російські» продуктові магазини та ресторани, а й книжкові магазини, що пропонують, серед іншого, також «російську» музику та комп'ютерне забезпечення з російським інтерфейсом. Канал «Ізраїль плюс», державна радіостанція «Река» та безліч приватних радіостанцій ведуть мовлення російською мовою, а на ізраїльських кабельних та некабельних телевізійних каналах, якщо немає синхронного голосового перекладу російською, практично завжди є російські субтитри. У такій «комфортній», розслаблюючій обстановці емігрантам, в масі не розпещеним престижною роботою, що вимагає «хорошого івриту», вивчати мову особливої необхідності просто немає.
Тому не дивно, зазначає Радіо «Свобода», що нові емігранти з колишнього СРСР стали об'єктом критики з боку старожилів і мас-медіа, і предметом гордості ізраїльських соціологів, які знайшли, нарешті, зерно культурної різноманітності в Ізраїлі, монокультуру якого формували та впроваджували десятиліттями в суспільство, яке паралельно створювалося з таких несхожих один на одного «марокканців» і «європейців». Результатом такого симбіозу стали російські пісні івритом, в ужиток увійшли такі слова, як «балаган», «бардак», «суматоха» і навіть елементи російської нецензурної лексики, які тут звучать цілком пристойно, оскільки справжній їх сенс пересічному ізраїльтянину просто невідомий.