«ХОРОШИЙ», «ПОГАНИЙ» СЛУХАЧ
Епізод 1. Старанний, самовпевнений: «Я вже вивчила англійську граматику, знаю 20.000 слів...» – «Скажіть щось англійською» – «Ні, говорити я не вмію...».
Одного разу до нас прийшла дівчина, яка закінчила курси англійської та стверджувала, що володіє досить просунутим рівнем англійської (підручник «Headway», advanced level), залишилося тільки скласти тест IELTS. При тестуванні вона непогано впоралася з граматичними тестами, але була абсолютно нездатна підтримати бесіду, часто думала над побудовою фраз, а ж здача подібного тесту передбачає активні можливості у спілкуванні.
Епізод 2. Людина поверхнева, легковажна, знову ж таки самовпевнена: «Через 2 місяці я їду з шефом в Америку. Він сказав, що я маю вивчити мову, буду в нього перекладачем».
Епізод 3. Людина цілеспрямована, енергійна, знову ж таки самовпевнена: «Ви можете навчити мене конкретно, щоб я міг вести переговори зі своїми партнерами?».
При всій несхожості випадків у всіх цих людей є одна спільна проблема: вони смутно розуміють предмет своїх прагнень і безсумнівно в процесі навчання зазнають здивування, лише окресливши нелегку справу: говорити чужою мовою. Мені менше подобаються люди, які грають у свою невпевненість, «обвішують» вчителя своїми сумнівами, відчуттями, злоключеннями та висновками: вони нагадують мені самого себе у зубного лікаря. Чи знаєте, чому хірурги присипляють своїх пацієнтів? Щоб позбутися порад та коментарів під час роботи! Повірте, професіонал знає про ваші проблеми більше, ніж ви самі. Природне запитання: а як його відрізнити? Тільки за результатом роботи. Після кожного заняття у вас має бути відчуття очевидного позитивного результату його роботи.
Цілковита дурниця орієнтуватися на диплом. Одна «англійка» показала мені пачку дипломів та сертифікатів про свої досягнення. Я вже почав сумніватися, чи зможу оплатити її роботу, а в результаті я її не прийняв через відсутність результату її роботи. А студентка зовсім не престижного лінгвістичного закладу, впросивши мене дати їй можливість спробувати свої сили, через місяць вела вже 4 групи, а коли вона через особисті обставини змушена була звільнитися, у нас були проблеми з рівноцінною заміною. Я особисто звернув би увагу на рекомендації вже навчених людей.
Живий організм мови як засобу спілкування потребує активної систематичної тренування. Це як самовар, який постійно повинен підігріватися. І якщо навіть жителі США іноді відвідують курси англійської, що говорити про наших співвітчизників? Хоча в моїй практиці був і такий випадок: людина, якій «було дуже треба», склав в'їзний австралійський тест за 2 місяці! Вчився він, правда, 4-5 годин щоденно. Його дружина вчилася рік. Але смію стверджувати, що вчитися їм доведеться все життя, щоб «там» бути людьми. Адже емігранта робить емігрантом насправді не вид на проживання, а якість володіння мовою країни, де він проживає. Багаті країни, куди їдуть наші співвітчизники, стануть багатими для них тільки в тому випадку, коли вони зможуть не відрізнятися, працювати згідно своїх здібностей, освіти, зможуть себе реалізувати і економічно, і культурно.
ГОВОРИТИ – ЦЕ ПРИЄМНО
Щодня ми вчимося, вдосконалюємося в мові, якою говоримо. Ми любимо говорити і ми постійно вчимося говорити з різними людьми по-різному, щоб бути більш переконливими і приємними самому собі. Якось я нарахував два десятки своїх різних привітань до різних людей за один день життя!
Під моїм домашнім вікном уже більше 20-ти років існує «лінгвістичний клуб» у вигляді десятка пенсіонерів, які дражнили мою професійну цікавість невичерпним потоком говоріння. Шляхом багаторічного аналізу я дійшов висновку: вони відпрацьовують... Наприклад, почекавши деякий час, баба Катя, побачивши з вікна потенційного партнера, збігає по сходах до входу в під'їзд на відстані прямої видимості жертви. Потім, вже не поспішаючи (оскільки їхні погляди вже перетнулися), присідає поруч, дивлячись у бік у пошуках іскри мотивованої мови. Відговоривши своє, вона може й помовчати.
Річ у тому, що у кожної людини існує віртуальна мовна заготівка, застосовна до вирішення різних комунікативних завдань. Якість і кількість подібних блоків залежить від життя конкретної людини. Отже, наша баба Катя, володіючи, наприклад, десятком дієслів типу: бачити, брати, коштувати, йти, бути, знати, говорити тощо може вести півгодинну бесіду до зміни мотивів колегою по діалогу. Вона «чіпляє» ситуацію і видає заготовлений блок, причому вживає при цьому в основному форми минулого часу. Людина, яка присвятила роки вивченню граматики та лексики, може позаздрити недосяжно потужному мовленнєвому апарату, м'язовій та емоційній пам'яті наших активно комунікуючих бабусь.
ВСІ ПІДРУЧНИКИ – ПОТРІБНІ, ВСІ ПІДРУЧНИКИ – ВАЖЛИВІ
Можу сказати й інакше: у Києві з кількістю підручників все гаразд, а от з кількістю тих, хто говорить англійською – справа набагато гірша. Кожен підручник – вчитель, його точка зору на навчальний процес. Я б сказав, у кожного вартого вчителя має написатися підручник в результаті його діяльності, але боюся, що не кожен підручник є результатом такої діяльності. Викладачам розумно брати з багатьох підручників матеріал для роботи, найбільш підходящий до їхньої індивідуальності, особливостей їхніх учнів, будуючи на цьому свою методику. Взагалі-то методика – це успішна, результативна діяльність, технологія, підтверджена практичним досвідом вчителя. Її неможливо підгледіти, навчитися теоретично – її потрібно пропустити через себе.
ДОПОМОЖИ СОБІ САМ
Вивчаючи іноземну мову, постарайтеся проаналізувати своє щоденне життя з точки зору спілкування з близькими та не дуже людьми. Навчання мотивованому мовленню потребує певної кваліфікації вчителя, а це, на жаль, явище досить рідкісне. Тому, якщо вас навчають книжкової мови, постарайтеся самі складати та промовляти (обов'язково!) прості щоденні фрази. Англійська граматика примітивна, доступна, тому кожному це під силу. Постарайтеся уникнути помилкового тезису «навчаючи вас «по-їхньому» говорити, ми навчаємо вас «по-їхньому» мислити». Повірте, мислити можна лише по-своєму, інша справа, яким чином ми виражаємо свої думки. Американець, який працює у нас, часто критикує дещо важкуватий (перенасичений граматичними конструкціями) «наш» англійський. Дійсно, американці говорять простими фразами і не тільки тому, що не всі з них отримали дорогу освіту. Ритм життя змушує бути точними, лаконічними, без надміру вигадливої риторики.
Александр ВОЙНА,
директор лінгвістичного центру «Элит А+А».