Мігель Себастьян базує свої розрахунки на показнику щільності населення, який в Іспанії становить 83 особи на квадратний кілометр при 117,5 особи на квадратний кілометр у середньому по Євросоюзу. Він стверджує, що середній показник по ЄС не є межею, оскільки в деяких країнах він значно вищий: в Італії - 197, у Великій Британії - 244,3, у Німеччині - 231,1. Виходячи з цих цифр, Іспанія може приймати щорічно по 200 тис. іммігрантів, щоб забезпечити зростання економіки країни на рівні вище 3% на рік.
Радник голови уряду підкреслив, що Іспанія з 11% іммігрантів від усього населення, за даними ООН, далека від показників Австралії (20,3%) або Канади (18,9%) і займає за рівнем імміграції лише 11 місце серед найбільш розвинених країн світу. Однак Себастьян вважає, що слід вжити заходів для більш рівномірного розподілу іммігрантів у країні, оскільки в Мадриді та в острівних провінціях їх частка перевищує 13% від населення. Водночас в Естремадурі, Галісії та Астурії іммігрантське населення становить лише 2,5%.
Кандидат у мери Мадрида навів цифри, згідно з якими приріст національного валового продукту за останні 10 років на 30% є заслугою іммігрантів, а якщо розглядати період за останні п'ять років, то ця цифра становитиме 50%. Крім того, саме іммігранти принесли у 2005 році державі чистого доходу у розмірі €4,78 млрд. Найбільш очевидним є позитивний вплив іммігрантського колективу на пенсійну систему: їх відрахування до системи соціального страхування становили €8 млрд, при цьому держава повернула їм як пенсії лише €400 млн. Хоча Мігель Себастьян визнав, що ця різниця не тільки буде зменшуватися, але може й змінити знак через два десятиліття.
Радник також прогнозує в найближчому майбутньому стабілізацію цін на житло, оскільки, за його словами, спіраль зростання цін уже досягла максимальної позначки. Тим не менш, попит на житло не падає значною мірою саме завдяки потребам іммігрантів. Адже квартири в Іспанії стають власністю вихідців з інших країн у кожній четвертій угоді з нерухомості. Єдиним негативним ефектом імміграції для Іспанії, не вдаючись у соціальну та політичну сферу, є зниження продуктивності праці за рахунок розосередження капіталу, хоча Себастьян висловив упевненість у тому, що це тимчасове явище.
Представлення цього звіту можна розглядати як завершення Мігелем Себастьяном своєї роботи як економічного радника уряду Іспанії перед тим, як зосередитися на підготовчій роботі до місцевих виборів у травні наступного року. Як зазначає Espana.kp.ru, це перша поява Себастьяна на публіці після представлення його кандидатом на посаду мера Мадрида, що також можна вважати початком його передвиборчої кампанії.