Німеччина готова витрачатись на прийом біженців
Залишимо за дужками проблеми культурного, міжетнічного та релігійного характеру, які напевно породить прийом такої кількості біженців, що прибувають до Німеччини головним чином з мусульманських країн. Зосередимося виключно на соціально-економічних аспектах.
Відразу постає питання: хто за все це заплатить? Відповідь гранично проста: держава в особі федеральних, земельних та місцевих органів влади. Відповідні статті видатків у них є, наступного року їх збільшать на 6 мільярдів євро. Так, у федеральному бюджеті на 2015 рік на прийом біженців було виділено 1 мільярд євро, у бюджеті на 2016 рік до цих коштів додадуть 3 мільярди. Ще 3 мільярди отримають федеральні землі та муніципалітети. Втім, у Берліні виходять з того, що сукупні витрати на прийом біженців можуть досягти у 2016 році 10 мільярдів євро.
Багато це чи мало? За підсумками перших шести місяців 2015 року бюджетний профіцит усіх державних органів влади ФРН склав 21,1 мільярда євро, з яких половина припала на федеральний уряд. Таким чином, стабільне зростання німецької економіки та рекордно висока зайнятість за півроку забезпечили Берліну понадпланові податкові надходження у розмірі цих самих 10 мільярдів.
Іншими словами, як зазначає Deutsche Welle, Німеччині для фінансування прийому та утримання біженців навіть не доведеться відмовлятися від амбітної мети прожити не лише 2015, а й 2016 рік з бездефіцитним бюджетом, показавши тим самим приклад суворої фінансової дисципліни іншим країнам єврозони. Якщо ж наступного року невеликий дефіцит все ж виникне, то Берлін без труднощів займе необхідні кошти на ринку капіталу на вельми вигідних умовах. Тож жодної необхідності в осяжному майбутньому підвищувати податки немає.
На що підуть гроші, що виділяються на прийом біженців? На їхнє первинне розміщення в гуртожитках, на харчування та предмети першої необхідності, на виплату їм 143 євро щомісяця, на оплату медичних послуг і, звичайно, адміністративного апарату. Якщо вдуматися, то, по суті справи, йдеться про невелику державну програму стимулювання економіки.
Замість того, щоб спрямувати понадплановий профіцит на погашення держборгу, Берлін робить те, чого давно домагаються від Німеччини її партнери по єврозоні: на кошти платників податків підігріває внутрішній попит. Адже масова закупівля для біженців продуктів харчування та споживчих товарів, оренда житлових контейнерів, оплата послуг ремісників, що обладнують та обслуговують гуртожитки, роботи водіїв автобусів, перекладачів, лікарів – все це означає вливання грошей на внутрішній ринок.
Звісно, 10 мільярдів з казни можна було б витратити якось більш інноваційно та ефективно, і жодних особливих імпульсів від цих грошей німецька економіка, звісно ж, не отримає. Однак негативних макроекономічних ефектів від інвестицій у прийом біженців у короткостроковому плані точно не буде (охолодження економіки Китаю – загроза незрівнянно серйозніша).
До позитивних для ринку праці ефектів можна віднести термінове створення нових вельми добре оплачуваних робочих місць: 3 тисяч у федеральній поліції та 1 тисячі у Федеральному відомстві у справах міграції та біженців (BAMF) у Берліні.
Таким чином, на даному етапі прийом сотень тисяч біженців вимагає від Німеччини гігантських організаційних та логістичних зусиль, але великих соціально-економічних проблем не породжує. Але вони можуть виникнути в середньостроковій перспективі. Якщо сьогоднішні біженці, отримавши офіційний дозвіл на перебування в ФРН та всі належні їм за законом матеріальні блага, задовольнятимуться статусом одержувача соціальної допомоги і не захочуть або не зможуть знайти роботу, фінансове навантаження на державу почне стрімко зростати.
Наскільки велика небезпека такого розвитку подій? Цього не знає ніхто. Можна тільки сподіватися на те, що люди, ризикуючи життям і здоров'ям, долають моря, кордони та тисячі кілометрів не для того, щоб у країні своєї мрії до кінця днів жити утриманцями. Тим більше, що переважна частина прибулих – це молоді люди, у яких все життя ще попереду, а багато сирійських біженців є представниками середнього класу, добре освічені і явно прагнуть самореалізуватися на новому місці.
Однак справа тут далеко не тільки в настрої самих біженців. Досі закони та адміністративна практика в Німеччині не сприяли залученню до трудового життя людей, які отримали політичний притулок: давалася взнаки звичка захищати ринок праці від зайвої конкуренції. Але в 21-му столітті ситуація в країні кардинально змінилася: населення країни старіє та скорочується, наростає дефіцит робочих рук, довелося підвищити пенсійний вік до 67 років, оскільки все менше молодих платять внески до фонду, з якого все більше літніх отримують пенсії.
Експерти давно вже б'ють на сполох: для збереження нинішнього рівня добробуту Німеччині необхідний широкомасштабний притік мігрантів, інакше до 2030 року німецька економіка зіткнеться з нестачею 10 мільйонів працівників. Тож бізнес ось уже цілий ряд років вимагає від уряду цілеспрямованого залучення іноземних трудових ресурсів.
І ось зараз завдяки несподіваному масовому притоку біженців раптом з'явилася можливість хоча б частково вирішити цю проблему. Звичайно, серед прибулих далеко не всі є, скажімо так, ідеальними кандидатами на наявні вакансії. Адже німецька економіка відчуває потребу не в дешевій, а в кваліфікованій робочій силі. Однак ще раз підкреслимо: Німеччина займається зараз не рекрутингом, а порятунком людей, які потрапили в біду.
Тим не менше, багато біженців мають непогані шанси на німецькому ринку праці. На початок вересня в системі професійно-технічного навчання, до якої залучено більшість підприємств країни, залишалися незаповненими 40 тисяч місць. Багато фірм готові взяти біженців на учнівство (навіть якщо ті поки погано говорять німецькою), але не хочуть починати трирічну програму підготовки молодих людей, не знаючи, чи отримають вони право залишитися в Німеччині чи ні. Тому бізнес вимагає різко прискорити процедуру розгляду заяв на отримання притулку.
Інша вимога бізнесу до політиків: прискорити та спростити процедуру надання дозволів на будівництво соціального житла. Вважається, що при такій кількості біженців щорічно знадобляться 250-300 тисяч нових недорогих квартир, а в 2014 році їх було здано не більше 70 тисяч. Якщо уряд, наприклад, дещо знизить різко посилені вимоги до енергоефективності будівель (в ідеалі – до рівня 2009 року), то в цьому сегменті в найближчі роки навіть можливий бум.
Тож якщо уряд і парламент Німеччини діятимуть швидко та гнучко, нинішній приплив біженців почне досить швидко давати позитивні економічні ефекти. А це, у свою чергу, допоможе знизити гостроту інших проблем, неминуче виникаючих при переселенні в країну такої кількості іноземців.