«Ізраїль – прекрасна країна, але лише для тих, хто готовий і хоче в ній жити»
Ізраїльтяни – не євреї
Ізраїльтяни походять від євреїв, як людина від мавпи. Але різниця між євреями та ізраїльтянами не менша, ніж між шимпанзе і людиною. Ментальність ізраїльтян значно відрізняється, а часом і прямо протилежна ментальності тих євреїв, яких ми знаємо по колишньому Союзу.
Підходити до ізраїльтянина зі звичними нам мірками та стереотипами єврея зовсім неправильно. Типовий ізраїльтянин, особливо виходець із країн Північної Африки (а таких в Ізраїлі – половина єврейського населення) за ментальністю ближчий до народів Середньої Азії. Репатріанти та туристи в силу природних обставин мало контактують з ізраїльською інтелігенцією ашкеназького походження. Всілякі підрядники, агенти різних контор з працевлаштування – це або росіяни, або вихідці з країн Сходу.
Культура обману та шахрайства
Прагнення обдурити ближнього – природна та іманентна риса ізраїльської ментальності, зафіксована в науковій та художній літературі, естраді, анекдотах. При будь-якому контакті з ізраїльтянином треба, перш за все, подумати – як він може мене обдурити і як я можу від цього захиститися. Одне з улюблених слів ізраїльського сленгу – фраєр – людина, яка дає себе обдурити. Улюблений вислів ізраїльтянина: «Що я – фраєр?» Турист або іммігрант, який не знає івриту, а отже, й ізраїльських порядків, викликає у нормального ізраїльтянина підсвідоме бажання «нагріти» фраєра. Про те, як захиститися від обманів, шахрайства ми розповімо в наступних розділах.
Стратегія поведінки
Ізраїльтяни поводяться досить розкуто, що на погляд багатьох «совкових» людей сприймається як нахабство або розв'язність.
Простий приклад: ви прийшли в установу, а біля столу чиновника немає стільця. Не чекайте, поки він запросить вас сісти – сміливо беріть стілець, що стоїть біля іншого столу, або зайдіть у сусідню кімнату (але тоді треба запитати, чи можна взяти стілець). Саме така поведінка буде сприйнята в Ізраїлі як ознака ініціативної, самостійної людини.
Винесена нами з колишньої батьківщини скромність, інтелігентність сприймається ізраїльтянами як ознака слабкості та невпевненості. Оптимальна стратегія поведінки в Ізраїлі – спокійна впевненість у собі. Про свої успіхи говоріть усім, про невдачі – нікому. Дещо підкреслити свої позитивні якості, помовчуючи про недоліки – найкраща стратегія при контактах з людьми. Те, що в країнах колишнього Союзу вважалося б нахабством, у нас сприймається як ознака впевненості в собі.
Етикет спілкування
В івриті немає звернення на «ви». Аналогом його є рідко вживане звернення в третій особі, наприклад, «Ейфо адони гар». Так до вас будуть звертатися в поліції (якщо вас привели туди не під конвоєм).
Застосовується також ввічливе «кводо» (типу «ваша величність»). Обов'язкове воно при зверненні до рабина («кводо а рав»), судді («кводо а шофет»), вищих державних чиновників («кводо а сар» – пане міністре). У повсякденному житті звернення «кводо» сприймається як випендрьож. Навіть до генерального директора вашої фірми потрібно звертатися «адон менагель» (пан директор), а краще на прізвище («адон Рабінович»).
Цілком допустимо хавер (товариш), фамільярне звернення – «хабуб», «хабібі» (аналогічне грузинському «паслушай, дарагой» з поплескуванням по плечу), іронічне – «ахі», «ахоті» (брат мій, сестра моя).
Привітання «Шалом алейхем» застаріло. У післяобідній час говорять «цохораїм товім». Будь-який чиновник або просто людина, з якою ви спілкуєтеся, наприкінці бесіди скаже «ше іх'є леха йом наїм» – бажаю вам гарного дня.
При зустрічі навіть малознайомі ізраїльтяни обмінюються кількома нічого не значущими фразами. Тим не менш, ці фрази обов'язкові, якщо ви хочете підтримувати з цією людиною контакт і не хочете, щоб вас вважали похмурим і неввічливим: «Шалом, ма нішма? А коль беседер? Ма шломха?» (Привіт, як справи? Все нормально? Як здоров'я?). На всі ці запитання існує єдина відповідь: «Беседер» або «Беседер гамур»(арабська версія «Мабсут халас»). Відповідати «беседер» потрібно навіть, якщо вас везуть на кладовище.
Культура блату
Хабарі в Ізраїлі не в ходу. Те, що на одній шостій земної суші робиться за гроші, у нас – по блату. Навіть в анкеті при прийомі на роботу нерідко є пункт «Хто з працівників нашого підприємства може вас рекомендувати». Ізраїльтянин постійно спирається у своєму житті на знайомих по дому, саду, школі, армії, університету, курсам, гурткам, клубам, синагозі, роботі.
Тому одне з головних завдань репатріанта – якомога швидше обзавестися соціальними зв'язками, вступати в контакти з ізраїльтянами – на роботі, за місцем проживання, в магазині, синагозі тощо. Випадковий контакт може вивести вас на людей, які допоможуть вирішити багато проблем. Звертатися «від Моше» – це природна і загальноприйнята форма вирішення проблем. Тому головна умова досягнення успіху в Ізраїлі – товариськість, доброзичливість, контактність, вміння і бажання сподобатися оточуючим, особливо тим, від кого залежить вирішення ваших проблем. У неконтактної, похмурої, замкнутої людини немає шансів на успіх у нашій країні. Навіть при призначенні на посаду міністра використовуються особисті зв'язки, що вже говорити про інші сфери. «Неважливо, що ти знаєш, важливо – кого ти знаєш» – це головний ізраїльський принцип.
По блату у нас влаштовують на престижну роботу, підвищують по службі, дають хорошу камеру в тюрмі, розподіляють квартири та матеріальну допомогу, визначають у престижну бойову армійську частину, ховають. Тому важливо з першого дня перебування в Ізраїлі прагнути до встановлення контактів з ізраїльтянами, не замикатися в колі «росіян». І неважливо, що ваш знайомий торгує на ринку помідорами, можливо, його однокашник працює саме в потрібній вам галузі.
Ви прийшли до чиновника
Ізраїльський чиновник має більшу свободу дій і повноваженнями, ніж совковий на тій же посаді. «Пакіду» (чиновнику, службовцю) навіть на маленькій посаді не властиво відштовхувати вирішення питання нагору.
Ізраїльського чиновника часто називають «цвях без капелюшка» – забити легко, витягти неможливо. Він звертається до вищого лише у дуже складних випадках, що перевищують його повноваження.
Як би не була невідкладною ваша справа, не намагайтеся привернути увагу чиновника покашлюванням, погляданням на годинник або прямим зверненням. Якщо «пакід» зайнятий з іншим службовцем або відвідувачем, озбройтеся терпінням. Коли підійде ваша черга, він буде вирішувати ваші проблеми. Під час бесіди чиновник може відволікатися на телефонні дзвінки або розмови з іншими працівниками, може залишити вас чекати на нього. Ваше завдання – вирішити свою справу, а не змінити ізраїльські порядки. Тому в жодному разі не критикуйте чиновника! Найбезперспективніший шлях вирішення своїх проблем в установах – влаштування скандалу.
Не погрожуйте чиновнику скаргами – цим ви лише налаштуєте його проти себе. Ізраїльський чиновник скарг не боїться – його, як правило, не можна звільнити. Фраза «поскаржуся начальству» викликає у нього здоровий сміх над «совком», який не розуміє ізраїльських порядків. Ви б йому ще обкомом партії пригрозили.
Найкраще пробудити в чиновнику симпатію, бажання вам допомогти. Для цього можна спробувати одразу ж встановити неформальний контакт.
Інший, менш ефективний шлях – бити на жалість, вибивати сльозу. «Ось я така нещасна, одна з трьома дітьми, грошей немає, роботи немає, ніхто мені, крім вас, не може допомогти. Будьте людиною, на вас вся надія, я до вас одразу перейнялася довірою...»
Якщо і чиновник, і відвідувач – жінки, найкраща тема для контакту – діти. Особливо якщо у «пакіди» на столі фотографія її чад. Якщо і чиновник, і відвідувач – чоловіки, у цьому випадку теми спілкування – спорт, політика, машини, «ці прокляті араби зовсім обнагліли». В останньому випадку головне – не натрапити на чиновника-араба. Втім, через кілька років життя в Ізраїлі я легко визначав араба навіть зі спини.
Уникайте викладу своїх політичних і релігійних (антирелігійних) поглядів незнайомим людям – цілком може виявитися, що ваша позиція прямо протилежна позиції співрозмовника.
Листи в установи
У більшості випадків для вирішення проблем можна не звертатися в установу, а відправити листа. Грамотно складений лист знайде потрібного адресата, допоможе заощадити купу часу, нервів і сил.
До листа треба додати копії необхідних документів. Складений російською мовою, сьогодні, як правило, він доходить до адресата – у всіх установах є російськомовні. Крім того, у цьому випадку ви отримаєте і відповідь російською. Тим не менш, варто не пошкодувати пару шекелів для перекладу листа на іврит, що прискорить вирішення вашої проблеми – в установі не потрібно буде шукати перекладача або російськомовного співробітника. Щоправда, у цьому випадку і відповідь ви отримаєте на івриті. Якщо ви не володієте івритом, то не вказуйте ваш телефон, а вкажіть телефон людини, якій ви довіряєте у вирішенні даної проблеми.
Купівля товарів і послуг
Жертвами шахрайства стають люди, які показують шахраю, що вони готові потрапити на його гачок. Для того щоб уникнути обману, дотримуйтесь наступних простих правил.
Не оплачуйте товари та послуги, перш ніж товар буде доставлено або ви переконалися, що все нормально і послугу надано. Квитанція («кабала») про придбання товарів або послуг є єдиним документом, на підставі якого ви можете вимагати повернення грошей, обміну товарів або переробки поганої роботи, а також гарантійного ремонту. Без наявності «кабали» нічого довести не можна.
З іншого боку, з продавцем або майстром можна домовитися про угоду без квитанції («блі кабала»), у цьому випадку ціна, як правило, на 20% нижча, але ви позбавляєтеся вищеописаних переваг. Тому на подібні угоди потрібно йти, якщо ви знаєте цього продавця або майстра і впевнені, що він обміняє вам товар або переробить неякісну роботу.
Намагайтеся не купувати товарів і продуктів, на яких немає івритських написів. Такі товари – поза сферою контролю ізраїльських служб.
Як вирішувати побутові проблеми?
Універсальний міський телефонний довідник «Дапей захав» містить інформацію про всі послуги, магазини, держустанови, а також правила телефонної компанії, інструкції з цивільної оборони, план міста із зазначенням усіх вулиць і безліч іншої корисної інформації. Російсько- та англомовні довідники – неповні, бо містять інформацію лише про російсько- та англомовних. Довідник має алфавітний і тематичний ключі.
Куди скаржитися?
На діяльність держустанов – у держконтроль «Місрад мевакер а медіна». Невиплата зарплати вчасно – до міністерства праці, поліція, суд з трудових спорів. Якщо вам не виплатили зарплату в обіцяний термін, роботу треба негайно припинити!
Головна ізраїльська фішка – у тому, що обманюють тих, хто на це готовий. Якщо роботодавець бачить за вашою поведінкою, що ви побіжите до суду і в поліцію, якщо не отримаєте своїх грошей у зазначений термін, він вам заплатить, бо неприємностей у нього з'явиться в разі невиплати безліч, аж до закриття його справи і в'язниці. Якщо ж він бачить фраєра, який нічого в ізраїльському житті не розуміє або за поведінкою жертви визначає, що скарг не буде, – роботодавець нахабніє.
Продаж неякісних товарів, товарів з простроченим терміном придатності – звертайтеся до міністерства промисловості та торгівлі. Неякісне м'ясо – ветеринарна інспекція.
Продавці охоче поміняють неякісний товар, якщо ви доведете, що він у них куплений, інакше продавцю загрожує втрата репутації та купа неприємностей.
Успішної абсорбції, і не будьте фраєрами!
Мар'ян БЕЛЕНЬКИЙ,
Єрусалим, Ізраїль.
Спеціально для «Заграниці».